Архітектура Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Один з непоруйнованих замків країни — замок Хімедзі, префектура Хіого
Арх. Кісьо Курокава. Виставка Експо-1970, місто Осака, виставковий павільойн фірми Тошиба (Toshiba-IHI).

Архітектура Японії  — період розвитку національної японської ахітектури за декілька століть.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

В архітектурі Японії помітні запозичення з китайської архітектури. На  відміну від китайських і створених в Японії під впливом китайського стилю будівель, для типово японських споруд характерна асиметрія. В цілому, для японської архітектури характерно прагнення до простоти. Споруди світлі і відкриті, в основному складаються з прямокутних елементів.

Для традиційної японської архітектури аж до періоду Мейдзі головним будівельним матеріалом була деревина. Причинами використання дерев'яних конструкцій були доступність і простота виготовлення. Крім того, дерев'яні конструкції краще підходили для японського клімату, дозволяли забезпечити природну вентиляцію приміщень, а також дозволяли легко перемістити споруду, розібравши її і зібравши на новому місці.

Традиційні дерев'яні житлові будинки простих японців, звані мінка (яп. 民家?), максимально пристосовані до клімату країни з частими землетрусами і дощами. Одно- або двоповерхова мінка має міцну каркасну конструкцію із товстих балок з несучою колоною в центрі будинку і розсувними дверима. Стіни не є несучими в конструкціями (позаяк створені з твердих сортів папіру), внутрішній простір ділиться на окремі приміщення за допомогою пересувних ширм. У таких будинках жили селяни, ремісники і торговці. В даний час мінка збереглися тільки в сільській місцевості.

Стародавня японська архітектура[ред.ред. код]

Збережені зразки архітектури давньої Японії до IV століття практично відсутні. Відомостей про архітектуру цього періоду в стародавніх японських текстах «Кодзікі» і «Ніхон Сьокі» дуже мало.

Зовнішній вигляд будівель ранньої Японії зазвичай відтворюють за знайденими глиняними моделями житлових будинків ханіва і малюнках на бронзових дзеркалах. Розкопки і дослідження доводять, що споруди раннього періоду японської історії, звані «Тате-ана дзюкьо» («житла з ям»), представляли собою землянки з дахом, покритої соломою і гілками. Дах підтримувався за допомогою каркаса з дерев'яних опор. Пізніше з'являються споруди на палях «Такаюкі», що слугували зерносховища. Конструкція допомагала запобігти псуванню запасів зерна від повеней, вогкості і гризунів. Такого ж типу будинки будували для старійшин племен.

Архітектура раннього періоду
YoshinogariDwellings.jpg
YoshinogariIseki.jpg
Kadota Kaizuka.JPG
HaniwaHouse.JPG
Приклади реконструювання будинків періоду Яёй Ханіва-дім
Реконструкція жител і спостережної вежі
на Стоянка Йосіноґарі, недалеко від міста Тоса, префектура Сага
Реконструкція житла,
місто Сетоуті, префектура Окаяма

В третьому столітті н. е. у так званий період Кофун в районах Осаки і Нари у великій кількості створювали величезні кургани, що служили гробницями для правителів і місцевої знаті. На початок 21 ст. в Японії виявлено більше 10 тис. Курганів.[1] Ці споруди мали круглу форму, пізніше — форму замкової щілини і часто оточувалися ровами з водою по периметру. Один з найвідоміших збережених курганів знаходиться в місті Сакаї, префектура Осака, вважається що це усипальниця імператора Нінтоку.

Це найбільший курган в Японії, його розміри складають 486 метрів в довжину і 305 метрів завширшки. В I — III століття складається традиція споруди синтоїстських святилищ, що представляють собою комплекс симетрично розташованих будівель. Власне синтоїстський храм являє собою дерев'яне незабарвлене спорудження прямокутної форми на палях з масивним двосхилим дахом. Стилі — сіммей (Ісе), Тайся (Ідзумо) і Сумієсі (Сумієсі).

Особливістю синтоїстських храмів є ворота торії (яп. 鳥 居?) при вході в храм. Торії не мають стулок, за формою нагадують букву «П» з двома верхніми перекладинами. Перед храмовим комплексом можуть бути розташовані одні або двоє воріт торії.

Відповідно до принципу загального поновлення синтоїстські храми регулярно перебудовуються з використанням тих же матеріалів і в тих формах. Так святилище Ісе дзінгу, головна синтоїстська святиня Японії, присвячена богині Аматерасу, повністю перебудовується кожні 20 років.

Золотий зал і пагода в Хорюдзі, 607 рік

Архітектура буддизму в країні[ред.ред. код]

Починаючи з середини VI століття в Японії поширюється буддизм, завезений з корейської держави Пекче. Буддизм зробив помітний вплив на архітектуру цього періоду. Важливою ознакою будівельної практики стало використання кам'яного фундаменту. Перші буддистські релігійні споруди являли собою практично точні копії китайських зразків. Розташування будівель вироблялося з урахуванням гірського ландшафту, споруди розташовувалися асиметрично, в проект і ансамбль бралися до уваги сумісність з природою, а не агресивне втручання в неї. Вплив буддизму на архітектуру синтоїстських храмів відбився в збільшенні декоративних елементів, будови фарбували в яскраві кольори, доповнювали металевими і дерев'яними прикрасами.

Однією з найдавніших зі збережених дерев'яних будівель в світі вважається буддійський храм Хорюдзі (яп. 法 隆 寺?) в місті Нара побудований за наказом принца Сетоку в 607 рік.[2]

Головний зал храму Монастир Тодай, 745 рік

Споруди виконані в архітектурному стилі китайської династії Тан, комплекс складається з 41 окремих будівель. Найважливіші з них — головний або Золотий зал (Кондо) і п'ятиярусна пагода 32 метри заввишки. Храмовий комплекс Хорюдзі внесений до Список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Японії. Прикладом храмової архітектури XIII століття служить буддистський храм Монастир Тодай в місті Нара побудований в 745 році. Храм вважається найбільшою дерев'яною будівлею у світі.

Приклади архітектурних пам'яток епохи Хейан
Byodo-in Uji03bs2640.jpg
Phoenix (2058686377).jpg
DaigojiKondo3237.jpg
Храм Фенікса (храм Хоодо) в монастирі Монастир Бьодо Прикраса на даху храму Хоодо Храм Дайго-дзі в Кіото

Період некритичних запозичень[ред.ред. код]

Банк в історичному стилі, Токіо.

На зламі 19-20 ст. в японській архітектурі мав місце період некритичних запозичень з арсеналу західноєвропейської буржуазної архітектури. В буржуазній архітектурі Європи другої пловини 19 ст. це був не найкращий період із суміші історичих стилів. Нові тенденції в архітектурі лише почали власну історичну ходу (використання заліза і скла, Джозеф Пакстон, Кришталевий палац, низка архітекторів, що заснувала добу сецесії, широке використання бетону).

Японські архітектори цього періоду некритично запозичили як технології (цегляна кладка, тинькування), так і декоративну складову західноєвропейських історичних стилів, вироблених у сейсмічно спокійних європейських країнах (Північ Італії, Франція, Велика Британія тощо). Вулички міст Японії наче отримали європейський вигляд. Але низка середніх і потужних землетрусів, таких характерних для Японії, звела на нівець як ці запозичення, так і споруди в історичних стилях в країні.

Сумний власний досвід і феодальна звичка до запозичень усього вигідного для себе нарешті привела не до запозичень форм і архітектурного декору, а до запозичень технологій будівництва зі сталі і бетону. Лише після цього бурхливо народилася власна школа буржуазної архітектури Японії з усіма її технічними винаходами(типові плани, типові архітектурні деталі, використання нових будматеріалів), формами і недоліками (збереження хаотичної середньовічної забудови, відсутність назв вулиць, тісніва, перенаселеність, крайні форми оригінальничання і індивідуалізму за всяку ціну).

Японська архітектура на початку 21 ст[ред.ред. код]

Нові технології істотно вплинули на архітектуру Японії і її образний стан. Необхідність наново будувати зруйновані після Другої світової війни міста стала могутнім стимулом для розвитку японської архітектури. При цьому відбудувані наново міста надзвичайно відрізнялися від довоєнних і за силуетом, і за розплануванням, і за будівельними матеріалами, і за комунікаціями.

Галерея обраних фото[ред.ред. код]

Замок Хімедзі і традиційний японський міст, фото 2008 р.
Краєвид токійського району Сіндзюку на тлі гори Фудзі. Фото 2009 р.

Джерела[ред.ред. код]

  • Baltzer, Franz Adolf Wilhelm: Das japanische Haus, Eine bautechnische Studie. Berlin: Ernst & Sohn,1903.
  • Osamu Gotō (後藤 治): History of Japanese Architectures (日本建築史). Kyoritsu Shuppan (共立出版), 2003
  • Walter Gropius|Gropius, Walter, Kenzo Tange, Yasuhiro Ishimoto: Katsura, Tradition and Creation in Japanese Architecture. Zōkeisha and New Haven: Yale University Press, 1960.
  • Morse, Edward S.: Japanese homes and their surroundings. London: Trübner & Co, 1885.
  • Tanizaki Jun'ichirō: Lob des Schattens. Entwurf einer japanischen Ästhetik. Essay, übers. und kommentiert von Eduard Klopfenstein, Manesse, Zürich 2010, ISBN 978-3-7175-4082-3
  • Taut, Bruno: Houses and People of Japan. Tokyo: Sanseido, 1937. Deutsche Ausgabe: Das japanische Haus und sein Leben. Berlin: Gebrüder Mann Verlag, 1997.
  • Taut, Bruno: Ich liebe die japanische Kultur. Kleine Schriften über Japan. Herausgegeben v. Manfred Speidel. Berlin: Gebrüder Mann Verlag, 2003.
  • Thies, Sven Ingmar: Japanese Rooms — Intimate interiors of Japanese living in Tokyo, Berlin, New York, Shanghai and Vienna, Vlg. Schwarzerfreitag, Berlin 2007, ISBN 978-3-937623-90-0
  • Yuichiro Edagawa: Japanese Identities. Architektur zwischen Ästhetik und Natur. JOVIS Verlag Berlin 2008, ISBN 978-3-939633-38-9
  • Koji Yagi (text), Ryo Hata (photos): A Japanese Touch For Your Home. Kodansha International, Tokyo, New York, London 1999 (Pbck.), ISBN 4-7700-1662-X
  • Симонов К. «Рассказы о японском искусстве», М., 1958
  • Сборник «Архитектура Запада» М., издательство литературы по строитльству, 1972
  • Иконников А. В. «Токио», Ленинград, Стройиздат, 1978
  • «Кендзо Танге. Архитектура и градостроительство», М., Стройиздат, 1978
  • Федоренко Н. Т. «Японские записки», М., 1974
  • Федоренко Н. Т. «Краски времени. Черты японского искусства.» М., Искусство. 1972.
  • Федоренко Н. Т. «Токийские диалоги». М., Правда. 1986.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Архітектура Японії

Примітки[ред.ред. код]

  1. С. С. Аверинцев, В. П. Алексеев, В. Г. Ардзинба и др. Древние цивилизации. — 100 000 прим. — ISBN 5-244-00274-0.
  2. Buddhist Monuments in the Horyu-ji Area(англ.)

Див. також[ред.ред. код]