Землянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Партизанська землянка у Литві.
Землянка у Мексиці.

Земля́нка — заглиблене у землю житло прямокутної або округлої форми, дах якого створений з колод і балок та вкритий землею, гілками, шкурами чи листям.

Землянка є одним з найстаріших жител людства. Вона відома з часів верхнього палеоліту. Як правило, хоч і не виключно, землянки були характерні для регіонів з холодним кліматом. Завдяки заглибленню в землю землянки мають добру теплоізоляцію, але, з другого боку, з тієї ж причини в них вогко.

Всередині землянки, як правило, містилося вогнище, яке вважалося символом оселі; вогонь підтримували жінки.

У ранньому середньовіччі землянки були заміщені напівземлянками — землянками-зрубами, більша частина яких вивищувалася над поверхнею. Такі типи жител зберігалися в Європі та Азії до 13–14 століття. Напівземлянки з вогнищем у ітельменів і нівхів зникли тільки в 19 столітті. У деяких корінних племен Америки напівземлянки досі використовуються як житло.

Землянки в козацьких часах[ред.ред. код]

Докладніше у статті Бурдюг (житло)

У південних степових районах України частково заглиблене в землю житло називалося землянкою, бурдюгом[1] або бурдей.[2]

Наприклад, Землянки — селище міського типу Донецької області має назву від цього слова. В минулому — це був хутір, заснований вихідцями з Правобережної України (17 століття), в якому замість хат були землянки — характерні на той час будівлі втікачів-кріпаків і козаків-зимівників.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — Т. 1. — Львів, 1990. — С. 189–190
  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. — Київ : Перун, 2005 та Словарь української мови Б. Грінченка подають «бурдей, бурдій» — землянка.
  3. Янко, М. Топонімічний словник-довідник Української РСР. — Київ : Радянська школа, 1973.

Дивіться також[ред.ред. код]