Атіла золотогузий

Аті́ла золотогузий (Attila spadiceus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.

Опис

Золотогузий атіла — відносно великий представник родини тиранових. Середня довжина його тіла становить 18-19 см, а середня вага — 40 г. Його голова велика, оливково-зелена, поцяткована чорними смужками. Спина каштанова або оливкова, гузка яскраво-жовта, хвіст коричневий. Крила темно-коричневі з двома жовтими смужками і світлими кінчиками пер. Білувате або жовтувате горло і жовті груди поцятковані темними смужками. Живіт білий, низ живота жовтуватий.Очі червоні. Дзьоб міцний, гачкуватий. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів тім'я коричневе з бахромою, очі карі.

Підвиди

Виділяють дванадцять підвидів:

• A. s. pacificus Hellmayr, 1929 — північно-західна Мексика (від крайнього півдня Сонори до заходу Оахаки);
• A. s. cozumelae Ridgway, 1885 — острів Косумель;
• A. s. gaumeri Salvin & Godman, 1891 — півострів Юкатан і сусідні острови;
• A. s. flammulatus Lafresnaye, 1848 — від південно-східної Мексики (Веракрус) до Белізу і півночі центрального Гондурасу;
• A. s. salvadorensis Dickey & Van Rossem, 1929 — від Сальвадору до північного заходу Нікарагуа;
• A. s. citreopyga (Bonaparte, 1854) — від південно-східного Гондурасу і Нікарагуа до західної Панами;
• A. s. sclateri Lawrence, 1862 — східна Панама і північно-західна Колумбія (верхня течія річки Сіну);
• A. s. caniceps Todd, 1917 — північна Колумбія (центральна течія Магдалени і нижня течія Сіну);
• A. s. parvirostris Allen, JA, 1900 — північно-східна Колумбія (Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта) і північно-західна Венесуела;
• A. s. parambae Hartert, E, 1900 — західна Колумбія (від Атрато до Нариньйо) і північно-західний Еквадор;
• A. s. spadiceus (Gmelin, JF, 1789) — східна Колумбія, Венесуела, Гвіана, бразильська Амазонія і острів Тринідад;
• A. s. uropygiatus (Wied-Neuwied, 1831) — узбережжя південно-східної Бразилії (від Алагоаса і Баїї до Ріо-де-Жанейро).

Поширення і екологія

Золотогузі атіли живуть у вологих і сухих тропічних лісах, на узліссях, в саванах і галерейних лісах, в садах, на кавових і бананових плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря (подекуди на висоті до 2100 м над рівнем моря). Живляться комахами, павуками, дрібними ящірками і жабами, яких ловлять на землі або серед рослинності, а також плодами (зокрема Bursera simaruba і Cymbopetalum mayanum) і насінням. Гніздо глибоке, чашоподібне, робиться з моху, листя і рослинних волокон, розміщується на висоті до 3 м над землею, серед епіфітів, між корінням або на березі струмка. В кладці 2 білуватих або рожевуватих яйця з ліловим або оранжевим відтінком. Інкубаційний період триває 14-15 днів, пташенята покидають гніздо на 17 день.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція золотогузих атіл становить від 500 тисяч до 5 мільйонів птахів.

Посилання

• Foster, Mercedes S. (2007): The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International 17(1): 45–61. DOI:10.1017/S0959270906000554 PDF fulltext [Архівовано 11 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
• Leger, Daniel W. (2005): First documentation of combinatorial song syntax in a suboscine passerine species. Condor 107(4): 765–774. DOI:10.1650/7851.1 PDF fulltext [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Stiles, F. Gary & Skutch, Alexander Frank (1989): A guide to the birds of Costa Rica. Comistock, Ithaca. ISBN 0-8014-9600-4
• Salaman, Paul G.W.; Stiles, F. Gary; Bohórquez, Clara Isabel; Álvarez-R., Mauricio; Umaña, Ana María; Donegan, Thomas M. & Cuervo, Andrés M. (2002): New and noteworthy bird records from the east slope of the Andes of Colombia. Caldasia 24(1): 157–189. PDF fulltext