Ахтинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахтинський район
рос. Ахтынский район
Розташування району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Дагестан
Утворений: 1928 року
Населення (2013[1]): 32 322 особи
Площа: 1120 км²
Густота населення: 28,86 осіб/км²
Телефонний код: 7-87263
Населені пункти, округи та поселення
Адміністративний центр: село Ахти
Кількість сільських поселень: 13
Сільських населених пунктів: 19
Влада
Голова РДА: Шемсидін Арухов
Голова району: Абдулкерімов Осман Махмудович
Мапа

Ахти́нський район (рос. Ахтынский район) — район у південній частині Дагестану Російської Федерації. Адміністративний центр — село Ахти.

Географія[ред. | ред. код]

Село Ахти

Район розташований у крайній південній частині республіки, є гірським районом. Межує на північному заході з Рутульським, на півночі з Курахським, на сході з Магарамкентським та Докузпаринським районами. На півдні та південному заході має кордон із Азербайджаном. Загальна площа району становить 1120 км².

Історія[ред. | ред. код]

Ахтинський кантон був утворений 22 листопада 1928 року із Ахтипаринської ділянки колишнього Самурського округу. 3 червня 1929 року кантон стає районом. На той час район складався з 25 сільрад і населенням 40959 осіб. 1934 року до складу району було включене село Хнов. З 25 червня 1952 до 24 квітня 1953 років район підпорядковувався Дербентському округу. 14 вересня 1960 року до району була приєднана більша частина території ліквідованого Докузпаринського району (лівобережжя річки Самур відійшло до складу Магарамкентського району). 24 червня 1993 року був відновлений Докузпаринський район, але без території, що відійшла до Магарамкентського району. До 2004 року до складу району входило також село Ур'ян-Уба, яке знаходилось на території Азербайджану і було анклавом Росії[2].

Населення[ред. | ред. код]

Населення району становить 32322 особи (2013; 32494 в 2012[3], 32566 в 2011[4], 32604 в 2010[5], 31592 в 2002[6]).

Національний склад населення:

Народність Чисельність,
(2002)
% Чисельність,
(2010)
%
Лезгини 30 956 97,99 32 101 98,45
Росіяни 517 1,64 169 0,51
Табасарани 18 0,06 19 0,05
Інші 88 0,28 83 0,24

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Район адміністративно поділяється на 13 сільських поселень, які об'єднують 19 сільських населених пунктів, з яких Новий Усур знаходиться на території Магарамкентського району:

Поселення Площа,
км²
Населення,
осіб (2002[7])
Населення,
осіб (2010[8])
Центр Населені
пункти
Ахтинська сільська рада - 14706 15089 Ахти 4
Гдимська сільська рада - 367 388 Гдим 1
Джабинська сільська рада - 513 706 Джаба 1
Зрихська сільська рада - 1790 1839 Зрих 1
Какинська сільська рада - 1553 1655 Кака 1
Калуцька сільська арада - 1133 1226 Калук 1
Луткунська сільська рада - 3962 3702 Луткун 2
Смугульська сільська рада - 856 692 Смугул 2
Ухульська сільська рада - 210 223 Ухул 1
Фійська сільська рада - 1612 1710 Фій 1
Хновська сільська рада - 1636 2059 Хнов 1
Хрюгська сільська рада - 2883 2722 Хрюг 2
Ялацька сільська рада - 371 593 Ялак 1

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (2002)
1 Ахти 13 152
2 Луткун 3 049
3 Хрюг 2 058
4 Зрих 1 790
5 Хнов 1 636
6 Фій 1 612
7 Кака 1 553
8 Калук 1 133
9 Новий Усур 913
10 Гдинк 828

Господарство[ред. | ред. код]

Ахтинські мости

Район сільськогосподарський, розвитку набуло тваринництво та землеробство. Працюють 9 колективних та понад 250 фермерських господарств. Серед промислових підприємств працюють ВАТ «Рассвет» (швейна фабрика), ВАТ «ТНП» (виробництво цегли) та пекарні. На території району знаходиться бальнеологічний курорт «Ахти». 2012 року до району був підведений природний газ.

Туризм[ред. | ред. код]

Ахти є одним з найдавнішим центром лезгинської культури. Тут знаходяться Ахтинська фортеця (19 століття), Ахтинський арочний міст, Ахтинський міст (1915), Ахтинський краєзнавчий музей, мечеть Джума (18 століття).

Серед пам'яток природи у районі є гарячі сірководневі термальні джерела (Курукал), Хрюгський лісовий комплекс, Зрихський водоспад, Міджахський тисячолітній дуб, долина річки Мугулат-дере з виходом на Шалбуз-Даг, гора Келез-Хев біля села Ахти.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]