Бабкін Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бабкін Михайло Миколайович
Народження 22 січня 1922(1922-01-22)
Стара Тойда, Аннинський район, Воронезька округаd, Центрально-Чорноземна область, РСФРР
Смерть 8 грудня 1959(1959-12-08) (37 років)
Біла Церква, Київська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Бориспіль
Країна  СРСР
Освіта Оренбурзьке вище військове авіаційне училище пілотівd
Партія КПРС
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
CMNS: Бабкін Михайло Миколайович у Вікісховищі

Ба́бкін Миха́йло Микола́йович (22 січня 1922, Стара Тойда, РСФРР — 8 грудня 1959, Біла Церква, УРСР) — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Бабкін народився 22 січня 1922 року у селі Стара Тойда, Воронізької губернії у родині селян[1]. Закінчив неповну середню школу у Бішкеку. 1941 року був призваний на службу до армії. У 1943 закінчив військову авіаційну школу в Оренбурзі та з липня 1943 перебував на фронті Другої світової війни. До березня 1945 здійснив 145 бойових вильотів[2]. З 1946 був у запасі, 1951 року закінчив Ульяновське вище авіаційне училище цивільної авіації, у 1953 знову повернувся до військової служби[2]. Брав участь у Корейській війні[1]. Служив в авіації далекої дії[2], у 251-му гвардійському бомбардувальному авіаційному полку, що базувався в Борисполі[3], а з 1959 був передислокований до Білої Церкви (Авіабаза «Гайок»).

Загинув 8 грудня 1959 року, під час випробовування літака Ту-16[3]. Під час зльоту, на висоті 50 метрів літак різко почав набирати висоту, впав на злітну смугу та загорівся. Загинули п'ятеро з шести членів екіпажу: майор Михайло Бабкін (командир літака), капітан С. Борисов, старші лейтенанти А. Сурков та А. Бессонов, рядовий Ю. Касевський. Врятувався командир вогневих установок Мозалевський[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945[2] року за мужність і героїзм, проявлені при нанесенні штурмових ударів по противнику та 145 бойових вильотів[3], Михайлу Бабкіну присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

Також нагороджений 2 орденами Леніна (18.08.1945, 22.02.1955), 4 орденами Червоного Прапора (12.07.1944, 22.02.1945, 25.05.1945, 30.12.1956), орденом Вітчизняної війни II ступеня (24.10.1944), орденом Червоної Зірки (16.02.1944), медалями.

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

Похований на території Книшового меморіального паркового комплексу у Борисполі. Могилі Михайла Бабкіна та братській могилі загиблих членів екіпажу, рішенням Бориспільської міської ради від 25 лютого 2010 року, надано статус пам'ятки місцевого значення[5].

На честь Михайла Бабкіна названо низку вулиць, зокрема, провулок у місті Бориспіль (Київська область, Україна), вулицю у місті Гродно[be] (Білорусь), вулицю у місті Джалал-Абад (Киргизстан). Також на честь Михайла Бабкіна названо в Джалал-Абаді середню загальноосвітню школу гімназію № 1[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Воронежская военно-историческая энциклопедия, 2013, с. 10-11.
  2. а б в г Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в двух томах, 1987, с. 101.
  3. а б в Тетяна Цілик (31-12-2021). Вшановуючи пам'ять. i-visti.com. Газета «Вісті». Процитовано 23 червня 2023.
  4. Лев Хмельковський (14 листопада 2018). Як важкі літаки падали в Україні. novadoba.com.ua. Нова доба. Процитовано 23 червня 2023.
  5. Від 25 лютого 2010 року № 7528-63-V «Про затвердження списку пам’яток і пам’ятних місць міста Борисполя». borispol-rada.gov.ua. Бориспільська міська рада. Процитовано 26 червня 2023.
  6. Учреждение средняя общеобразовательная школа гимназия №1 имени Михаила Бабкина города Жалал-Абад. public.edu.gov.kg (рос) . Процитовано 28 червня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]