Бадло Петро Климентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бадло.
Ф
Петро Бадло
Особисті дані
Повне ім'я Петро Климентійович Бадло
Народження 24 травня 1976(1976-05-24) (47 років)
  Товсте, тепер Україна
Зріст 178 см
Вага 72 кг
Прізвисько Дядя Петя
Громадянство Україна Україна
Казахстан Казахстан
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993—1994 Україна «Дністер» З 23 (5)
1995 Україна «Кристал» Ч 20 (1)
1996 Україна «Покуття» 14 (1)
1997—1998 Україна «Кристал» Ч 40 (0)
1999—2006 Казахстан «Тобол» 206 (17)
2007—2014 Казахстан «Актобе» 175 (9)
Тренерська діяльність**
2015—2016 Україна «Нива» (Тернопіль) (в. о.)
2016—2017 Україна ТПФК «Нива»
2017— Україна «Тернопіль»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 13 травня 2017.

** Тільки на посаді головного тренера.

Петро́ Климе́нтійович Бадло́ (нар. 24 травня 1976, смт. Товсте Заліщицького району Тернопільської області,[1] УРСР) — український та казахський футболіст, універсальний захисник. Один із найтитулованіших гравців чемпіонату Казахстану. Змінив українське громадянство на казахське, однак жодного матчу за збірну цієї країни так і не провів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Петро Бадло народився у смт. Товсте Чортківського (раніше Заліщицького) району Тернопільської області. Футболом займався у львівському спортінтернаті під проводом Василя Аривагерца. На професіональному рівні дебютував у 1993 році у складі «Дністра» (Заліщики), де провів 2,5 сезони, пройшовши шлях від юного дебютанта до гравця основи. Грав переважно на позиції опорного півзахисника. Завдяки успішній грі отримав запрошення від чортківського «Кристала», що виступав на той час у Першій лізі. У 1996 році залишив цей клуб на певний час та захищав кольори «Покуття» з Коломиї, однак згодом знову повернувся до Чорткова. Пробував свої сили у складі вищолігової «Ниви» з рідного Тернополя, однак закріпитися в команді не зміг, не зігравши у складі тернополян жодного матчу.

У 1999 році Бадло відгукнувся на пропозицію Петра Дідика, що грав на той час у Павлограді, та переїхав до Казахстану, підписавши контракт із костанайським «Тоболом». У складі цього клубу футболіст, якого тренери відтепер почали використовувати на фланзі захисту, провів 8 сезонів, відігравши більше 200 поєдинків. Утім, жоден із провідних трофеїв Казахстану йому так і не підкорився — «Тобол» постійно зупинявся за крок до тріумфу, як у чемпіонаті, так і в кубку країни. У 2007 році Петро Бадло перейшов до складу «Актобе»[2], разом із яким тричі поспіль ставав чемпіоном країни, здобув кубок та тричі суперкубок Казахстану.

2008 року у складі ФК «Галич» (Збараж) брав участь у фінальному матчі на Кубок Тернопільської області з футболу[3].

У 2012 році, будучи діючим футболістом, Бадло отримав тренерську ліцензію категорії «А»[4]. У 2013 році його було обрано капітаном «Актобе»[5]. Як капітан привів «Актобе» до п'ятого чемпіонського титулу. Після завершення першості УЄФА визнав українця найкращим гравцем чемпіонату Казахстану 2013 року.[6]

Із вересня 2015[7][8] [6]по 2 лютого 2016 року — в. о. головного тренера ФК «Нива» (Тернопіль)[9]. Навесні 2016 року очолив відроджену «Ниву», до складу якої був заявлений ще і як гравець[10].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тренер "Ниви" закликає людей не зупинятись на досягнутому, а сам прагне вивести команду у Лігу Чемпіонів - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 8 березня 2023.
  2. ↑ Петро Бадло: У футболі залишився, завдячуючи дружині. Частина 1. www.ua-football.com (рос.). 29 серпня 2013. Процитовано 8 березня 2023.
  3. ↑ «Бровар» — володар Кубка області. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  4. ↑ Кайрат Нурдаулетов: В перші дні мозок просто розривався (рос.) . Офіційний сайт ФК «Астана». Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  5. ↑ Новим капітаном Актобе став Петро Бадло (рос.) . «Діапазон». Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
  6. ↑ а б Петро Бадло: «Впевнений, у Ниві мені все вдасться!». SPORTARENA.com (рос.). Процитовано 8 березня 2023.
  7. ↑ Заслужена нічия «Ниви»… Нарешті! // Свобода. — Тернопіль. — 2015. — № 85 (3023). — 4 лис. — С. 9.
  8. ↑ Казахстанський українець П. Бадло прийняв тернопільську «Ниву». Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 12 вересня 2015.
  9. ↑  Тернопільську «Ниву» розпустили на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 5 лютого.
  10. ↑ На аматорський чемпіонат України «Нива» заявила 23 футболісти. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
«Актобе» – Тренери

Сальников (1967) · Романовський (1968) · Побірський (1969–1976) · Бабурін (1977) · Кисельов (1978) · Валицький (1978–1980) · Хакімов (1981–1982) · Круглихін (1982–1984) · Єгоров (1984) · Анторян (1984–1985) · Єгоров (1985–1986) · Коробков (1987–1989) · Тищенко (1989–1990) · Побірський (1991) · Бабурін (1992) · Акчурін (1993) · Хакімов (1993) · Масудов (1994) · Леменчук (1995–1997) · Побірський (1999–2001) · Рамазанов (2001) · Линчевский (2001–2002) · Мірошниченко (2002) · Стрижевський (2002) · Масудов (2013) · Мірошниченко (2003) · Іщенко (2003–2004) · Рамазанов (2004–2005) · Муханов (2006–2012) · Никитенко (2013–2014) · Газзаєв (2014–2015) · Косолапов (2015) · Андоне (2015) · Уткульбаєв (2016) · Рахаєв (2017) · Прохницький (2017) · Муханов (2017–2018) · Седньов (2019) · Мамінов (2020) · Петрушин (2020) · Зеленовський (2020) · Бага (2021) · Масудов (2021) · Муханов (2021–2022) · Бадло (2022) · Карпович (2022–)

Серебряников (1978) · Євсеєнко (1979) · Дунець (1980) · Прошкін (1981) · Камінський (1982) · Дунець (1983–1984) · Греняк (1984) · Дунець (1985) · Полянський (1986–1988) · Павленко (1989–1990) · Дунець (1991) · Колтун (1992) · Буряк (1992–1994) · Душков (1994) · Яворський (1994–1998) · Іщук (в.о) (1998) · Юрченко (1998–1999) · Богуславський (1999–2000) · Яворський (2000–2001) · Біскуп (2001) · Повстенко (2002) · Завальнюк (2002–2003) · Іщук (2003–2004) · Назаренко (в.о) (2004) · Іщук (в.о) (2004) · Яблонський (2004) · Шиманський (2005) · Дубровний (2005–2006) · Червін (2006–2007) · Гасанов (в.о) (2007) · Коваль (2007–2008) · Ряшко (2008–2009) · Біскуп (в.о) (2010) · Павлов (2010) · Шиманський (2010–2011) · Біскуп (2011) · Червін (2011) · Стронціцький (в.о) (2011–2012) · Яворський (2012–2014) · Самардак (2014–2015) · Толочко (2015) · Бадло (в.о) (2015–2016) · Бадло (2016–2017) · Гасанов (в.о.) (2017) · Задорожний (2017–2018) · Боженко (в.о.) (2018) · Шумський (2018) · Боженко (в.о.) (2018) · Стахів (2018) · Малик (2019–2020) · Білан (2020–2021) · Климовський (2021) · Задорожний (в.о.) (2021) · Купцов (2021–2022) · Задорожний (2022–2023) · Малик (2023) · Стахів (2023–)

«Тернопіль» – Тренери

Завальнюк (2000–2002) · Івегеш (2007–2016) · Марущак (2016) · Матвійків (2016–2017) · Максимюк (2017) · Бадло (2017) · Яблонський (2018) ·

Головні тренери команд Першої ліги України 2021/22
· Олександр Бабич («Кривбас») · Богдан Блавацький («Ужгород») · Олексій Городов («Краматорськ») · Ігор Жабченко («Гірник-Спорт») · Валерій Іващенко («Оболонь») · Юрій Калитвинцев («Полісся») · Віталій Костишин («Поділля»)· Андрій Купцов («Нива») · Олександр Кучер («Металіст») · Сергій Літовченко («Олімпік») · Роман Локтіонов («Кремінь») · Олександр Поклонський («ВПК-Агро») · Олег Рипан («Прикарпаття») · Олександр Чижевський («Агробізнес») · Альберт Шахов («Волинь») · Юрій Ярошенко  («Альянс»)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бадло_Петро_Климентійович&oldid=40637314