Жабченко Ігор Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ігор Жабченко
Особові дані
Повне ім'я Ігор Валентинович
Жабченко
Народження 1 липня 1968(1968-07-01) (51 рік)
  Київ, УРСР
Зріст 178 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Півзахисник, Захисник
Юнацькі клуби
1986—1988 ДСЮШ «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1989 СРСР «Динамо» БЦ 4 (0)
1990 СРСР «Зеніт» Л 3 (0)
1990—1993 СРСР / Україна «Кремінь» К 100 (20)
1993—1996 Україна «Чорноморець» О 84 (12)
1996   Ізраїль «Бней-Єгуда» 3 (0)
1996 Росія «Ротор» В 3 (0)
1996—1997 Україна «Дніпро» Д 0 (0)
1997 Україна «Шахтар» Д 9 (0)
1998 Україна МФК «Миколаїв» 12 (1)
1999 Україна «Металург» Д 6 (1)
1999—2000 Росія «Металург» К 18 (0)
2001 Україна «Система-Борекс» 1 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1992—1996 Україна Україна 11 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2001—2002 Україна «Система-Борекс»
2003—2008 Україна Україна (U-16)
2008—2010 Україна «Зірка» К
2010—2011 Україна «Суми»
2011 Україна «Зірка» К
2013—2016 Україна «Гірник-спорт»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 21 грудня 2016.

І́гор Валенти́нович Жа́бченко (нар. 1 липня 1968, Київ) — колишній український та радянський футболіст, Півзахисник та Захисник.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Вихованець ДЮСШ «Динамо» (Київ). Потрапив туди у віці 8 років з за сприяння тренера Олександра Шпакова. З тих пір повністю присвятив себе підготовці до великого футболу[1].

У 1986 році зарахований до київського «Динамо-2». проте незабаром на тренуванні отримав перелом ноги і вибув з складу. У 1987 році повернувся до складу дубля, забив за сезон 2 м'ячі. У 1988 році провів 4 гри на Кубок Федерації футболу СРСР. На початку 1989 року перейшов до клубу 2-ї ліги чемпіонату СРСР Динамо (Біла Церква), за який провів 4 гри. З 2-ої половини 1989 року — у команді КФК «Сула» (Лубни), у складі якої забив 11 м'ячів.

У 1990 році, слідом за Анатолієм Коньковим, відправився до Ленінграда, сподіваючись закріпитися в основі місцевого «Зеніта». Незабаром після початку турніру в першій лізі, Коньков був відправлений у відставку. Разом з ним залишили клуб багато футболістів, які прийшли в міжсезоння. Жабченко знову повернувся до «Сули», де за кілька ігор забив 3 м'ячі. У тому ж 1990 році дебютував у команді 2-ї ліги Кремінь. У Кременчуці провів 4 повних сезони, зіграв 107 матчів, забив 23 м'ячі.

1993 року за Жабченко, в Кременчук, спеціально приїжджали представники одеського Чорноморця — Григорій Бібергал та Володимир Плоскіна і пропонували переїхати до Одеси. Жабченко практично без роздумів погодився. Проте, вже в Одесі у нього закралися сумніви в правильності вибору і він було повернувся до Кременчука, але Віктор Прокопенко зробив все можливе, щоб Жабченко перейшов в «Чорноморець»[1]. У новому клубі також був гравцем основи, часто забивав.

У складі одеситів став володар Кубка України 1993/94 року, був 2-кратним срібним призером чемпіонату України (1995, 1996) і бронзовим призером (1994). Крім того, дебютував у єврокубках — відіграв 2 матчі в Кубку Кубків проти швейцарського «Грассгоппера».

1995 року на матчі чемпіонату України з футболу «Чорноморець» — «Кривбас» були присутні представники ізраїльського клубу Бней-Єгуда. Вони переглядали Юрія Сака, але в підсумку зупинили свій вибір на Жабченко, оскільки останній у тій грі був лідером команди — зробив гольову передачу та забив гол зі штрафного. Сам Жабченко переїхати до Ізраїлю був проти, та «Чорноморець» віддав гравця в оренду. У новому клубі пробув три місяці, але гравцем основи так і не став — провів на полі лише 3 гри[2].

Після того, як Віктор Прокопенко став головним тренером волгоградського Ротора, Жабченко також зважився на перехід в російський чемпіонат. Однак у футболіста почалися проблеми зі спиною, була виявлена ​​велика грижа, після чого він довго лікувався. 1997 року уклав річний контракт з донецьким Шахтарем, але й там через травми не зумів проявити себе. Потім до 2001 року грав у кількох командах України та Росії. У 2001 році провів 1 гру за клуб «Система-Борекс», де в підсумку після двох важких травм завершив ігрову кар'єру.

Всього у вищій українській лізі на позиціях флангового захисника і півзахисника провів 152 матчі і забив 21 м'яч. За збірну України зіграв 11 матчів. Дебют 28 жовтня 1992 а в товариському матчі зі збірної Білорусі.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри — тренер. Працював з командою «Система-Борекс» (20012002 роки). З березня 2003 року очолював юнацьку збірну України (U-16).

У 20082010 роках був головним тренером футбольного клубу «Зірка»[3]. У 20102011 роках очолював ПФК «Суми», клуб із 2-ї ліги. При ньому команда посіла 2-е місце в лізі. Перед початком сезону 2011/12 знову очолив «Зірку»[4], але вже в листопаді 2011 року покинув клуб.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Игорь Жабченко: «„Черноморец“ всегда был моей командой». Архів оригіналу за 2010-01-29. Процитовано 2013-06-24.  (рос.)
  2. Профіль на сайті legioner.kulichki.com. Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2013-06-24.  (рос.)
  3. Над Кировоградом вновь взошла «Зирка»!. Архів оригіналу за 2012-12-03. Процитовано 2013-06-24.  (рос.)
  4. Ігор Жабченко — головний тренер кіровоградської «Зірки». Архів оригіналу за 2011-09-09. Процитовано 2013-06-24.  (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]