Балицький Григорій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балицький.
Балицький Григорій Васильович
Народження 27 лютого (12 березня) 1906(1906-03-12)
Берестяги Кіровоградська область
Смерть 6 грудня 1989(1989-12-06) (83 роки)
Кіровоград
Поховання Кропивницький
Країна СРСР СРСР
Приналежність КПРС
Партія ВКП(б)
Звання майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
CMNS: Балицький Григорій Васильович у Вікісховищі

Ба́лицький Григо́рій Васи́льович (нар. 27 лютого (12 березня) 1906(19060312) — пом. 6 грудня 1989) — організатор і керівник радянського партизанського руху в Україні в роки Радянсько-німецької війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 березня 1906 року в селі Берестяги Гайворонського району Кіровоградської області в селянській родині. Українець. Член КП(б)У з 1932 року.

У 1928–1933 роках мешкав і працював у місті Маріуполі.

У 1937 році закінчив Всеукраїнський інститут комуністичної освіти в Харкові й направлений до Чернігова директором обласної бібліотеки.

До 1940 року завідував відділом чернігівської обласної газети «Більшовик».

У 1940–1941 роках — заступник завідувача загального сектору Чернігівського обкому КП(б)У. На тимчасово окупованій території Чернігівщини створив і очолив диверсійну партизанську групу, що діяла в чернігівських лісах. Спільно з партизанами загону О. Ф. Федорова підірвав німецький склад з боєприпасами та 24-метровий міст через річку Мена поблизу однойменної залізничної станції.

У серпні 1942 року залишений на чолі диверсійної групи у Чечерських та Злинківських лісів з метою відволікання уваги ворога від основних сил партизанського з'єднання, що здійснювало перехід у Клєтнянські ліси Брянщини. До кінця вересня 1942 року на комунікаціях Гомельського залізничного вузла під керівництвом Г. В. Балицького партизанами було пущено під укіс 13 ворожих ешелонів, серед яких спеціальний потяг «Блакитна стріла», що доправляв німецьких офіцерів у відпустку.

У листопада 1942 року загін Балицького виходить у Клєтнянські ліси, де вливається у з'єднання О. Ф. Федорова. В одному з боїв був важко поранений, доправлений на лікування в Москву. На початку березня 1943 року повертається й очолює партизанський загін.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1943 року за зразкове виконання завдань командування в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, виявлені при цьому мужність і героїзм та за особливі заслуги в розвитку партизанського руху Григорію Васильовичу Балицькому присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 974).

Під час рейду партизанського з'єднання Правобережною Україною, загін під командуванням Г. В. Балицького розгромив ворожі гарнізони містечок Скригалове, Володимирець та інших. У липні 1943 року загін відбув у район Радзивіллівських лісів на Волині, де здійснював бойові операції на залізниці Ковель — Рівне. До травня 1944 року партизанами Балицького було знищено ще 100 ворожих ешелонів.

З липня 1944 року — секретар Бориславського міськкому КПУ Дрогобицької області.

У 1947 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС. Працював секретарем Кіровоградського міськкому КПУ.

У 1948–1962 роках — завідувач відділом адміністративних і торговельно-фінансових органів Кіровоградського обкому КПУ.

У 1962–1964 роках — голова парткомісії при Кіровоградському обкомі КПУ.

Після виходу на пенсію мешкав у Кіровограді. Помер 6 грудня 1989 року. Похований в Пантеоні Вічної Слави.

Нагороди[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Г. В. Балицький є автором книги спогадів «Війна вночі» (1969).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза партизанам, особо отличившимся в партизанской борьбе против немецко-фашистских захватчиков» от 7 марта 1943 года [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 6 марта (№ 10 (216)). — С. 1

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області» — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 35-37.

Посилання[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Балицький_Григорій_Васильович&oldid=40979266