Барановський Василь Володимирович (воїн)
| Василь Володимирович Барановський | |
|---|---|
 Старший лейтенант | |
.jpg) | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 30 січня 1967 Устинівка, Малинський район, Житомирська область, УРСР |
| Смерть | 29 січня 2015 (47 років) Вуглегірськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014-2015 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська |
| Рід військ |  Ракетні війська та артилерія |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
.svg){kind=small}
Васи́ль Володи́мирович Барано́вський (нар. 30 січня 1967, Устинівка, Малинський район, Житомирська область, Українська РСР — 29 січня 2015, Вуглегірськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — старший лейтенант Збройних Сил України, учасник війни на сході України (44-та окрема артилерійська бригада)[1].
Виростав із чотирма братами й сестрами. 1982 року закінчив Устинівську 8-річну школу, 1985-го — Малинське професійно-технічне училище № 36, машиніст-тракторист широкого профілю, рік працював в Устинівському колгоспі. У 1986—1988 роках служив у Радянській Армії, Північний Казахстан, аеромобільні війська, водій БМП; після закінчення строкової служби йому присвоєно військове звання молодшого лейтенанта, командир БМП. Демобілізувавшись, повернувся в Устинівку, працював у місцевому колгоспі трактористом. У 2001—2005 роках — різноробочий у Малинському держлісгоспі, з 2005 по 2014-й працював у ПП «Тандем». З 2002 року проживав у селі Горинь з дружиною і двома її доньками, яких виростив з дитинства.
Мобілізований у березні 2014-го, старший лейтенант, командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади. Перебував у Чаплинці на межі з окупованим Кримом, в листопаді перевели у Вуглегірськ.
Загинув 29 січня 2015-го у боях з російськими збройними формуваннями в місті Вуглегірську, під час бою Василь подзвонив командиру і сказав, що вибрався з машини та поранений у ногу — в танк прямою наводкою влучив снаряд великокаліберної гармати. Вони з Миколою Качкалдою виїхали танком на вогневу позицію та вели бій з наступаючими терористами. В ході бою танк було підбито, він загорівся. Його мали забрати, але, коли прибули до пункту призначення, Василя там вже не було.
Ідентифікований серед загиблих, похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району з військовими почестями.
По смерті лишилися мама, брат, дві сестри, дружина, дві доньки та син.
- Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 січня[3][4].
- ↑ У Тернополі на території розташування 44 бригади встановлять пам'ятник загиблим воїнам. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2017 року № 58/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 29 січня на YouTube
- Хай би він краще був живий [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Барановський Василь Володимирович [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.]// Книга пам'яті полеглих за Україну
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші лейтенанти (Україна)
- Народились 30 січня
- Народились 1967
- Померли 29 січня
- Померли 2015
- Військовики 44-ї окремої артилерійської бригади
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Малинського району
- Померли в Бахмутському районі
- Поховані в Малинському районі