Барсакельмеський державний природний заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Острів Барсакельмес на карті Аральського моря 1853 року.

Ба́рса-Кельме́ський держа́вний приро́дний запові́дник (каз. Барсакелмес мемлекеттік табіғі қориғи) — заповідник в Аральському районі Кизилординської області Казахстану.

Розташування й зонування території[ред.ред. код]

Територія заповідника складається з двох кластерних ділянок — «Барсакельмес» і «Каскакулан». Ділянка «Барсакельмес» включає в себе колишню територію заповідника (16 975 га) і осушене дно моря, загальна площа 50 884 га (з них заповідне ядро —​- 37725 га, буферна зона — 13 159 га). Ділянка «Каскакулан» займає 109 942 га (заповідне ядро — 68 154 га, буферна зона — 41 788 га).

Барсакельмеський заповідник — єдиний в Казахстані і СНД заповідник з екстремальними екологічними умовами, що знаходиться в зоні екологічної катастрофи глобального масштабу (зниження рівня Аральського моря). Це унікальна «природна лабораторія» для вивчення процесів аридизації клімату, опустелювання природних комплексів, перебудови складу і структури екосистем, арена видоутворення, формування рельєфу, ландшафтів, біорізноманіття. Все це має важливе значення для розуміння процесів еволюції і адаптації біоти до факторів природного середовища, що катастрофічно змінюються.

Історія заповідника[ред.ред. код]

Флора і фауна[ред.ред. код]

Флора судинних рослин заповідника включає 278 видів, у тому числі ендемічні казахстанські види: полин (аральський і прутовидний), лобода Пратова, жузгуни (курчоватий, присадкуватий, Талібіна), тюльпан Борщова.

На території заповідника мешкають рідкісні, занесені до Червоної книги, види тварин. Це представники орнітофауни: кучерявий пелікан, білоока чернь, мармуровий чирок, мала біла чапля, лебідь-кликун, малий лебідь, савка, змієїд, степовий орел, орел-могильник, беркут, джек, кречітка, чорночеревий рябок, білочеревий рябок, саджа, бурий голуб, пугач. З ссавців до рідкісних і зникаючих видів відносяться джейран, туркменський кулан, сайгак, перегузня, рідкісний карликовий тушканчик, вухатий їжак. На ділянці Каскакулан знаходяться основні популяції кулана і джейрана, завдяки наявності джерел питної води.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]