Бензидамін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бензидамін
Систематична назва (IUPAC)
3-(1-benzyl-1H-indazol-3-yloxy)-N,N-dimethylpropan-1-amine
Ідентифікатори
Номер CAS 642-72-8
Код ATC A01AD02
PubChem 12555
Хімічні дані
Формула C19H23N3O 
Мол. маса 309,405 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Зв'язування <20 %
Метаболізм ?
Період напіврозпаду 13 годин
Виділення нирки
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

B2(AU)

Лег. статус

OTC(UK)

Шляхи введення орально, місцево

Бензидамін (також відомий як Tantum Verde і під торговою маркою в деяких країнах Maxtra Gargle, Difflam і Septabene), доступний як гідрохлоридна сіль, є місцевою дієюнестероїдного протизапального препарату (НПЗЗ) з місцевими анестетичними та знеболювальними властивостями для полегшення болю та протизапального лікування запальних станів порожнини рота та горла.[1] Він належить до класу хімічних речовин, відомих як індазол.

Історія[ред. | ред. код]

Він був синтезований в Італії в 1964 році та вийшов на ринок в 1966 році[2]

Використання[ред. | ред. код]

Медичний[ред. | ред. код]

Його можна застосовувати окремо або як доповнення до іншої терапії, що дає можливість підвищення терапевтичного ефекту з невеликим ризиком взаємодії.

На деяких ринках препарат поставляється у вигляді безрецептурного крему (Lonol у Мексиці від Boehringer Ingelheim), що застосовується для місцевого лікування захворювань опорно-рухового апарату: розтягнень, розтягнень, бурситу, тендиніту, синовіту, міалгії, періартриту.

Рекреаційний[ред. | ред. код]

Бензидамін використовується в рекреаційних цілях. При передозуванні діє як деліріант і стимулятор ЦНС.[3] Про таке використання, особливо серед підлітків, було зареєстровано в Бразилії,[4][5] Польщі,[3] Румунії та Туреччині. 

Протипоказання[ред. | ред. код]

Протипоказань до застосування бензидаміну немає, за винятком відомої гіперчутливості.

Побічні ефекти[ред. | ред. код]

Бензидамін переноситься добре. Іноді можуть виникати оніміння тканин ротової порожнини або відчуття печіння, а також свербіж, шкірний висип, набряк або почервоніння шкіри, утруднене дихання та хрипи.

Фармакологія[ред. | ред. код]

Він вибірково зв'язується із запаленими тканинами (інгібітор простагландинсинтетази) і, як правило, не має побічних системних ефектів. На відміну від інших НПЗЗ, він не пригнічує циклооксигеназу або ліпооксигеназу і не є ульцерогенним.[3][6] Він має потужний зміцнюючий ефект і має перехресну сенсибілізацію з наркотиками, такими як героїн і кокаїн у тварин. Передбачається, що він має агоністичну дію на канабіноїди.[7]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Бензидамін погано всмоктується через шкіру[8] та інтравагінально.[9]

Синтез[ред. | ред. код]

Синтез бензидаміну:[10]

Синтез починається з реакції N -бензильного похідного з метилантранілату з азотистою кислотою з утворенням N -нітрозопохідного. Відновлення за допомогою тіосульфату натрію призводить до тимчасового гідразину (3), який зазнає спонтанного внутрішнього утворення гідразиду. Обробка еноляту цього аміду 3-хлор-1-диметиламінопропаном дає бензидамін (5). Будь ласка, зверніть увагу, що в цьому розділі є помилка: US3318905 стверджує, що нітрозопохідне відновлюється гідросульфітом натрію (дітіонітом натрію), а не гіпосульфітом натрію (тіосульфатом натрію), як показано на схемі вище та вказано в тексті.

[10][11]

Цікавий альтернативний синтез цієї речовини починається шляхом послідовної реакції N -бензиланіліну з фосгеном, а потім з азидом натрію з утворенням відповідного карбонілазиду. При нагріванні виділяється азот, і в результаті утворюється роздільна суміш продукту введення нітрену та бажаного кетоїндазолу. Остання реакція є продуктом типу перегрупування Курціуса з утворенням N-ізоціаната #, який потім циклізується. Алкілування енолу метоксидом натрію та 3-диметиламінопропілхлоридом дає бензидамін.

Альтернативно, використання хлорацетаміду на стадії алкілування з подальшим кислотним гідролізом дає натомість бендазак.

Дослідження[ред. | ред. код]

Дослідження показують, що бензидамін має помітну антибактеріальну активність in vitro, а також проявляється синергізм у поєднанні з іншими антибіотиками, особливо тетрациклінами, проти стійких до антибіотиків штамів Золотистого стафілокока та Синьогнійної палички.[12][13]

Він також має деяку канабіноїдну активність у щурів, але не був протестований на людях.[7] Також передбачається, що він діє на рецептори 5-HT2A через його структурну схожість із серотоніном.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Turnbull RS (February 1995). Benzydamine Hydrochloride (Tantum) in the management of oral inflammatory conditions. Journal. 61 (2): 127—34. PMID 7600413.
  2. ↑ а б DEXTROMETHORPHAN AND BENZYDAMINE'S USE AND MISUSE. Flipper.diff.org. Процитовано 25 червня 2022.
  3. ↑ а б в Anand JS, Glebocka ML, Korolkiewicz RP (2007). Recreational abuse with benzydamine hydrochloride (tantum rosa). Clinical Toxicology. 45 (2): 198—9. doi:10.1080/15563650600981210. PMID 17364645.
  4. ↑ Opaleye ES, Noto AR, Sanchez Z, Moura YG, Galduróz JC, Carlini EA (September 2009). Recreational use of benzydamine as a hallucinogen among street youth in Brazil. Revista Brasileira de Psiquiatria. 31 (3): 208—13. doi:10.1590/S1516-44462009000300005. PMID 19784487.
  5. ↑ Mota DM, Costa AA, Teixeira C, Bastos AA, Dias MF (May 2010). Use abusive of benzydamine in Brazil: an overview in pharmacovigilance. Ciencia & Saude Coletiva (порт.). 15 (3): 717—24. doi:10.1590/S1413-81232010000300014. PMID 20464184.
  6. ↑ Müller-Peddinghaus R (May 1987). New pharmacologic and biochemical findings on the mechanism of action of the non-steroidal antiphlogistic, benzydamine. A synopsis. Arzneimittel-Forschung (German) . 37 (5A): 635—45. PMID 3304305.
  7. ↑ а б Avvisati R, Meringolo M, Stendardo E, Malavasi E, Marinelli S, Badiani A (March 2018). Intravenous self-administration of benzydamine, a non-steroidal anti-inflammatory drug with a central cannabinoidergic mechanism of action (PDF). Addiction Biology. 23 (2): 610—619. doi:10.1111/adb.12516. PMID 28429885.
  8. ↑ Baldock GA, Brodie RR, Chasseaud LF, Taylor T, Walmsley LM, Catanese B (October 1991). Pharmacokinetics of benzydamine after intravenous, oral, and topical doses to human subjects. Biopharmaceutics & Drug Disposition. 12 (7): 481—92. doi:10.1002/bdd.2510120702. PMID 1932611.
  9. ↑ Maamer M, Aurousseau M, Colau JC (1987). Concentration of benzydamine in vaginal mucosa following local application: an experimental and clinical study. International Journal of Tissue Reactions. 9 (2): 135—45. PMID 3610512.
  10. ↑ а б Palazzo G, Corsi G, Baiocchi L, Silvestrini B (January 1966). Synthesis and pharmacological properties of 1-substituted 3-dimethylaminoalkoxy-1H-indazoles. Journal of Medicinal Chemistry. 9 (1): 38—41. doi:10.1021/jm00319a009. PMID 5958958.
  11. ↑ Baiocchi L, Corsi G, Palazzo G (1965). Ricerche nel campo degli indazoli.—Nota 1. Sulla ciclizzazione termica di azidi di acidi N-aril-N-benzil-carbamici. Annali di Chimica. 55: 116—25.
  12. ↑ Fanaki NH, el-Nakeeb MA (December 1992). Antimicrobial activity of benzydamine, a non-steroid anti-inflammatory agent. Journal of Chemotherapy. 4 (6): 347—52. doi:10.1080/1120009X.1992.11739190. PMID 1287137.
  13. ↑ Fanaki NH, El-Nakeeb MA (March 1996). Antibacterial activity of benzydamine and antibiotic-benzydamine combinations against multifold resistant clinical isolates. Arzneimittel-Forschung. 46 (3): 320—3. PMID 8901158.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бензидамін&oldid=41237159