Фарингіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фарингіт. Гіперемована задня стінка глотки
Стрептококовий фарингіт.

Фарингі́т (лат. Pharyngitis) — запалення слизової оболонки та лімфоїдної тканини глотки.

Етіологія[ред.ред. код]

Одною з причин фарингіту вважають вдихання холодного чи забрудненого повітря, вплив хімічних подразників (спирт, тютюн). Інфекційний фарингіт може бути породжений різноманітними мікроорганізмами — стафілококами, стрептококами, а також вірусами (грипу, парагрипу, аденовіруси, грибками роду Candida тощо). Іноді фарингіт розвивається внаслідок поширення інфекції з якого-небудь прилеглого до глотки вогнища запалення. Так розвивається вторинний фарингіт при синуситі, риніті, карієсі зубів.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Розрізняють гострий та хронічний фарингіт. Гострий фарингіт розвивається безпосередньо після впливу на слизову оболонку глотки агресивного чинника (інфекції, подразнення газом та ін.) Перебіг гострого фарингіту доброякісний. Хронічний фарингіт може бути наслідком нелікованого гострого фарингіту, а також самостійним захворюванням, яке виникає при тривалому подразненні слизової оболонки глотки. В розвитку хронічного фарингіту відрізняються фази ремісії та загострення.

Основні симптоми фарингіту (залежать від фази захворювання) При гострому фарингіті з'являється біль в горлі при ковтанні, сухий кашель, виділення слизу та гною. Гострий фарингіт часто є самостійним захворюванням, яке розвивається після переохолодження, прийому холодної чи занадто гарячої їжі. Може спостерігатися незначне підвищення температури. Коли фарингіт є супутнім захворюванням при іншій хворобі, тоді до симптомів фарингіту додаються симптоми основного захворювання (кір, скарлатина, грип тощо) В таких випадках важливим моментом слід вважати визначення першочергового захворювання, з метою надання адекватного лікування.

Диференційний діагноз[ред.ред. код]

При огляді горла (фарингоскопії) визначається сильне почервоніння слизової горла. В окремих випадках можливі виразкування. Також слід відрізняти гострий фарингіт від гострого тонзиліту. Гострий тонзиліт має локальне запалення, тоді як при фарингіті запальний процес приймає розлитий характер. Можливі поєднання фарингіту з тонзилітом (тонзилофарингіт).

При хронічному фарингіті симптоми хвороби менш виражені. Хворий скаржиться на відчуття першіння в горлі, сухий кашель. При загостренні симптоми хронічного фарингіту нагадують такі як при гострому фарингіті.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування фарингіту предбачає в першу чергу усунення факторів, які спровокували захворювання. У випадку бактеріального фарингіту це досягається шляхом антибіотикотерапії, у випадку фарингіту, спричиненого подразнюючими чинниками — вдихання пилу, диму, випарів хімічних речовин — усунення дії цих чинників і використання засобів індивідуального захисту. Для успішного лікування будь-яких випадків фарингіту необхідна відмова від тютюнопаління. Будь-яке медикаментозне лікування фарингіту повинне проходити під контролем лікаря.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.