Гінгівіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гінгівіт — запальне захворювання тканини ясен, що протікає в гострій або хронічній формі. Зазвичай захворювання викликається мікробною флорою порожнини рота. При недостатньому догляді за порожниною рота на зубах накопичується наліт, в якому розвиваються колонії мікроорганізмів, утворюється мікробна плівка. Цей наліт може мінералізуватися, формуючи зубний камінь, що є однією з причин розвитку гінгівіту. Однак при збереженні захисних сил організму запалення ясен тривалий час може не відбуватися.

До зриву захисних механізмів організму призводять такі фактори, як куріння, механічні травми ясен, надто гаряча або холодна їжа і вода, хімічні агресивні агенти, часті і тривалі стреси. У підсумку в тканині ясен виникає процес запалення.

Класифікація[ред.ред. код]

Розрізняють гострий, хронічний і гострий виразковий гінгівіт.

Гострий гінгівіт[ред.ред. код]

Гострий гінгівіт зустрічається найбільш часто і виражений у хворобливому збільшенні розмірів ясен, при цьому можливо поява флуктуації.

Хронічний гінгівіт[ред.ред. код]

Хронічний гінгівіт відрізняється частою кровоточивістю ясен під час чищення зубів, почервонінням ясен і супроводжується неприємним запахом з рота. У свою чергу хронічний гінгівіт поділяється на кілька типів:

  • десквамативний гінгівіт;
  • гіпертрофічний гінгівіт;
  • маргінальний гінгівіт;
  • атрофічний гінгівіт;
  • виразковий гінгівіт.

Гострий виразковий гінгівіт[ред.ред. код]

Гострий виразковий гінгівіт характеризується попаданням в порожнину рота анаеробної інфекції, яка викликає кровоточивість ясен і некроз міжзубних сосочків.

Причини[ред.ред. код]

Варто зазначити, що причини гінгівіту можуть бути самими різними, включаючи внутрішні і зовнішні фактори, що впливають на розвиток захворювання.

До внутрішніх причин відноситься ріст зубів, при якому зростаючий зуб може поранити ясна. Крім того, внутрішньою причиною розвитку захворювання може стати зниження імунітету, захворювання шлунково-кишкового тракту, а також нестача мінералів і вітамінів.

До зовнішніх факторів, які можуть вплинути на розвиток захворювання, належать фізичні травми, включаючи опіки; негативний вплив хімічних речовин; різноманітні біологічні інфекції.

Дуже часто причиною гінгівіту є зубний наліт і куріння. Найчастіше це захворювання спостерігається у вагітних жінок і підлітків, яке протікає особливо важко в силу гормональних змін, що відбуваються в їх організмі. Виникнення захворювання у дітей передує відсутність необхідної гігієни. Ризик появи гінгівіту збільшується у дітей, які страждають карієсом.

Виникнення гінгівіту сприяє патологія прикусу, неправильно встановлені протези, пломби або коронки. Крім цього, це захворювання виникає в результаті проблем з ротовим диханням, яке помічається при аденоїдах або хронічному тонзиліті. Прийом певних лікарських засобів також може стати причиною гінгівіту. Оскільки залози слизової оболонки ротової порожнини частково виводять метаболіти деяких ліків, які викликають місцеве подразнення, то при частому прийомі препаратів виникає гінгівіт.

До факторів ризику, що провокують розвиток захворювання, відносяться:

  • порушення гігієни порожнини рота;
  • відсутність необхідної стоматологічної допомоги;
  • ріст зубів, що травмує поверхню ясен;
  • зубний камінь;
  • патології прикусу;
  • проблемні пломби;
  • куріння тютюнових виробів;
  • імунодефіцитні стани під час хвороб;
  • депресії;
  • цукровий діабет;
  • дефіцит вітаміну С;
  • отруєння організму важкими металами;
  • порушення носового дихання (ротове дихання);
  • застосування оральних контрацептивів;
  • вагітність;
  • порушення шлунково-кишкового тракту.

Ознаки[ред.ред. код]

Ознаки гінгівіту безпосередньо залежать від форми захворювання:

  • При катаральному гінгівіті практично відсутні хворобливі відчуття, кровоточивість ясен виникає в процесі чищення зубів і вживання твердої їжі.
  • При виразково-некротичному гінгівіті спостерігається цілий ряд симптомів: свербіж і хворобливі відчуття в районі ясен, рясне слиновиділення, температура, запалення лімфовузлів і освіта некротизованих ділянок десни.
  • Гіпертрофічний гінгівіт характеризується сильними больовими відчуттями, кровоточивістю ясен і збільшенням обсягу десни, під якою утворюється зубний камінь.
  • Десквамативний (географічний) гінгівіт відрізняється від інших форм яскраво вираженими червоними плямами на поверхні ясен, появою пухирів і виразок.
  • При останній стадії захворювання, атрофічному гінгівіті, тканина ясен виснажується настільки, що стає видно шийки зубів, а іноді і їх коріння.

Симптоми[ред.ред. код]

Симптоми гінгівіту в гострій формі захворювання проявляються у вигляді кровотеченя з ясен і гострим болем. Іноді в місці ураження спостерігається печіння. Хронічна форма гінгівіту виражена припухлістю десни, її тканини стають м'якими і гладкими, при цьому зуби покриті зубним каменем або нальотом.

При гіпертрофічному гінгівіті уражена десна значно збільшується в розмірах, що збільшуються краю ясен, утворюються своєрідні пазухи між яснами і зубом, в яких, як правило, накопичуються мікроби, можуть спостерігатися гнійні виділення, десна має синюшний відтінок.

До симптомів виразкового гінгівіту можна віднести крім хворобливих відчуттів в яснах і їх кровоточивість, поява головного болю, підвищення температури, зниження апетиту, можуть збільшитися лімфатичні вузли. При цьому виді захворювання на десні з'являється характерний білуватий фібринозний наліт. При ускладненні, захворювання може перейти в гострий виразковий гінгівіт, що супроводжується некрозом тканин ясен.

Діагностика[ред.ред. код]

Для діагностики гінгівіту особливо ніяких прийомів не потрібно. Лікар уточнює скарги пацієнта й характер симптомів і потім проводить огляд порожнини рота. При катаральному гінгівіті виявляються почервонілі і набряклі ясна, які можуть кровоточити при маніпуляціях з ними. При виразковій формі гінгівіту спостерігаються виразкові дефекти, покриті сірим нальотом, а також гнійне запалення. У разі ж гіпертрофічної форми гінгівіту лікар виявить збільшення тканини ясен в обсязі, появу локальних розростань. При спробі розхитування зубів може порушуватися цілісність зубодесного з'єднання. На зубах можна виявити м'який немінералізований наліт чи зубний камінь.

При необхідності проводиться рентгенографія області щелеп, при цьому не виявляється деструктивних кісткових змін, структура альвеолярних відростків збережена. Рівень кровоточивості ясен може визначатися за допомогою зондового тесту на кровоточивість.

Лікування[ред.ред. код]

Залежно від важкості захворювання проводиться відповідне лікування гінгівіту, яке може полягати у професійній чистці ротової порожнини або застосування хірургічних методів лікування. Лікувальні процедури починають з антибактеріальної обробки порожнини рота розчинами хлоргексидину і перекису водню. Потім видаляється зубний наліт, зубний камінь і усуваються травмуючі фактори. У разі необхідності, проводиться видалення зруйнованих зубів та пломбування каріозних порожнин.

При виразково-некротичному гінгівіті запалену поверхню обробляють метронідазолом або сульфаніламідними препаратами, для очищення від некротичних тканин застосовують протеолітичні ферменти. Для внутрішнього прийому призначають 10-процентний розчин хлориду кальцію і аскорутин.

При лікуванні гіпертрофічного гінгівіту крім протизапальної терапії проводять висічення гіпертрофованих ділянок десни.

При гострих формах захворювання призначають фізіотерапевтичне лікування гінгівіту: мікрохвильова терапія та електрофорез вітамінів В1, С, Р хлориду кальцію та ін. У важкий випадках допустимо застосування антибіотиків.

Часто в стоматології застовують магнітотерапію. Зокрема, для лікування катарального гінгівіту, пародонтиту, післяопераційних травм, запальних процесів в області щелепно-лицьової сторони, виразок порожнини рота, травматичних ушкоджень слизової в роті і т.д.

Лікування гінгівіту, як правило, закінчується позитивно і настає одужання.

Джерела[ред.ред. код]

  • Гінгівіт - Довідник захворювань – Хвороби та їх лікування

Див. також[ред.ред. код]