Бережний Костянтин Тимофійович
Бережний Костянтин Тимофійович | ||||
---|---|---|---|---|
Інші імена | Кость Бережний | |||
Народився | 1891 | |||
Помер | ? (після 1945) | |||
Національність | росіянин | |||
Діяльність | театральний режисер, актор | |||
| ||||
Костянти́н Тимофі́йович Бережни́й (рос. Константин Тимофеевич Бережной, 1891[1] — після 1945) — російський режисер, який на початку 1920-х років працював у Державному українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка.
1906 — актор в Новому Василеострівному театрі Санкт-Петербурга.
З 1909 — режисер в Новому драматичному театрі Петербурга, де в 1910 поставив п'єсу «Диваки» М. Горького.[2]
1912 року в Казані поставив «Живий труп» Л. Толстого.
1928 — режисер Іркутського драматичного театру.[3].
В Тамбовському обласному драмтеатрі поставив п'єси: «Господиня готелю» Карло Ґольдоні, «Весілля Фігаро» за Бомарше, «Молодша сестра» Володіна.
Працював також в Тульському театрі ім. Горького (1927—1928)[4].
З 1930 — в Архангельському театрі, де 1933 року поставив «Єгора Буличова».[5]
1939 — в Таганрозькому драмтеатрі ім. Чехова.
З 1945 року — режисер Березниківського драмтеатру Пермської області.
З 1916 року здійснював постановки в антрепризі — Г. С. Буніна і М. К. Максіна, які йшли в Київському театрі «Пел-Мел».[6][7]
1919 року працював головним режисером Чернігівського радянського театру. Серед постановок: «Ревізор» Гоголя, «Привиди» Ібсена, п'єса Верхарна «Зорі», постановка «Життя людини» Л. Андреєва.[8]
На початку 1920-х працював у Першому театрі Української Радянської Республіки імені Шевченка, де поставив п'єсу «Мораль пані Дульської» Г. Запольської з Ганною Мещерською і Василем Васильком в головних ролях. Наступними його постановками в цьому театрі були драми Лесі Українки «Адвокат Мартіан» (в головних ролях Рита Нещадименко і Іван Мар'яненко) та «Оргія», які йшли в один вечір. Також відзначалась його постановка «Північних велетнів» Генріка Ібсена у співпраці з художником Анатолієм Петрицьким.[9] Згодом працював режисером у Полтавському театрі української драми імені І. П. Котляревського.
Здійснював постановки в Одеському українському муздрамтеатрі (1925).
- ↑ В. Ревуцький. Лесь Курбас: у театральній діяльності, в оцінках сучасників — документи. — Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1989 — с. 894
- ↑ Русская художественная литература конца XIX — начала XX века (1895—1907) / А. Д. Алексеев. — М.: Наука, 1977. — с. 166(рос.)
- ↑ Свердловский театр музыкальной комедии / Ирина Абрамовна Риф. — Свердловское книжное изд-во, 1959. — с. 79(рос.)
- ↑ Тульский театр имени А. М. Горького. — Тула: Обл. книжное изд-во, 1952. — с. 66(рос.)
- ↑ Театральный Архангельск: история театрального искусства в Архангельске / Ю.Угаров. — Правда Севера, 2006. — с. 177(рос.)
- ↑ Хрещатик відомий і невідомий / М. О. Рибаков. — К.: Кий, 2003. — с. 255
- ↑ Материалы к истории русского театра в государственных архивах СССР / И.Петровская. — Ленинградский государственный институт театра, музыки и кинематографии, 1966. — с. 241(рос.)
- ↑ П. С. Александров. Страницы автобиографии [Архівовано 7 листопада 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Василь Василько. Театру віддане життя. — С. 199-200. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 березня 2017.