Блажкевич Іванна Омелянівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іванна Омелянівна Блажкевич
Народження 9 жовтня 1886(1886-10-09)
  с. Денисів, Козівський район, Тернопільська область
Смерть 2 березня 1977(1977-03-02) (90 років)
  там само
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська
Рід діяльності фольклористка, громадська діячка, просвітянка, письменниця

Іва́нна Омеля́нівна Блажке́вич (9 жовтня 1886, село Денисів, нині Козівського району Тернопільської області — 2 березня 1977) — українська дитяча письменниця, громадська діячка, просвітниця.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 9 жовтня 1886 року в с. Денисові Козівського району. Дівоче прізвище — Бородієвич[1]. Її брат Євген Бородієвич воював у лавах Легіону УСС та УГА, писав поезію, спогади, перекладав твори українською мовою.[2]

У 1914 році її чоловіка, Івана Блажкевича, призначають директором Залукв'янської школи; з початком Першої світової війни він мобілізований на фронт, справами школи керувала вона. Налагодила роботу відділку «Сільського господаря», кооперативу «Власна поміч», читальні, рятункового комітету помочі тим, хто повертався з заслання.

1 листопада 1918 вона була у Львові, де в числі перших склала присягу на вірність ЗУНР. На її заклик сотня молодих жителів Залукви 2 листопада перебрала владу в Галичі.

У своїх спогадах від 9 червня 1919 року п. Іванна писала, що за 12 днів пережила 17 обшуків та 8 арештів, під час яких, зокрема, до грудей сина Богдана приставляли багнета. Щоб уникнути переслідувань, кілька місяців жила в лісах поблизу с. Крилос та містечка Рожнятів.[3]

Закінчила екстерном у 1920 році Львівську учительську семінарію. Тривалий час працювала вчителькою і вихователькою дитячих садків у галицьких селах, вела активну громадську роботу серед жінок і молоді.

У 1928 році її висунули кандидатом в посли до сейму від Української соціалістичної радикальної партії. Польська влада не перебирала засобами, щоб не допустити п. Іванну до виборів. Коли вони (зокрема, наклепи, залякування) не дали результати, тоді убили дітей (двох доньок, яких поховала за три дні). Наступного дня після похорону Люби отримала листа польською мовою, зокрема, зі словами: «Смерть твоїх хаменят — то початок нашої помсти.»[4]

15 листопада 1938 року була важко «пацифікована» польськими шовіністами — польські жандарми покарали 120[5] буками, по чому вона три місяці перебувала у лічниці Андрея Шептицького, стала інвалідом (мала поламані кісточки навіть на пальцях рук).[3]

Пам'ятник Іванні Блажкевич у Денисові

У вересні 1939 року обиралась депутатом Народних Зборів Західної України. В 1941—1943 роках була директором сільськогосподарської школи в с. Денисові.

За радянської влади неодноразово була на «співбесідах» у НКВД.

У 1963 році, за наполяганням Ірини Вільде та Олеся Гончара, Іванну Блажкевич прийнято до спілки письменників України.

За даними В. Хоми, у 1973 році в її будинку проживала Галина Дидик, звідки її виселили за вказівкою КГБ.[6]

До останніх днів життя вона працювала на літературній ниві: писала мемуари про свої зустрічі з відомими письменниками минулого, нові вірші для дітей. Померла Іванна Блажкевич 2 березня 1976 р. в рідному Денисові.

Про цю жінку ходили легенди і за її життя, і після нього. Вона залишила по собі цікаву літературну спадщину і світлу пам'ять серед галичан, а надто серед односельців-денисівців, з якими, будучи українською патріоткою, жила, творила, займалася громадською діяльністю. Її завжди оточували найкращі представники української інтелігенції, письменники, хоч сама мала родинне коріння серед польської шляхти.

Премія імені Іванни Блажкевич

Всеукраїнська літературно-мистецька премія. Заснована 1993 року Тернопільським обласним управлінням по пресі та редактор журналу «Тернопіль» за твори для дітейпедагогічний доробок і пропаганду творчості письменниці . Від 2002 року премія отримала статус обласної літературної, нею нині нагороджує Тернопільська обласна організація НСПУ.

Сім'я[ред.ред. код]

Чоловік — вчитель Іван Блажкевич[7]. Коли мав намір отримати посаду вчителя в Прошовій, шкільний інспектор відповів, зокрема: «…прошу пана, не маю нічого проти, але ви одружуєтеся з Бородієвичівною, а я від неї „нє мам жиця“».[1] Двох доньок — Любу (18.7.1924—17.9.1928[4]), Софію (8.12.1922—14.9.1928[4]) — вбили, отруївши за допомогою шоколаду польські шовіністи («якийсь пан») в той час, коли батьки поїхали до Львова. Іванна з горя посивіла.[8] Син Євген — доктор технічних наук, Заслужений діяч науки УРСР[9]. Мали також доньку Дарію.[4], онуків Марію, Ярему, Івана, Ігора, правнуків.

Публікації[ред.ред. код]

Виступала в різних жанрах дитячої літератури: поезії, драматургії.

Іванна Блажкевич — автор спогадів про Івана Франка, Ольгу Кобилянську, Василя Стефаника, Тимотея Бордуляка, О. Вітошинського, Павла Думку, Корнила Устияновича, Олену Кульчицьку.

Збирала пісні, афоризми, етнографічні матеріали. Ініціювала створення Денисівського краєзнавчого музею.

Книжечки
  • «Святий Миколай у 1920 році» (про важке дитинство після Першої світової війни),
  • «Тарас у дяка» (присвячена Тарасові Шевченку),
  • «Діло в честь Тараса» (присвячена Тарасові Шевченку),
  • «Івась-характерник» (про Івана Франка),
  • «В мамин день»,
  • «Оповідання»
Поетичні збірки для дітей
  • «Подоляночка»,
  • «Прилетіли лелеки»,
  • «Чи є в світі що світліше?»,
  • «Прилетіла ластівка».

Пам'ять[ред.ред. код]

У Денисові створено музей-садибу Іванни Блажкевич.

Восени 1988 року в Денисові споруджено їй пам'ятник роботи скульптора Івана Мулярчука.

У 1993 році встановлено літературну премію імені Іванни Блажкевич, яка щороку видається українським літераторам у її рідному селі на день народження письменниці.

На її честь названі 16 курінь УПЮ імені Іванни Блажкевич і Тернопільська школа-ліцей № 9.

Її ім'я присвоєно Тернопільському НВК «Загальноосвітня школа-економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич». На початку грудня 2014 року на стіні школи-ліцею відкрили барельєф Іванні Блажкевич (скульптор Іван Сонсядло)[10].

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Блажкевич Іванна Омелянівна // УЛЕ. — К., 1988. — Т. 1. — С. 194.
  • Медведик П. К. Блажкевич Іванна Омелянівна // Мистецтво України : Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 1. — С. 212.
  • Мельничук Б., Хома В. Блажкевич Іванна Омелянівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 142. — ISBN 966-528-197-6.
  • Блажкевич Іванна // Енциклопедія українознавства // Під ред. В. Кубійовича. — Львів, 1993. — Т. 1. — С. 140.
  • Іванна Блажкевич // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 2. — Тернопіль, 1991. — С. 6.
  • Іванна Блажкевич: Бібліогр. покажчик // Упоряд.: Баб'як П. Г., Хома В. І. — Львів, 1980. — 44 с.

Видання творів[ред.ред. код]

  • Блажкевич І. Весна прийшла: Чотири дитячі пісні для голосу в супроводі фортепіано. — К.: Мистецтво, 1971. — 9 с.
  • Блажкевич І. Драматичні твори для дітей. — Тернопіль: Діалог, 1993. — 106 с.
  • Блажкевич І. Подоляночка: (Поезії для дітей). — Львів: Кн.-журн. вид-во, 1958. — 32 с.
  • Блажкевич І. Прилетів лелека: Вірші та оповідання. — К.: Веселка, 1971. — 51 с.
  • Блажкевич І. У дитячому садочку: Для дітей дошк. віку. — Тернопіль: Кн.-журн. вид-во, 1993. — 32 с.
  • Блажкевич І. Чи є у світі що світліше?: [Вірші]. — К.: Веселка, 1977. — 24 с.
  • Блажкевич І. Кленові листки; Новий рік: [Вірші] // Ровесник. — 1972. — 1 січ.
  • Блажкевич І. Птахи прилітають: Форма і зміст: [З нових поезій] // Ровесник. — 1970. — 7 берез.
  • Блажкевич І. Спогади (30.07.1914 — 4.10.1921 рр.) // Дзвін. — 1991. — № 5. — С. 117–129.
  • Блажкевич І. Спогади. Рік 1932 // Тернопіль. — 1993. — № 1. — С. 44 — 45; № 2. — С. 44–45.
  • Божий Сину, зішли згоду на Вкраїну: Різдвяний вертеп // Упоряд. у 1931 р. І. Блажкевич з фондів держархіву область // Вісник Тернопілля. — 1995. — 22 груд.

Про Іванну Блажкевич[ред.ред. код]

  • Божковська-Павелко О. Спогади про вчительку Іванну Блажкевич // Денисівський вісник. — 2002. — № 9 (жовт.-груд.). — С. 3.
  • Бурма В. З чистої криниці: [Спогад про І. Блажкевич: її садибу в Денисові] // Вільне життя. — 2002. — 9 листоп., фотогр.
  • Держило М. Постаті в жіночому русі // Вільне слово. — 2004. — 23 жовт.
  • Дерій В. Легендарна Іванна Блажкевич (До 120-річчя з дня народження письменниці) // Вільне життя. — 2006. — 21 жовт.
  • Дерій В. Незвичайна жінка: В музеї І. Блажкевич // Вільне життя. — 2002. — 19 листоп. — (Два штрихи з історії Денисова).
  • Драгомирецька О. Блажкевич Іванна Омелянівна // Тернопілля'98 — 99: Регіон. річник. — Тернопіль, 2002. — С. 246–247.
  • Премія імені Іванни Блажкевич: Історія // Русалка Дністрова. — 1996. — № 18 (жовт.).
  • Рутило І. З архіву Іванни Блажкевич: [Свідчення нац. свідомості письменниці] // Вільне слово. — 2003. — 13 верес.
  • Рутило І. Іванна Блажкевич і дошкільництво // Наукові записки Терноп. держ. пед. університету Сер.: Педагогіка. — Тернопіль, 2002. — № 11. — С. 104–108.
  • Рутило І. Історію пізнають не з книжок: [Дії І. Блажкевич під час голоду 1933 р.] // Вільне слово. — 2003. — 21 черв.
  • Рутило І. «Кладу низький поклін порогові хати…»: До 115-річчя від дня народж. Іванни Блажкевич // Вільне слово. — 2001. — 6 жовт.
  • Савак Б. Вшанування землячки: [Ювілейні урочини] // Вільне слово. — 2001. — 13 жовт.
  • Савак Б. Іванна Блажкевич. До 130-річчя з дня народження письменниці, святкування уродин якої відбулося у селі Денисові 9 жовтня цього року // Слово Провіти. — 2016. — № 41 (885) (13—19 жовт.). — С. 10. (Постать)
  • Савків Л. Буду людям помагати Україну будувати: [Про укр. письменницю І. Блажкевич] // Свобода. — 2002. — 5 жовт., фотогр.
  • Сорока П. Ярмо і тягар, сповідь перейшлих літ // Дзвін. — 2014. — Ч. 10. — С. 37—38, 56—57.
  • Федик Я. «Урочиста хвиля: вознеслися вгору правиці»: Іванна Блажкевич — свідок і учасниця Листопадового Зриву // Вільне життя. — 2003. — 1 листоп. — (Рядок з біографії краю).
  • Федик Я. Іванна Блажкевич — свідок і активна учасниця Листопадового зриву // Вільне слово. — 2003. — 1 листоп.
  • Федик-Балацька Я. Як нам бракує її безкомпромісності // Свобода. — 2016. — № 82 (3120) (21 жовт.). — С. 4.
  • Хома В. Письменниця із Денисова // Вільне життя. — 2001. — 18 груд.
  • Ханас В. Перші лауреати премії Іванни Блажкевич: [Заснована премія у 1993 р.] // Русалка Дністрова. — 1993. — № 20 (листоп.).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Сорока П. Ярмо і тягар, сповідь перейшлих літ… — С. 38.
  2. Савак Б., Хома В. Бородієвич Євген Омелянович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 173. — ISBN 966-528-197-6.
  3. а б Савак Б. Іванна Блажкевич. До 130-річчя з дня народження… — С. 10.
  4. а б в г Романчук Л. За що ви, панове, убили дітей? // Свобода. — 2016. — № 81 (3119) (19 жовт.). — С. 4.
  5. за іншими даними — 130
  6. Дем'янова І. Дидик Галина Томівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 494. — ISBN 966-528-197-6.
  7. Хома В. Блажкевич Іван Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 142. — ISBN 966-528-197-6.
  8. Сорока П. Ярмо і тягар, сповідь перейшлих літ… — С. 56.
  9. Савак Б., Хома В. Блажкевич Євген Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 142. — ISBN 966-528-197-6.
  10. В Тернополі відкрили барельєф Іванні Блажкевич // Телеканал ІНТБ. — 2014. — 5 грудня.

Посилання[ред.ред. код]


українська література Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.