Бойко Ігор Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Ігор Дмитрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Бойко Ігор Дмитрович.jpg
Загальна інформація
Народження 1972(1972)
Черкаси, УРСР
Смерть 30 січня 2015(2015-01-30)
селище Рідкодуб, Шахтарський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
128 ОГПБр.png
 128 ОГПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Дми́трович Бо́йко (23.08.1972, Черкаси, УРСР — †30 січня 2015, селище Рідкодуб, Шахтарський район, Донецька область, Україна) — боєць Мукачівської 128 гірсько-піхотної бригади ЗСУ. Розвідник. Герой АТО.

Біографія[ред. | ред. код]

Був призваний до 128 гірсько-піхотної бригади ЗСУ 3 серпня 2014. Загинув у селищі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області під час розвідувальної операції у бою з охороною 5 роти 7 бригади ДНР. Убитий або важко поранений чергою з АК, вибухом власної гранати Ф-1 відірвало праву кисть руки й голову. Похований у Черкасах, на його честь названа одна з вулиць рідного міста.

Залишилися дружина, 17-річна донька та 7-річний син.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Черкасах існує вулиця Ігоря Бойка[1].

У 2015 році нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців[2].

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента Украуни від 26.02.2015 № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У 2015 році нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно) «за проявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]