Боніфатій Фізикевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фізикевич.
о. Боніфатій Фізикевич, ЧСВВ
Канівський архимандрит
1781 — 1804
Обрання: 1781
Попередник: о. Інокентій Матковський, ЧСВВ
Наступник: о. Степан Білинкевич, ЧСВВ
 
Альма-матер: Бучацька василіянська гімназія і Папська Урбаніанська колегія Пропаганди Віри
Діяльність: ієромонах, місіонер, педагог
Ім'я при народженні: Василь Фізикевич
Народження: серпень 1749
Галичина, Республіка Польща
Смерть: 8 (20) вересня 1804 (55 років)
Канів, Київська губернія, Російська імперія
Батько: Тома
Мати: Анна
Дияконство: 21 березня 1773, Джованні Крізостомо де Клюні, O.F.M. Conv.
Священство: 13 квітня/15 квітня 1773, Джованні Крізостомо де Клюні, O.F.M. Conv.
Чернецтво: 1 жовтня 1766, довічні обіти в ЧСВВ

Нагороди:

Боніфа́тій Фізике́вич (хресне ім'я Васи́ль; серпень 1749, Галичина — 8 вересня 1804, Канів) — церковний діяч, василіянин, педагог, проповідник, місіонер, канівський архимандрит.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в серпні 1749 року в Галичині у сім'ї Томи Фізикевича та його дружини Анни. Вивчав поетику в Бучацькій василіянській гімназії. 27 липня 1765 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Почаївський монастир. 1 жовтня 1766 року склав вічні чернечі обіти. Вивчав риторику в Гощі (1766—1767) та Віцині (1767—1768). Філософію вивчав у Замості (1768—1770), а богослов'я в Римі в Папській Урбаніанській колегії Пропаганди Віри (1770—1773)[1]. 21 березня 1773 року отримав дияконські свячення в церкві Колегії з рук владики Джованні Крізостомо де Клюні, O.F.M. Conv., а 13 (або 15) квітня цього ж року владика де Клюні висвятив його на священника[2]. Повертаючись із Риму зі студій привіз до Почаєва дві папські корони на коронацію Почаївської ікони Божої Матері[3].

Отримав призначення до Луцького монастиря для виконання обов'язків проповідника. Звідти через рік переїхав до Шаргородського монастиря, де був місіонером та проповідником (1774—1775). Відтак через рік повернувся до Луцького монастиря, де став помічником учителя у викладанні філософії та проповідником по святах. Після одного року педагогічної праці переїхав до Канівської архимандрії, де впродовж 1775—1781 років був місіонером і сповідником. 1781 року отримав привілей від польського короля Станіслава-Августа Понятовського на Канівську архимандрію[1].

У 1781 році відкрив у Каневі парафіяльну школу — перший відомий навчальний заклад у місті. Спочатку школа знаходилась біля стін напівзруйнованого в 1678 року татарами Успенського собору, у невеличкому дерев'яному будинку з трьома баштами, у якому проживали та проводили Службу Божу ченці. Але згодом у 1784 році за кошти Станіслава Понятовського (племінника польського короля Станіслава-Августа Понятовського), якому в той час належало місто, було закінчено будівництво двоповерхового кам'яного будинку. У 1786 році василіянська школа отримала статус повітового училища. 25 березня 1787 року о. Боніфатій Фізикевич разом із вчителями та учнями школи вітав у Каневі короля Станіслава-Августа[4][5], котрий 2 травня особисто був присутній на публічних екзаменах[6][7]. 25 січня 1800 року викупив у Станіслава Понятовського його прибуток від Канева разом з будовами і місцем, на якому був Королівський палац, а через два роки заповів усе своє майно василіянському училищу[8].

Помер 8 вересня (старого стилю) 1804 року в Каневі[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Стецик Ю. Чернецтво Святопокровської провінції ЧСВВ (1739—1783 рр.)… — С. 231.
  2. ↑ Dr. Dmytro Blažejovskyj. Ukrainian and bielorussian students in the Pontificio Collegio Urbano de Propaganda Fide (1627—1846)… — P. 217.
  3. ↑ Lorens B. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743—1780… — P. 282.
  4. ↑ Gazeta Warszawska, nr 28 + supl za 7 kwietnia 1787. — S. 1.
  5. ↑ Басиста Н., Ярмош Т. Канівське василіанське училище… — С. 163.
  6. ↑ а б Gazeta Warszawska, nr 38 + supl. za 12 maja 1787. — S. 5.
  7. ↑ Kaniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 818. (пол.). (пол.)
  8. ↑ Басиста Н., Ярмош Т. Канівське василіанське училище… — С. 164.
  9. ↑ Podręczna encyklopedya kościelna, T.19/20 (J-K). — Warszawa 1910. — S. 227.
  10. ↑ O zgromadzeniu XX. Bazylianów w Humaniu // Wspomnienia narodowe przez E. Helleniusza. — Paryż 1861. — P. 234.

Джерела[ред. | ред. код]

Українська греко-католицька церква Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боніфатій_Фізикевич&oldid=40249469