Івановський Євстахій Дезидерійович
| Івановський Євстахій Антоній | ||||
|---|---|---|---|---|
| Iwanowski Eustachy Antoni | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Helleniusz, Helenius, Eustachy, Eu-go Heleniusz | |||
| Народився |
1813[1][2][…] Халаїмгородок, Махнівський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
7 липня 1903[1][2][3] Халаїмгородок, Білопільська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Поховання | Білопілля | |||
| Діяльність | історик, письменник | |||
| Сфера роботи | історія[4] | |||
| Alma mater | Кременецький колегіум | |||
| Мова творів | польська | |||
| Жанр | біографічна проза, мемуари, краєзнавство | |||
| Magnum opus | «Національні спогади» (1861), «Розмови про польську корону» (1873), «Образи Речі Посполитої» (1891) | |||
| Конфесія | римо-католик | |||
| Рід | Q124372659? | |||
| Батько | Дезидерій Еразм Івановський | |||
| Мати | Клара Івановська з Хоєцьких | |||
| Автограф |
 | |||
 | ||||
|
| ||||
 Івановський Євстахій Дезидерійович у Вікісховищі | ||||
Івановський Євстахій Антоній Дезидерійович (пол. Iwanowski Eustachy Antoni; 1813, с. Халаїмгородок, Волинська губ., РІ, тепер с. Городківка Бердичівського району Житомирської області — 7 липня 1903, там само) — польський письменник, публіцист, історик, мемуарист, благодійник. Відомий під псевдонімом Heleniusz (українською Геленіуш).
Представник української школи в польській літературі, його коштом був побудований костел св. Клари в Халаїмгородку, тепер с. Городківка. Залишив велику кількість характеристик представників волинської шляхти, відомих людей, звичаїв тогочасної «кресової» шляхти, опис міст та містечок на території сучасної України.
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки, родина, навчання[ред. | ред. код]
Євстахій Івановський народився в шляхетській родині Дезідерія Єразма Івановського, гербу «Лодзь»[5], маршалка Житомирського повіту Волинської губернії[6], був єдиним сином. По материнській лінії Євстахій був нащадком роду Хоєцьких, онуком Яна Непомуцена Хоєцького, посла на Чотирирічному сеймі (1788—1792 рр.), войського київського.
Початкову освіту Євстахій здобув у домашніх умовах під керівництвом учителя піярської школи з Межиріччя.
У 1825 році Євстахій починає навчання у Кременецькому ліцеї. У 1828 та 1829 роках отримав похвальні листи за успіхи в навчанні. У 1828 році перейшов на перший вищий курс, по закінченню якого отримав срібну медаль[7].
У листопаді 1830 року починається Польське повстання 1830—1831 року, Івановський перериває навчання і повертається до Халаїмгородка. Навесні 1831 року повстання спалахує в Бердичівському повіті. Майбутній письменник захоплюється патріотизмом своїх земляків Владислава Падлевського (майбутнього батька героя Повстання 1861 року Зигмунта Падлевського) та Пелеховського.
Зрілі роки. Дослідництво[ред. | ред. код]
У 1831 році після поразки Листопадового повстання указом Миколи І Волинський ліцей було закрито. Євстахій продовжує займатися самоосвітою, господарством, здійснює паломництва та подорожі. 1846 році вирушив до Ченстохови, в 1848 р. — до Вільна, потім до Кальварії, у 1857 році — до Радечніци, а в 1863 р. — до Святої Землі. Також він подорожував до Італії, де відвідав Рим, Флоренцію, Падую і Венецію, до Іспанії, побувавши у Компостелі, Мадриді й Сарагосі[7].
Після смерті матері у 1859 році став володарем маєтків та землі у селах Халаїмгородок, Чорнорудка, Звиняче, Лебединці, Ненадиха. За спогадами сучасників багато допомагав потребуючим — місцевим селянам[8], дав кошти на побудову хати православному священнику, віддав у власність землю декільком чиншовикам з с. Чорнорудка, фінансово підтримував письменника Александра Ґрозу, який останні п'ять років свого життя прожив у маєтку Івановського, де і помер та учасника польського Січневого повстання 1863 року Гаспера Машковського. Він був благодійником наукових установ і шести костелів, зокрема у Бердичеві, Білопіллі й Ходоркові. Продовжував мандрівки Україною та Польщею.
Івановський об'їздив усі місцевості, що мали історичне значення, вивчав книги та документи в бібліотеках, архівах, приватних збірках у різних маєтках. Під час подорожей він збирав рукописи, документи і щоденники, а також усні розповіді, особливо з минулого Поділля, Волині та Київщини.
.jpg)
В похилому віці продовжував працювати над творами, хоча в останні роки життя мав проблеми з здоров'ям.
7 липня 1903 року помер у своєму маєтку в Халаїмгородку. Був похований біля костелу св. Антонія в с. Білопілля. Після знищення костелу у 1957 році більшовистською владою, могила письменника була втрачена. Так само було зруйновано родовий маєток Івановських. Пам'ятний обеліск на честь письменника та його матері було скинуто в ставок,[6] але він зберігся, нині встановлений у с. Городківка біля костелу св. Клари.
Творчість[ред. | ред. код]
За псевдонім Євстахій Івановський вибрав собі ім'я своєї тітки з материнської сторони, Гелени Хоєцької. Мова його творів — польська.
Перший твір Івановського було надруковано у 1851 році. Це книга «Божа Матір на Ясній горі Ченстоховській. Королева Польської Корони. Спогади паломництва, що відбулося в 1848 році»[9].
В подальшому друкував книги під різними псевдонімами. Твори Івановського — розлогий опис історичних подій, католицьких орденів та паломництв, характеристики сучасників, звичаїв, побуту, роздуми самого письменника, крім того листи, мемуари, дані з сімейних архівів.
У своїх працях залишив описи населених пунктів Поділля, Волині, Київщини, міст Києва, Житомира, Вінниці, Бердичева, Кременця, Луцька та багатьох інших, також характеристики відомих особ — Т.Чацького, М.Чайковського, В.Жевуського, Г.Олізара та багатьох інших. Важливою для українського читача є характеристика Теодора Рильського, прадіда М.Рильського, цікаві факти з родоводу Рильських.
Письменник мав глибоко вкорінені релігійні консервативні погляди, що знайшло відображення у його творах, в яких він подавав приклади, гідні на його погляд наслідування, як от особа шляхтянки Юстини Єрлич-Міхаловської[10] чи депутата, учасника повстання 1830-31 років А.Павши.
Подав аналіз та опис масонських лож, до яких відносився вкрай негативно[11].
Залишив опис драматичних подій, пов'язаних з утисками Католицької церкви і намаганнями російської влади закрити костели в Житомирі та Бердичеві у 1861 році.
Серед недоліків творів Івановського називають їх хаотичність, помилковість деяких історичних поглядів та тенденційність. Тим не менш у Польщі праці Івановського є часто цитованими.
Костел св. Клари в с. Городківка[ред. | ред. код]
Основна стаття Костел св. Клари
.jpg)
Мати письменника, Клара Івановська заповідала побудувати в с. Халаїмгородок костел замість каплиці, яка відносилась до парафії в с. Білопілля. На жаль з політичних причин Євстахій Івановський не зміг реалізувати цей намір. Указ Російської імперії від 14 липня 1819 р. містив заборону римо-католицькому духовенству «будувати свої церкви без потреби»[12], що призвело до неможливості відкривати нові католицькі храми на більшості території нинішньої України. Утиски були послаблені тільки на початку ХХ століття, тому здійснити свій намір і побудувати костел у рідному селі Івановський не встиг, але залишив спадок, який дозволив нащадкам його сестри Жмігродським побудувати кам'яний храм у неоготичному стилі. Освятили його на честь святої-покровительки матері письменника — Клари з Ассізу. У часи атеїзму костел вистояв, з 1992 року у ньому відновлені богослужіння.
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько (пр.1780 — 22 вересня 1844р) — Дезідерій Єразм Івановський
Мати — Клара Івановська, з Хоєцьких
Сестра (1810—1840) — Фабіана
Своєї родини не мав, на Євстахії перервався рід Івановських гербу Лодзь[9].
Спадкоємці — родина онуки сестри Євстахія Фабіани, Жмігродські.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- 1852 рік «Божа Матір на Ясній горі Ченстоховській. Королева Польської Корони. Спогади паломництва, що відбулося в 1848 році», Париж.
- 1857 рік «Історичні відомості про згромадження василіян в Умані», журнал «Час»
- 1861 рік «Народні спогади», Париж
- 1873 рік “Бесіди про польську корону”, томи 1-2 ,Краків
- 1876 рік «Спогади минулих літ», томи 1-2, Краків
- 1891 рік «Нариси Речі Посполитої польської», томи 1-2, Краків
- 1892 рік «Польські пам'ятки з різних часів», томи 1-2, Краків
- 1894 рік «Спогади польських часів давніх і наступних», томи 1-2, Краків
- 1900—1903 «Листи, вихром в Краків з України принесені», томи 1-3, Краків[9]
Дослідження творчості[ред. | ред. код]
У часи СРСР ім"я Євстахія Івановського було майже забуте, його твори не друкувались і не згадувались. В сучасній Україні дослідженню творчості Євстахія Івановського присвячені праці професора Житомирського державного університету імені Івана Франка В. О. Єршова, вчителя-методиста Городківської ЗОШ І.Савицького, стаття краєзнавця І.Драбчука[13].
Твори Івановського доступні в електронному вигляді на польських сайтах, таких як Polona та ін.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б NUKAT — 2002.
- ↑ а б MAK
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Eustachy Antoni Heleniusz Iwanowski h. Łodzia. geni_family_tree (укр.). Процитовано 28 лютого 2023.
- ↑ а б Ивановский Евстахий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн | КулЛиб — Классная библиотека! Скачать книги бесплатно. coollib.com. Процитовано 27 лютого 2023.
- ↑ а б Іван САВИЦЬКИЙ (2016). НОВА МАНДРІВКА ПО ЖИТТЄПИСУ ЄВСТАХІЯ ІВАНОВСЬКОГО. Житомир: Волинь-Житомирщина: На пошану професора Володимира Олеговича Єршова. с. 330—335.
- ↑ Євстахій Івановський – мемуарист, історичний публіцист - Історія Андрушівщини - Андрушівка - Каталог статей - Андрушівка Фото Відео. andrushivka.ucoz.ua. Процитовано 28 лютого 2023.
- ↑ а б в Л., Савицький, І. (2002). Останнє серце з роду Лодзя. Євстахій Івановський. 1813-1903. ЖДУ ім. І. Франка. OCLC 1142433114.
- ↑ Ярцун, Юлія. СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ ШЛЯХТИ КИЇВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ХІХ СТ (PDF). Наукові записки: Серія «Історія».
- ↑ I︠E︡rshov, Volodymyr; Єршов, Володимир. (2008). Polʹsʹka literatura Volyni doby romantyzmu : henolohii︠a︡ memuarystychnosti. Z︠H︡ytomyr: Polissi︠a︡. ISBN 978-966-655-379-9. OCLC 430956648.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: контрольна сума (довідка) - ↑ Havrylenko, O. (26 грудня 2019). ПРАВОВА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ЩОДО РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЯХ НАПРИКІНЦІ XVIII – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право» (укр.). № 28. с. 19—25. doi:10.26565/2075-1834-2019-28-02. ISSN 2075-1834. Процитовано 28 лютого 2023.
- ↑ Євстахій Геленіуш - відомий мемуарист та історик-аматор. davniyhalych.com.ua. Процитовано 1 березня 2023.
- ↑ Polona. polona.pl. Процитовано 1 березня 2023.
|
