Бредфорд Діллман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бредфорд Діллман
Bradford Dillman 1966.JPG
Дата народження 14 квітня 1930(1930-04-14)[1][2]
Місце народження Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Дата смерті 16 січня 2018(2018-01-16)[2] (87 років)
Місце смерті Санта-Барбара, Каліфорнія, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Єльський університет і Школа Гочкісса[d]
Професія офіцер, актор театру, кіноактор, телеактор, письменник
Нагороди
IMDb ID 0226947
Бредфорд Діллман у Вікісховищі?

Бредфорд Діллман (англ. Bradford Dillman; 14 квітня 1930, Сан-Франциско — 16 січня 2018, Санта-Барбара) — один з найбільш затребуваних американських акторів кіно та телебачення 1960-х-1970-х років, всесвітню популярність якому принесла роль психопатичного вбивці з «Золотої молоді» в юридичному трилері «Насильство» (1959), відзначена призом Каннського кінофестивалю і «Золотим глобусом». Ветеран Корейської війни в складі морської піхоти США, дослужився до звання «старший лейтенант».

Діллман, що володів привабливою, благородної зовнішністю, за свою 40-річну кар'єру виконав майже 150 теле і кіноролей. В одному тільки 1971 році з участю Діллман на екрани вийшло сім повнометражних картин, і це не рахуючи шести гостьових появ в телепроектах. У 1995 році вийшов на пенсію, нині самотньо проживає в статистично відокремленої місцевості Монтесіто, штат Каліфорнія. Віддалившись від сфери кінематографа, досяг успіху в прозі та драматургії, є автором трьох книг і однієї п'єси.

Біографія[ред. | ред. код]

Бредфорд Діллман народився 14 квітня 1930 року в місті Сан-Франциско, штат Каліфорнія, в заможній родині біржового маклера Діна Діллман і його дружини, Джозефіни Діллман (уродженої Мур). Крім Бредфорда, в родині підростало ще троє хлопчиків.

Середню освіту до 12 років отримував в католицькій школі, а під час Другої світової війни, після розлучення батьків, був зарахований в школу-інтернат Хотчкісс в селищі Лейквілль, штат Коннектикут. У Хотчкісс вперше брав участь в аматорських спектаклях, а в останній рік навчання зіграв Гамлета в однойменній постановці трагедії Шекспіра. Тодішній директор школи Блер Торрі до кінця роботи в закладі вважав Гамлета Діллман кращим в історії Хотчкісс.

Твердо вирішивши стати актором, Діллман надійшов в найпрестижніший Єльський університет, де вивчав театральне і драматичне мистецтво. Кімнату ділив з майбутнім письменником Джоном Ноулсом. Після його закінчення був призваний до лав морської піхоти США, в складі якої воював в Кореї. Навчання проходив в рекрутському депо Перріс-Айленд.

У 1953 році пішов у Нью-Йорк, щоб почати акторську кар'єру. Батьки були в люті, дізнавшись, що син не пов'яже своє життя з фінансовим справою і не буде працювати на Уолл-стріт. Як компроміс, Діллман пообіцяв їм, що відмовиться від акторства, якщо не побачить ніяких ознак успіху протягом п'яти років.

Однак Нью-Йорк зразка 1950-х років був перспективним місцем для молодих артистів. Діллман приступив до навчання в гучній Акторської студії під керівництвом Лі Страсберга, на одному курсі з Мерилін Монро. В кінці того ж року відзначався на Бродвеї в першому професійному виставі в своєму житті — постановці одного з творів Натаніеля Готорна «Опудало», партнерами Діллман в якому виступали Елай Воллак і Джеймс Дін, який незабаром загинув.

У 1956 році зіграв свою найбільшу театральну роль в кар'єрі — Едмунда Тайрона в «приголомшливому бродвейському хіті» «Довгий день йде в ніч» Юджина О'Ніла. Одну з головних ролей виконував Фредрік Марч, якого Діллман вважав своїм наставником. На одній з вистав побував маститий голлівудський продюсер Дерріл Занук, вражений молодим актором. Відразу ж після його закінчення Занук переконав Діллман підписати контракт з кінокомпанією 20th Century Fox.

Саме в павільйонах 20th Century Fox Діллман пізніше зіграв свої найкращі ролі. Тут, в 1959 році, він виконав одну з головних ролей в юридичному трилері «Насильство», адаптації сумнозвісного справи Леопольда і Леба. Цей образ приніс йому всесвітню популярність, приз Каннського кінофестивалю за кращу чоловічу роль (який він розділив з партнерами Діном Стокуеллом і Орсоном Веллсом) і «Золотий глобус», вручений йому як самому перспективному новачку року. Свій успіх Діллман пов'язував ні з акторським талантом, а з «дурною удачею, найчистішої і простий».

Згодом часто виконував ролі антагоністів. У 1960-х-1970-х роках був надзвичайно затребуваний, знімаючись як мінімум в трьох картинах в рік. У 1963 році був висунутий на премію «Еммі» за кращу чоловічу роль в телесеріалі Alcoa Premiere, а в 1975 році був удостоєний цієї нагороди за акторську роботу в телепроекті The ABC Afternoon Playbreak.

У 1995 році оголосив про завершення 40-річної акторської кар'єри. Останню роль виконав в одному з епізодів телесеріалу «Вона написала вбивство». На пенсії зайнявся написанням мемуарів, художніх романів і п'єс.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Бредфорд Діллман був двічі одружений: на актрисі Фріду Хардінг (з 1956 по 1960 рік; є двоє дітей: дочка Памела і син Джеффрі) на моделі Сьюзі Паркер (з 1963 по 2003 рік, до дня її смерті; є дочка Діна і сини Чарльз і Крістофер) Крім рідних дітей, виховав ще й дочка Паркер від попереднього шлюбу, Джорджину.

Усамітнено проживає в статистично відокремленої місцевості Монтесіто, штат Каліфорнія.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1958 ф A Certain Smile[en] A Certain Smile
1958 ф In Love and War[en] In Love and War
1959 ф Compulsion[en] Compulsion
1960 ф Crack in the Mirror[en] Crack in the Mirror
1960 ф A Circle of Deception[en] A Circle of Deception
1961 ф Francis of Assisi[en] Francis of Assisi
1961 ф Sanctuary[en] Sanctuary
1964 ф Monstrosity[en] Monstrosity
1965 ф A Rage to Live[en] A Rage to Live
1968 ф Sergeant Ryker[en] Sergeant Ryker
1968 ф The Helicopter Spies[en] The Helicopter Spies
1969 ф Ремагенський міст The Bridge at Remagen
1970 ф Suppose They Gave a War and Nobody Came[en] Suppose They Gave a War and Nobody Came
1971 ф Escape from the Planet of the Apes[en] Escape from the Planet of the Apes
1971 ф The Mephisto Waltz[en] The Mephisto Waltz
1971 ф Brother John[en] Brother John
1971 ф The Resurrection of Zachary Wheeler[en] The Resurrection of Zachary Wheeler
1972 тф Moon of the Wolf[en] Moon of the Wolf
1973 ф Продавець льоду гряде The Iceman Cometh Віллі Обан
1973 ф The Way We Were[en] The Way We Were
1974 ф Мертвий на 99,44% 99 and 44/100% Dead
1974 ф Gold
1974 ф A Black Ribbon for Deborah[en] A Black Ribbon for Deborah
1974 ф Chosen Survivors[en] Chosen Survivors
1974 тф The Disappearance of Flight 412[en] The Disappearance of Flight 412
1975 ф Баг[en] Bug
1976 ф Підкріплення (фільм) The Enforcer
1977 ф The Amsterdam Kill[en] The Amsterdam Kill
1978 ф Piranha[en] Piranha
1978 ф The Swarm[en] The Swarm
1979 ф Love and Bullets[en] Love and Bullets
1979 ф Guyana: Crime of the Century[en] Guyana: Crime of the Century
1983 ф Раптовий удар (фільм) Sudden Impact
1989 ф Lords of the Deep[en] Lords of the Deep

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. а б Internet Broadway Database — 2000.

Посилання[ред. | ред. код]