Перейти до вмісту

Едвард Г. Робінсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едвард Г. Робінсон
Edward G. Robinson
Ім'я при народженніEmanuel Goldenberg
Емануель Голденберг
Народився12 грудня 1893(1893-12-12)
Бухарест, Румунія
Помер12 січня 1973(1973-01-12) (79 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
  • рак сечового міхура Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ПохованняBeth El Cemeteryd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Громадянство Румунське королівство
     США     Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністькіноактор, колекціонер мистецтва, характерний актор, актор театру, телеактор, актор Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materСіті Коледж, Американська академія драматичного мистецтва (1913)[2] і Townsend Harris High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
    ЗакладWarner Brothers Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльності1913–73
    ПартіяДемократична партія США Редагувати інформацію у Вікіданих
    У шлюбі зGladys Lloyd Robinsond Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbnm0000064
    Нагороди та премії
    CMNS: Едвард Г. Робінсон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Едвард Голденберг Робінсон (англ. Edward G. Robinson, справжнє ім'я Емануель Голденберг (англ. Emanuel Goldenberg); 12 грудня 1893, Бухарест, Королівство Румунія — 12 січня 1973, Голлівуд, Лос-Анджелес, США) — американський актор румунсько-єврейського походження, один із найвидатніших представників класичного Голлівуду. За понад сорок років творчої діяльності зіграв більш ніж у 100 кінофільмах, ставши одним із творців екранного образу гангстера у світовому кінематографі. Водночас його творчий доробок охоплює психологічні драми, фільми-нуар, історичні стрічки, комедії та біографічні фільми. У 1973 році був удостоєний почесної премії «Оскар» за визначний внесок у розвиток кінематографа. Американський інститут кіномистецтва поставив його на 24-е місця у списку «100 найвизначніших зірок кіно».

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Едвард Робінсон (справжнє ім'я — Емануель Голденберг) народився 1893 року в єврейській родині Морріса та Сари Голденбергів у Бухаресті Королівства Румунія. У 1903 році, рятуючись від антисемітських переслідувань та прагнучи кращого життя, його родина емігрувала до США, оселившись у районі Нижній Іст-Сайд Нью-Йорка. Саме там він швидко опанував англійську мову та почав цікавитися театром. Навчався в Міському коледжі Нью-Йорка, а згодом отримав стипендію в Американській академії драматичного мистецтва. Саме тоді він узяв сценічне ім'я Едвард Г. Робінсон, де літера «Г» походила від його прізвища Голденберг. З 1913 року виступав у театральних постановках, а вже через кілька років став актором Бродвею, де працював майже півтора десятиліття. Він також був співавтором популярної театральної комедії The Kibitzer.[3]

    Перші ролі в кіно Е. Робінсон отримав ще в епоху німого кінематографа, однак справжній успіх прийшов із появою звукового кіно. У 1931 році він виконав головну роль гангстера Ріко Банделло у стрічці «Маленький Цезар». Фільм став одним із найважливіших кримінальних фільмів раннього Голлівуду, а образ Робінсона визначив стандарти кінематографічного гангстера на наступні десятиліття. Попри закріплення за ним амплуа злочинця, Робінсон прагнув уникнути типізації. Уже наприкінці 1930-х років він зіграв агента ФБР у фільмі «Confessions of a Nazi Spy» (1939) — першій американській художній стрічці, яка відкрито викривала небезпеку нацизму. Незабаром актор блискуче втілив образ видатного вченого Пауля Ерліха у біографічній драмі «Dr. Ehrlich's Magic Bullet» (1940), яку сам називав однією зі своїх найкращих ролей.[4][5][6]

    Під час Другої світової війни Е. Робінсон активно підтримував антифашистські кампанії, виступав перед військовими, допомагав благодійним організаціям та був одним із найактивніших діячів Голлівуду у справі підтримки союзників. Через свої політичні погляди після війни потрапив під підозру Комітету з розслідування антиамериканської діяльності. Хоча його ніколи не було засуджено чи внесено до «чорного списку», кампанія Маккарті суттєво позначилася на його кар'єрі.[5][6]

    У 1950—1960-х роках Е. Робінсон продовжував активно працювати, хоча дедалі частіше виконував ролі другого плану. Він зіграв у таких відомих фільмах, як «Десять заповідей» (1956), «Дірка в голові»[en] (1959), «Цинциннатський хлопець»[en] (1965), «Маккенове золото» (1969). Останньою великою роботою актора стала роль Сола Рота у культовому антиутопічному фільмі «Зелений сойлент» (1973).[3][4][7][8][9]

    У листопаді 1972 року Американська кіноакадемія присудила Е. Робінсону почесний «Оскар» за життєві досягнення. Через тяжку хворобу він не зміг бути присутнім на церемонії, а помер менш ніж за місяць до її проведення — 26 січня 1973 року від онкологічного захворювання.[4][10][5][6]

    Творчість

    [ред. | ред. код]

    Едвард Г. Робінсон належить до акторів, які визначили розвиток американського кінематографа першої половини XX століття. Його характерна зовнішність, невисокий зріст, проникливий погляд, швидка манера мовлення та надзвичайно виразна дикція створили неповторний екранний образ, який вплинув на ціле покоління акторів. Найбільшу популярність Е. Робінсон здобув як виконавець ролей гангстерів. Його Ріко Банделло у фільмі «Маленький Цезар»[en] став архетипом кінематографічного мафіозі й справив значний вплив на подальші кримінальні стрічки — від «Обличчя зі шрамом» до «Хрещений батько». Кінознавці вважають, що саме Робінсон сформував образ амбітного злочинця, який поєднує жорстокість із людськими слабкостями.[7][9]

    Водночас актор не обмежувався кримінальними ролями. Однією з вершин його творчості стала роль страхового експерта Бартона Кіза у фільмі Біллі Вайлдера «Подвійна страховка» (1944), що сьогодні входить до класики світового фільму-нуар. Його інтелігентний, уважний до деталей персонаж став одним із найкращих детективів у класичному американському кіно. Важливими роботами Е. Робінсона стали також психологічні драми Фріца Ланга «Жінка у вікні»[en] (1944) та «Вулиця гріха» (1945), де він переконливо продемонстрував драматичний талант, відійшовши від традиційного амплуа злочинця. Ці стрічки вважаються класичними зразками американського нуару.[4][8][9]

    Не менш вагомими були його ролі у фільмах «Кі-Ларго»[en] (1948), «Будинок незнайомців»[en] (1949), за який він отримав нагороду Каннського кінофестивалю як найкращий актор, а також в історичній епопеї «Десять заповідей» (1956). Окрім акторської діяльності, Робінсон був відомим колекціонером живопису. Він володів однією з найкращих приватних збірок імпресіоністів і постімпресіоністів у США, однак після розлучення в 1956 році був змушений продати значну частину своєї колекції.[5][6][7]

    Сучасні кінознавці вважають Робінсона одним із найвпливовіших акторів «золотої доби» Голлівуду. У 1999 році Американський інститут кіномистецтва (AFI) включив його до списку 25 найвидатніших чоловіків-легенд американського кіно.[5][6]

    Вибрана фільмографія

    [ред. | ред. код]
    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1930фПоза закономOutside the LawКобра Коллінз
    1930фВдова з ЧикагоThe Widow from ChicagoДомінік
    1930фМаленький ЦезарLittle CaesarЦезар Енріко «Ріко» Банделло
    1931фРозумні грошіSmart MoneyНік Венізелос
    1932фП'ятизірковий фіналFive Star FinalРендалл
    1931фСлизькі перлиThe Slippery Pearlsганстер
    1944фПодвійна страховкаDouble IndemnityБартон Кіз
    1945фВулиця гріхаScarlet StreetКрістофер Крос
    1946фЧужинецьThe Strangerмістер Вілсон
    1956фДесять заповідейThe Ten CommandmentsДатан
    1969фМаккенове золотоScarlet Street
    1971ф Старий, який кричав "Вовк!" The Old Man Who Cried WolfЕміль Пульски

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Find a Grave — 1996.
    2. ↑ Notable Past Students — Американська академія драматичного мистецтва.
    3. 1 2 Robinson, Edward G. (1974). All My Yesterdays. Hawthorn Books. ISBN 978-0812816645. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)
    4. 1 2 3 4 Beck, Robert (2002). The Edward G. Robinson Encyclopedia. McFarland. ISBN 978-0786412300. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)
    5. 1 2 3 4 5 Gansberg, Alan L. (2004). Little Caesar: A Biography of Edward G. Robinson. Scarecrow Press. ISBN 978-0810849508. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)
    6. 1 2 3 4 5 Robinson, Edward G.. Encyclopaedia Britannica. Процитовано 15 липня 2026.
    7. 1 2 3 Parish, James Robert; Marill, Alvin H. (1972). The Cinema of Edward G. Robinson. A. S. Barnes.
    8. 1 2 Marill, Alvin H. (1990). The Complete Films of Edward G. Robinson. Carol Publishing.
    9. 1 2 3 Edward G. Robinson. AFI Catalog. Процитовано 15 липня 2026.
    10. ↑ Beck, Robert (2002). The Edward G. Robinson Encyclopedia. McFarland. ISBN 978-0786412300. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едвард Г. Робінсон


    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едвард_Г._Робінсон&oldid=48588921