Брянська операція (1943)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Брянська операція (1943)
Німецько-радянська війна
Bundesarchiv Bild 101I-198-1383-39, Russland, MG-Schütze in Stellung.jpg
Німецький кулеметник MG-34 на вогневій позиції в готовності до відбиття атаки радянських військ. 1943
Дата: 1 вересня — 3 жовтня 1943
Місце: Курська, Орловська та Московська області РРФСР
Результат: розгром німецьких військ, звільнення Брянську, східних районів Білоруської РСР
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Командувачі
Вальтер Модель
Ерік Яшке
Йоханес Фріснер
Ганс Гольник
Фрідріх Візе
Рудольф ріттер фон Роман
Попов М. М.
Болдін І. В.
Горбатов О. В.
Федюнінський І. І.
Баграмян І. Х.
Колпакчи В. Я.
Науменко М. Ф.
Військові формування
Третій Рейх 9-та армія:
LV-й АК (20-та танкова дивізія, 211-та, 283-тя та 321-ша піхотні дивізії)
XXIII-й АК (110-та, 129-та, 183-тя та 707-ма піхотні дивізії)
XXIII-й АК (16-та танкова дивізія, 134-та, 253-тя, 296-та та 339-та піхотні дивізії)
XXXV-й АК (4-та танкова дивізія, 6-та, 216-та, 299-та та 383-тя піхотні дивізії)
2-га армія:
XX-й АК (45-та, 137-ма та 292-га піхотні дивізії)
Союз Радянських Соціалістичних Республік Брянський фронт:
50-та, 3-тя, 11-та, 11-та гвардійська, 63-тя загальновійськові армії, 15-та повітряна армія
Військові сили
Всього: 22 дивізії, у тому числі три танкові дивізії 5 загальновійськових армій,
1 повітряна армія,
1 танковий корпус,
1 кавалерійський корпус.
Всього: 530 000 війська
Втрати
Безповоротні втрати: 7 994 о/с
Санітарні втрати: 18 250 о/с
Загальні втрати: 25 244 о/с[1]
Безповоротні втрати: 13 033 о/с (2,4% загальної чисельності)
Санітарні втрати: 43 624 о/с
Загальні втрати: 56 657 о/с[2]

Брянська операція (1943) — наступальна операція радянських військ Брянського фронту (командувач — генерал армії М. М. Попов) в ході німецько-радянської війни по звільненню території нинішньої Брянської області та східних районів Білоруської РСР.

Хід операції[ред.ред. код]

Операція військ Брянського фронту була проведена в період з 1 вересня по 3 жовтня 1943 з метою захопити плацдарм на західному березі річки Десна і звільнити Брянський промисловий район. Після розгрому орловського угруповання противника війська Брянського фронту (50-та, 3-тя, 11-та, 11-та гвардійська, 63-тя загальновійськові армії, 15-та повітряна армія під командуванням генерала армії М. М. Попова) підійшли до оборонного рубежу німецьких військ, який був заздалегідь підготовленим східніше Брянська і Навля.

Монумент на честь визволення Брянська від німецьких окупантів

Війська Брянського фронту зазнали великих втрат, тили їх відстали, бракувало боєприпасів і пального. Перед ними було поставлено завдання розгромити війська 9-ї армії групи армій «Центр», вийти до Десни, форсувати її північно-західніше і південніше Брянська, оволодіти плацдармом в закруті річки і розвивати удар на Гомель. Задум командування полягав у тому, щоб завдати флангового удару 50-ю армією з району на північний захід від Кірова (в смузі Західного фронту) у південному напрямку і у взаємодії з 3-ю армією знищити Кіровське угруповання противника, не допустивши її відходу за Десну. 3-тя і 11-та армії повинні були перейти в наступ після того, як противник послабить оборону в східній частині Брянських лісів. На лівому крилі фронту передбачалися дії 63-ї і частини сил 11-ї гвардійської армій в загальному напрямку на Локоть.

1 вересня 1943 розпочали наступ війська лівого (південного) крила оперативного угруповання. Лише 7 вересня, коли увага противника на цій ділянці фронту була перенацілена на свій лівий фланг, удар нанесла 50-та армія (генерал-лейтенант І. В. Болдін). Вона вклинилася в глибину розташування військ противника на 60-70 км, форсувавши Десну вище Брянська і захопивши плацдарм на західному березі річки.

Це сприяло відволіканню уваги і ослаблення оборони німецькими військами на центральній ділянці операції, де сили 3-ї (О. В. Горбатов) і 11-ї (І. І. Федюнінський) армій розгорнули наступ і 13 вересня зайняли залізничні вузли Брянськ-1 і Брянськ-2, впритул підійшовши до Брянська.

17 вересня війська 11-ї армії за підтримки партизанських з'єднань форсували Десну і після запеклих боїв оволоділи містами Брянськом і Бежиці. 20 вересня почалося переслідування противника у всій смузі наступу. Для переслідування була спеціально сформована кінно-механізована група з кавалерійських і танкових частин фронту. Розвиваючи наступ, 50-та армія вступила на територію Білорусі і 26 вересня звільнила місто Хотимськ. До 3 жовтня війська Брянського фронту вийшли на річку Сож, форсували її й захопили плацдарм на правому березі річки, створивши сприятливі умови для подальшого наступу на Гомельському напрямку.

Війська Брянського фронту повністю виконали поставлене завдання, успішно форсувавши р. Десна і звільнивши Брянський промисловий район, а також значну територію на захід від нього і частина Білорусі. Були створені умови для подальшого наступу радянських військ на захід. Таким чином, був звільнений один з найбільших районів партизанської боротьби — Брянські ліси, багато партизани, вийшовши з лісів, влилися в ряди Червоної Армії.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кириченко П. И. Первым всегда трудно. — М.: Яуза, Эксмо, 2007.
  • Попов М., «Фланговый удар Брянского фронта», «ВИЖ», 1959, № 10;
  • Плотников юг, Организация и проведение преследования в Брянской наступательной операции, «ВИЖ», 1970, № 9.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]