Попов Маркіан Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попов Маркіан Михайлович
Markian Popov.jpg
Ім'я при народженні Маркиан Михайлович Попов
Народження 2 (15) листопада 1902(1902-11-15)
Російська імперія станиця Усть-Медведицька, нині Волгоградська область
Російська імперія
Смерть 22 квітня 1969(1969-04-22) (66 років)
СРСР Москва, СРСР
Поховання
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19201969
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування Командувач військами Північного, Ленінградського, Резервного, Брянського, Прибалтійського та 2-го Прибалтійського фронтів, Командувач військами Ленінградського, Степового, Львівського та Таврійського військових округів,
командувач 1-ю Червонопрапорною, 61-ю, 40-ю, 5-ю ударною арміями, командир корпусу
Війни / битви Громадянська війна
Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Кутузова I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Попов Маркіан Михайлович у Вікісховищі?

Попо́в Маркіа́н Миха́йлович (2 (15) листопада 1902(19021115) — 22 квітня 1969) — радянський воєначальник, генерал армії1943 року; в 1944 році понижений у званні; відновлений в 1953 році), Герой Радянського Союзу (наказ від 7 травня 1965 року). Депутат Верховної Ради СРСР в 1946 — 1966 р. Член ЦК КП(б)У в 1949 — 1952 і 1954 — 1956 р.

Біографія[ред. | ред. код]

З 1920 року служив у Червоній армії. 1921 року став членом ВКП(б).

Закінчив у 1922 році піхотні командні курси, у 1925 році — курси «Постріл», у 1936 році — Військову академію імені Фрунзе.

З 1922 року — командир взводу, помічник командира роти, помічник начальника і начальник полкової школи, командир батальйону, інспектор навчальних закладів Московського військового округу. З 1936 року — начальник штабу механізованої бригади, 5-го механізованого корпусу, заступник командувача, начальник штабу, а з липня 1939 року — командувач 1-ю Окремою Червонопрапорною Далекосхідною армією. З січня 1941 року — командувач військами Ленінградського військового округу.

У червні — вересні 1941 — командувач військами Північного (Ленінградського) фронту. З листопада 1941 року командував 61-ю армією, з липня 1942 року командував 40-ю армією, з жовтня 1942 — заступник командувач військами Сталінградського, Південно-Західного фронтів. З грудня 1942 року командував 5-ю ударною армією. У квітні — травні 1943 — командувач військами Резервного фронту і Степового військового округу. У червні — жовтні 1943 — командувач військами Брянського фронту. У жовтні 1943 — квітні 1944 — командувач військами Прибалтійського, 2-го Прибалтійського фронтів. У 1944 — 1945 — начальник штабу військ Ленінградського, потім 2-го Прибалтійського фронтів.

У 1945 — 1946 — командувач військами Львівського військового округу. У 1946 — 1954 — командувач військами Таврійського військового округу.

З січня 1955 року — заступник начальника, начальник Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ. З серпня 1956 року — начальник Головного штабу і 1-й заступник головнокомандувача Сухопутних військ. З 1962 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Жадов А. Генерал армии M. M. Попов.- «Воен.-ист. журн.», 1972, № 10.