Буки (Коростенський район)
| село Буки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Громада | Малинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060130070072723 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1613 |
| Населення | 195 (2001) |
| Площа | 1,265 км² |
| Густота населення | 154,15 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11653 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°43′09″ пн. ш. 28°50′46″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
176 м |
| Водойми | р. Тростяниця |
| Найближча залізнична станція | Нова Борова |
| Відстань до залізничної станції |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | пл. Соборна, 6-А, м. Малин, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11601 |
| Карта | |
  Буки | |
 Буки | |
| Мапа | |
| |
Буки́ — село в Україні, у Малинській міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Кількість населення становить 195 осіб (2001). У 1923—88 роках — адміністративний центр колишньої Буківської сільської ради.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Розташоване на лівому березі річки Тростяниця, за 40 км від Малина, за 18 км від залізничної станції Нова Борова[1].
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 1885 рік в селі мешкало 363 особи, налічувалося 40 дворових господарств[2], наприкінці 19 століття кількість населення становила 638 осіб, дворів — 101[3].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 636 осіб, з них: православних — 581, чоловіків — 300, жінок — 336[4].
У 1906 році проживало 673 мешканці, дворів — 118[5], у 1923 році — 897 осіб, дворів — 170[6].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 365 осіб, дворів — 145[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 238 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 195 осіб[7].
Історія[ред. | ред. код]
Біля села знайдено два слов'янські поселення VI—VII століть та могильник часів Київської Русі[1]. У 1628 році належало Янові Корчевському, котрий вносив податок з млину на Тростянці, у 1718 році — київському каштелянові Казимирові Стецькому[3]. Згадується в акті від 26 лютого 1728 року як власність київського каштеляна Казимира-Станіслава Стецького[8].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Фасівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річці Тростяниця. В селі були церковна парафія, заїзд, крамниця, водяний млин[2].
Наприкінці 19 століття — село Фасівської волості Житомирського повіту, на річці Тростяниця, за 60 верст від Житомира, 18 верст від Фасової, де розміщувалася поштова станція, та 108 верст від найближчої залізничної станції Бердичів. Дерев'яну церкву на кам'яному підмурівку, з дерев'яною дзвіницею, збудовано 1874 року, за державний кошт. При церкві землі близько 35 десятин, не вся якісна, частково під чагарниками. До парафії належало с. Добринь, за 3 версти. Парафіян: 1 248 православних, 86 римо-католиків та 18 юдеїв, дворів — 158. Сусідні парафії — Селець (15 верст) і Турчинка (12 верст)[8][3].
У 1906 році — село Фасівської волості (7-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 56 верст, до центру волості, с. Фасова — 20 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося у Фасівці[5].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Буківської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Фасівського району Коростенської округи; адміністративний центр ради[9]. Відстань до районного центру, с. Фасова, становила 20 верст[6]. 23 вересня 1925 року, в складі сільської ради, передане до Потіївського району Волинської округи, 7 квітня 1927 року — до складу Чоповицького району Коростенської округи, 5 лютого 1931 року — до складу Малинського району Української СРР, 17 лютого 1935 року — до складу відновленого Чоповицького району Київської області[9].
На фронтах Німецько-радянської війни воювало 212 селян, 80 з них загинули, 167 нагороджені. На їх честь споруджено обеліск Слави.
В радянські часи в селі розміщувалася виробнича бригада колгоспу зерно-тваринницького напрямку. В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медичний пункт[1].
28 листопада 1957 року, внаслідок ліквідації Чоповицького району, село, в складі сільської ради, передане до Малинського району Житомирської області, 30 грудня 1962 року — до складу Коростенського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу Малинського району. 17 червня 1988 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 149 «Про питання адміністративно-територіального поділу», адміністративний центр Буківської сільської ради перенесено до с. Луки з перейменуванням ради на Луківську[9].
У 2020 році, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Луківської сільської ради включено до складу Малинської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[10].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Добровольський Анатолій Володимирович (1910—1988) — український архітектор, Заслужений будівельник Української РСР, академік архітектури, головний архітектор м. Києва (1956—1963).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Буки, Малинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 207. (рос. дореф.)
- ↑ а б в 3.) Buki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 271. (пол.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 18. Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 132. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ а б Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 78. Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 138, 215, 597. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 22 січня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Буки [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| |||||||||||