Буки (Малинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Буки
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Малинський район
Рада/громада Луківська сільська рада
Код КОАТУУ 1823481403
Основні дані
Засноване 1613
Населення 195
Площа 1,265 км²
Густота населення 154,15 осіб/км²
Поштовий індекс 11653
Телефонний код +380 4133
Географічні дані
Географічні координати 50°43′09″ пн. ш. 28°50′46″ сх. д. / 50.71917° пн. ш. 28.84611° сх. д. / 50.71917; 28.84611Координати: 50°43′09″ пн. ш. 28°50′46″ сх. д. / 50.71917° пн. ш. 28.84611° сх. д. / 50.71917; 28.84611
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Водойми р. Тростяниця
Місцева влада
Адреса ради 11654, с. Луки, тел. 9-54-31
Карта
Буки is located in Україна
Буки
Буки
Буки is located in Житомирська область
Буки
Буки

Буки́ — село в Україні, в Малинському районі Житомирської області. Населення становить 195 осіб.

Село Буки, яке входить до складу Луківської сільської ради, розташоване вздовж лівого берега річки Тростяниця.

Історія[ред.ред. код]

Люди на території Буків селилися з давніх часів. Перша згадка про село датується 1613 р. В першій половині 17 ст. Буки перебували у власності Яна Карчевського потім перейшли в заставу шляхтичів Затиркевичів.

У роки визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького тут розміщувалися загони козаків-повстанців. З 1728 року — маєток київського каштеляна К.Стецького. Наприкінці 18 століття село належало поміщику С. М'яновському. З початку 19 ст. — складова частина Добринського маєтку поміщиків Шаулінських. В 1825 р. в районі села Буки знаходять гірничу залізну руду- глинистий і бурий залізний камінь, який залягав між р. Тростяницею та рівчаком Бобровим, відкривають фабрику. Однак фабрика проіснувала не довго із-за низької концентрації заліза в руді та відсталої технології переробки.

В 1852 році відбувається розподіл спадщини Казимира Шаулінського. Буки дістались його сину Йосипу. У 1881 році успадковане дружиною та доньками останнього: Альбертівною та Марією Шаулінськими, Валентиною-Констанцією Паскудською, баронесою Ядвігою Дульською, Вандою Немирич.

1890-х селом володіли дворяни- брати Віктор, Ерзам та Флор Маленевські. З 1899р — почесний громадянин Трохим Шкідченко.

У 1905–1906 рр. частину поміщицької землі (245 десятин) було придбано 1 та 2 Буківськими селянськими товариствами. В селі діяли винокурний завод, водяний млин, фабрика, куди після переробки привозилася руда, лісопильний завод М. Вайсбурга та Ф.Поплавського (з 1901 р.), земська прокатна станція сільсьгоспмашин, 2 крамниці. Церква — Дмитрівська, дерев'яна, збудована у 1874 році. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1896 році.

У 1795 р. в Буках налічувалось 138 жителів, в 1850 р. — 300 жит, в 1899 р.- 688 жит., в 1911 р.- 795жит., в 1911–1926 рр. — 1090жит. Такий високий приріст населення зумовлений тим, що в 1913 році розпочато розробку кар'єрів, в яких працювали понад 200 чоловік. Першовідкривачем кар'єрів був італієць Зайнер. В наш час на території сільської ради зареєстровано 10 гранкар'єрів.

Та перша світова війна, що розпочалася в 1914 році, погіршила економічне становище Десятки жителів села загинули на фронтах першої світової війни, чому є свідчення- пам'ятник, встановлений Лотоцьким в Буках в 1916 році.

Радянська влада в селі була встановлена в січні 1918 року.

Під час громадянської війни відзначився червоний командир Онопрій Кіндратович Павлюк. В лісах діяли банди Соколовського та Матеяшки, які часто нападали на село, грабували, вбивали, палили жилі будинки Це змусило буківчан організувати в селі загін самооборони. І після того, як за селом було розстріляно 4 бандитів, банди більше не наважувались заходити в село.

Першим головою комітету незаможних селян було обрано Філата Вишнівського, потім Броніслава Рефальського.

У 1920 році в селі засновано осередок товариства «Просвіта», хоровий гурток. В колишньому панському будинку були розміщені клуб та школа.

В 1923 році в Буках було відкрито сільську раду, першим головою якої був Василь Тарасевич, потім працювали Тихвон Кіндратович Павлюк, Ілля Олексійович Никончук.

У 40-80 роках ХХ ст. Буки були центром сільради.

Вперше колгосп було організовано в 1931 р. і називався він «Незаможник», згодом переіменовано на «Червоний Жовтень». Одним з перших організаторів колгоспу був Степан Іванович Кирильчук, який пізніше загинув на фронтах Німецько-радянської війни.

1932–1933 рр. — голодомор забрав життя однієї четвертої жителів села. А ті, хто залишилися, працювали в колгоспі, вирощуючи зернові та технічні культури, льон. За кілька років продуктивність праці досягла високих показників. В 1937 році ланкові колгоспу Самчук Ольга Марківна і Коврига Марія Іллівна були послані в Москву на з'їзд передовиків сільського господарства. В ці роки зароджується стаханівський рух, який поширюється по всій країні. Наслідуючи почин Паші Ангеліної, організатора і бригадира жіночої тракторної бригади, молода дівчина Дора Мусіївна Ворона вступає на курси трактористів при Чоповицькій МТС, закінчує їх і йде працювати трактористкою у рідний колгосп. ЇЇ вчинок розцінювався в селі як героїчний.

В серпні 1941 р. село Буки було окуповано німецькими загарбниками. Багато молоді села були вивезено в Німеччину на каторжні роботи.

На території сільської ради діяли партизанські загони Ковпака та Наумова. З села в загін Ковпака пішли Ілля Даниленко, фельдшер Адам Ілліч Лотоцький, бухгалтер колгоспу Степан Дмитрович Токарєв. С. Д. Токарєв командував розвідувальною ротою партизанського загону Ковпака. За ратні подвиги був нагороджений орденами Червоної Зірки та Леніна.

За те, що населення Буків допомагало партизанам, німці спалили близько 70 будинків і по звірячому вбили 25 чоловік, в тому числі дітей і старих людей. А в жительки Ємилії Миколаївни Шевчук від ворожої гранати зразу загинули 7 чоловік: батьки, брати, сестра. ЇЇ врятувало тільки те, що вона була в цей момент відсутня.

На фронтах Німецько-радянської війни воювало 212 буківчан. Не повернулись до рідних домівок близько 80 чоловік. Село було звільнене в листопаді 1943 року. На честь загиблих буківчан в роки Німецько-радянської війни встановлено меморіальний комплекс в 1988 році.

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.