Біграмний шифр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біграмний шифр — це криптографічний алгоритм, призначений для шифрування груп з двох букв (біграм).

«Батьком» біграмних шифрів вважають німецького абата Йоганеса Трісемуса, який ще 1508 року в своїй роботі з криптології, яка називалася «Поліграфія», вперше згадав про можливість шифрування біграм, тобто, дволітерних поєднань. Їх стійкість до розкриття виявилася значно вищою, ніж у попередників, тому деякі біграмні шифри зберегли актуальність аж до Другої світової війни.

В роки Першої світової війни Велика Британія використовувала біграмний «Шифр Плейфера».

Біграмний шифр «Подвійний квадрат», винайдений англійцем Чарльзом Вітстоном 1854 року, в роки Другої світової війни використовували німці.

Характеристика[ред. | ред. код]

Біграми використовують в одній з найуспішніших мовних моделей для розпізнавання мовлення.[1] Вони є частковим випадком N-грам.

Частоти біграм можна використати в криптографії для розв'язання криптограм. (Див. Частотний аналіз)

Частоти біграм є одним з підходів до статистичної ідентифікації мови[en].

Біграми допомагають отримати умовну ймовірність символу з урахуванням попереднього символу, застосовуючи відношення умовної ймовірності:

Тобто, ймовірність символу , якому передує символ , дорівнює ймовірності їх біграми , поділеній на ймовірність попереднього символу.

Частота біграм в англійській мові[ред. | ред. код]

Частота найпоширеніших біграм у невеликому англомовному [[Корпусна лінгвістика|корпусі:[2]

th 1.52       en 0.55       ng 0.18
he 1.28       ed 0.53       of 0.16
in 0.94       to 0.52       al 0.09
er 0.94       it 0.50       de 0.09
an 0.82       ou 0.50       se 0.08
re 0.68       ea 0.47       le 0.08
nd 0.63       hi 0.46       sa 0.06
at 0.59       is 0.46       si 0.05
on 0.57       or 0.43       ar 0.04
nt 0.56       ti 0.34       ve 0.04
ha 0.56       as 0.33       ra 0.04
es 0.56       te 0.27       ld 0.02
st 0.55       et 0.19       ur 0.02

Доступні також повні таблиці частоти біграм для більших корпусів.[3][4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Collins, Michael John (24 червня 1996). A new statistical parser based on bigram lexical dependencies. Proceedings of the 34th annual meeting on Association for Computational Linguistics -. Association for Computational Linguistics. с. 184–191. arXiv:cmp-lg/9605012. doi:10.3115/981863.981888. Процитовано 9 жовтня 2018.  Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)
  2. Cornell Math Explorer's Project – Substitution Ciphers
  3. Jones, Michael N; D J K Mewhort (August 2004). Case-sensitive letter and bigram frequency counts from large-scale English corpora. Behavior Research Methods, Instruments, and Computers 36 (3): 388–396. ISSN 0743-3808. PMID 15641428. doi:10.3758/bf03195586.  Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  4. English Letter Frequency Counts: Mayzner Revisited or ETAOIN SRHLDCU. norvig.com. Процитовано 28 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]