Аккерманська залізниця

Депо в Аккермані

Дільниця Арциз — Басарабяска
Легенда р. Когильник Басарабяска  Абаклія – Каїнари  Молдовська залізниця Одеська залізниця Т 1627 р. Скиноса Депо Серпневе I Серпневе II Лейпциг Т 1644 206,7 Березине Т 1627 192 Красне 186,4 Городок 183,4 Паризька 178 Теплиця  Ізмаїл  р. Чага Т 1627 171,1 Арциз  Одеса-Головна

Аккерманська залізниця — залізничний шлях до Білгорода-Дністровського, прокладений у 1913—1915 роках.

Передумови

Карта Південно-Західної залізниці Російської імперії (1899)

На початку XX століття Аккерман лишався відрізаним залізницею від великих торгових шляхів.

Будівництво

1913 року розпочалося будівництво залізниці до Аккерману. 15 квітня 1913 року головним інженером споруджуваної залізниці призначили колезького асесора Авдулова Павла Володимировича (який закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I), а його заступником призначено — колезького секретаря Башинського Віктора Володимировича. Державним інспектором за будівництвом Бессарабських залізниць призначили статського радника Амосова Михайла Григоровича, завідувачем контролю — Є. М. Смугге.

Залізничну станцію Аккерман у місті відкрито 1913 року. Залізничну лінію Аккерман — Басарабяска прокладено 1915 року, яка пролягла через місто Арциз до міста Бессарабка (Молдова).

Історія

Дільниця Одеса-Західна — Ізмаїл

Легенда  Одеса-Застава I  Овідіопольське шосе 6 0 Одеса-Західна 8,8 9 км 5 Поромна 11,2 Сухий Лиман Т 1609 12,5 13 км 16,9 Ксенієве 18,8 Імені Ємця М. А. — М27 21,4 22 км 24,3 Н33 — 25 км 27,4 Аккаржа 10,9 Чорноморськ-Порт Н33 35 Зоря 37,4 0 Барабой р. Барабой 7,8 Овідіополь 40,2 41 км 44,1 Путейська 48,6 Студентська Т 1647 50,9 Нагірна 51,1 Кароліна-Бугаз Дністровський лиман 54 Лиманська 55,6 Морська 56,8 Дружба 58,2 Сонячна Н33 Дністровсько-Цареградське гирло Н33 62,3 Бугаз Чорне море 68,7 Прибережне Н33 74,4 Шабо 80 Тіра 81 Білгород-Дністровський Н33 103,6 Кантемир р. Алкалія р. Хаджидер 121,8 Кулевча 131 км 137 137 км М15E87 143,6 Сарата р. Сарата 153,8 Когильник Т 1608 Т 1608 162 Гнаденталь Т 1608 171,1 0 Арциз Т 1627 р. Чага  Березине  р. Когильник 3,1 1 км 15,5 Давлет-Агач 26,1 Главані Т 1608 34,9 Аліяга Т 1645 р. Киргиж М15E87 53,1 Дзинілор 70,2 Котлабух Т 1645 85,2 Ташбунар р. Ташбунар р. Кайраклія пр-кт Незалежності вул. Єдності 0 106 Ізмаїл Т 1607 15,3 Ізмаїл-Порт Новий

У 1914 році по озеру Ялпуг між Болградом і Ізмаїлом було відкрито водне сполучення, яке забезпечували два пароплава і 20 барж, що дозволило доставляти залізничні вантажі в дунайські порти, оскільки Ізмаїл та інші дунайські пристані в той час не були з'єднані залізницею з іншими містами.

1940 року територія Бесарабії між Дунаєм, Прутом і Дністром перейшла до СРСР. І радянська влада наприкінці 1940 — на початку 1941 років, побудувала гілку від Арцизу до Ізмаїла.

Остаточно ж залізнична мережа півдня Одеської області склалася до 1955 року, коли було збудовано капітальний підйомний міст у гирлі Дністровського лиману (див. нижче). З огляду на ряд організаційних перетурбацій, Одеська та Молдавська залізниці деякий час, з 1953 по 1979 роки були об'єднані в єдину Одесько-Кишинівську залізницю.

Коли ж залізниці 1979 року розділилися, то лінії на півдні Одеської області, звичайно, дісталися Одеській залізниці. А ось лінія від станції Бессарабська до Рені та Галаца – перейшла під обслуговування Молдавської залізниці, незважаючи на те, що місто та станція Рені знаходяться на Одещині.

При цьому на півдні Одеської області саме залізниця стала основою усієї системи пасажирських перевезень. Так, з Одеси двічі на день ходили пасажирські (приміські) дизель-поїзди на Ізмаїл, дизель-поїзд до Бессарабської, пасажирський поїзд Одеса–Рені. Ще один пасажирський поїзд пов'язував Рені з Кишиневом. Місцеві дизель-поїзди курсували між Бессарабською та Білгородом-Дністровським (через Арциз), між Бессарабською та Арцизом, між Бессарабською та Кишинівом, деякий час — між Рені та Етулією/Болградом, між Ізмаїлом та Білгород-Дністровським (через Арциз).

В 1990-ті — 2000-ні роки різко скоротилася кількість пасажирських поїздів на „тепловозних“ лініях Одеської області — до одного поїзда Одеса–Ізмаїл з причіпним вагоном до Березино. Також деякий час до 2005 року ходив причіпний вагон з Одеси до Рені, але йшов він через Роздільну та Кишинів, а час у дорозі становив понад 12 годин.

Коли була розібрана гілка від Березино до Бессарабської (1997), ділянка залізниці на території України на околицях Рені належала Молдові та обслуговувалась її залізницею. 1999 року ділянки залізниці на території України в Рені та станція Болград були передані «Укрзалізниці» і, таким чином, виявилися ізольованими від решти мережі залізниць України.

У серпні 2022 р. відновився рух вантажних потягів по відбудованій залізниці на півдні Одеської області, яка сполучає станцію Березине з вузловою станцією Басарабяска в Молдові.

А з липня 2022 року відновлено рух вантажних поїздів з Рені до Румунії.

Підйомний міст у Затоці

Підйомний міст у Затоці через Дністровсько-Цареградське гирло

Впродовж 1952—1955 років тривало будівництво автомобільно-залізничного підйомного мосту через Цареградське гирло у Затоці.

5 грудня 1955 року відбулося його урочисте відкриття, відтоді мостом до Білгорода-Дністровського почали курсувати вантажні та пасажирські поїзди з Одеси.

Вигляд на міст з боку залізниці

Наприкінці 1950-х років розпочався регулярний рух приміських поїздів у сполученні Одеса — Білгород-Дністровський.

У 1973—1974 роках залізнична лінія від Одеси до станції Білгород-Дністровський (завдожки 81 км) електрифікована змінним струмом (~25 кВ), а лінія у напрямку станції Арциз і понині неелектрифікована.

Посилання

• Білгород-Дністровська залізниця // Енциклопедія Білгород-Дністровщини [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Рейковий вузол Бессарабії: віл Одеси до Рені та Галаца [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• Аккерманська залізниця [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)