Ізмаїльський морський торговельний порт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізмаїльський морський порт
Port of Izmail.jpg
Головний вхід до Ізмаїльського порту
Розташування
Країна Україна Україна
Розташування Ізмаїл, Одеська область
Координати 45°20′20″ пн. ш. 28°47′50″ сх. д. / 45.339111° пн. ш. 28.797361° сх. д. / 45.339111; 28.797361Координати: 45°20′20″ пн. ш. 28°47′50″ сх. д. / 45.339111° пн. ш. 28.797361° сх. д. / 45.339111; 28.797361
Деталі
Відкритий 7 серпня (26 липня) 1813
Розмір 107,5 га
Начальник адміністрації морського порту Сергій Іванович Лапоног
Статистика
Веб-сайт www.izmport.com.ua
Мапа

Ізмаї́льський морськи́й торгове́льний порт — державне підприємство у галузі морського транспорту — багатопрофільний порт, розташований в акваторії Кілійського гирла ріки Дунай. Підпорядковується Міністерству транспорту та зв'язку України. Є важливим транспортним вузлом України. Відповідно до Закону України «Про морські порти України» функції адміністрації морського порту виконує Ізмаїльська філія державного підприємства Адміністрації морських портів України (АМПУ).[1]

Кількість працівників (2009) – 2520 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

7 серпня (26 липня) 1813 року в Ізмаїлі за рішенням князя Куракіна створюється карантинна контора. Ця дата вважається початком відліку портової історії. А вже 6 жовтня 1828 рокуза старим стилем Сенат дарує порту право на вільну торгівлю. На його території починає діяти митниця. Через порт Ізмаїла везли пшеницю, рибу, шерсть, сало, мед — продукцію Бессарабії. У порт заходили австрійські, англійські, турецькі, сардинські, грецькі, російські судна — до 150 суден на рік.

У результаті Кримської війни в період 1856 — 1878 років Ізмаїл входить до складу Молдовського князівства. У 1878 — повертається під владу Російської імперії. За умовами Брест-литовського мирного договору порт переходить під владу Румунського королівства.

До кінця XIX століття пристані на території порту були не облаштовані. Перша кам'яна набережна довжиною близько 300 м з пристанями для іноземних та російських торгових суден з'явилася у 1892 році.

Ізмаїльський порт названо головним портом Бессарабії у звіті головного інженера Новоросійських комерційних портів за 1893 рік — протягом року порт відвідали 418 суден, одного тільки хліба було вивезено понад 4 мільйонів пудів.

Ізмаїльський порт 1920 р.

За умовами Брест-Литовського миру з весни 1918-го Ізмаїл війшло до складу Королівства Румунія. З 28 червня 1940 року порт підпорядковується Чорноморському пароплавству у складі УРСР. У лютому 1940 року він під'єднується до мережі залізничних шляхів (станція Арциз).

З 1 січня 1945 року порт входить до Радянського Дунайського Державного пароплавства. У післявоєнні роки порт був відновлений та реконструйований (споруджені нові причали, склади, розвиток отримала механізація, порт освоював нові методи і технології переробки вантажів). З 1977 року закінчилось будівництво 2 завантажувального району.

Порт Ізмаїлу за свою двохсотлітню історію був російським, турецьким, румунським, радянським. З набуття незалежності — український — самостійне державне підприємство України зареєстровано у 1994 році.[2]

Портові потужності[ред. | ред. код]

Вигляд порту з Ізмаїльської фортеці

Ізмаїльський морський торговельний порт є багатопрофільним портом, здатним переробляти до 8,5 000 000 тонн вантажів в рік. Порт має в розпорядженні 24 причала. Максимальна осадка суден — 7 метрів, довжина — 150 метрів, ширина — 30 метрів. Крім того, порт має в розпорядженні навантажувальну і розвантажувальну техніку: портальні вантажопідйомні крани (вантажопідйомністю до 40 тонн) та автонавантажувальники (вантажопідйомністю до 25 тонн).

При порту функціонує база відпочинку «Портовик».

25 березня 2015 року в акваторії порту розпочалися роботи з днопоглиблення (яке перед цим проводилося тут більш ніж 6 років тому). Фахівці та земснаряд прибули до Ізмаїла з Маріуполя. За словами прес-служби Адміністрації морських портів України, глибини в Ізмаїльському порту планується довести до паспортних 4,5 м. Всього буде вийнято близько 300 тисяч кубометрів ґрунту[3].

12 червня 2015 року земснаряд «Меотида» поступився місцем іншому агрегату — установка «Інгульський» вже за десять днів наздогнала за обсягом виконаної праці свого попередника. Повідомляється, що «Інгульський» працюватиме в Ізмаїлі до 15 червня, а після працюватиме над гирлом «Бистре»[4].

Портовий флот[ред. | ред. код]

Портовий флот складається з:

  • буксири;
  • буксири-штовхачі;
  • бункерувальники;
  • нафтоналивні судна;
  • суховантажні баржі;
  • плавкрани;
  • катера;
  • судна спеціального призначення;
  • понтони.

Загальна кількість — 57 плавзасобів.

Портові оператори[ред. | ред. код]

  • ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», ТОВ «Ізмаїльський елеватор», ТОВ «Сервіспорт», ТОВ «Вілле Форте Україна».

Суб'єкти господарювання:

  • ТОВ «Ньюенерджі», ТОВ «Агенція Трайтон Сервіс Україна».

Керівництво[ред. | ред. код]

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У січні 2019 року через зниження обсягів вантажоперевалки, порт перейшов на неповний робочий тиждень. Причинами, які не дали виконати планові показники, названо низький рівень води в Дунаї у другому півріччі, у зв’язку з чим було обмежено відвантаження в напрямку портів на середній і верхній ділянках річки. Станом на березень порт повернувся на повний робочий тиждень у зв’язку із виробничою необхідністю.[5]

Соціальна сфера: гуртожиток, готель, дитсадок, їдальня, магазини, ресторан, база відпочинку на березі оз. Ялпуг. Підприємство постійно надає благодійну матеріальну допомогу малозабезпеченим категоріям населення, інвалідам, дитячим дошкільним та медичним закладам тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]