Білик Юрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білик Юрій Михайлович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Білик Юрій Михайлович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 червня 1980(1980-06-16)
УРСР Муроване, Львівська область
Смерть 20 березня 2015(2015-03-20) (34 роки)
Україна Новотошківське, Луганська область
°підрив на вибуховому пристрої
Псевдо «Білий»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр 1.png
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
в. о. командира взводу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Бі́лик Ю́рій Миха́йлович (16 червня 1980(19800616), с. Муроване, Сокальський район, Львівська область, Українська РСР — 20 березня 2015, смт Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1980 року в селі Муроване на Сокальщині Львівської області. З дитинства мешкав у Червонограді, 1995 року закінчив Червоноградську середню загальноосвітню школу № 11 (нині — Червоноградська гімназія).

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 14 серпня 2014-го.

Призначений на посаду старшого стрільця 10-ї роти 4-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів. У зв'язку з відсутністю офіцера — командира взводу, з грудня 2014 виконував обов'язки командира взводу.

Ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в районі населених пунктів «Бахмутської траси» на Луганщині.

20 березня 2015-го близько 17:00, під час перевірки території та обходу рубежів оборони взводного опорного пункту (ВОП, 29-й блокпост), — поблизу смт Новотошківське, військовослужбовці 24-ї бригади підірвались на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі шахти «Пролетарської»[1]. В результаті вибуху загинули молодший сержант Юрій Білик і старшина Дмитро Гончарук.

24 березня з Юрієм прощались у Чевонограді[2]. Похований наступного дня на кладовищі села Муроване[3]. Залишилися батьки на Сокальщині, дружина Богдана та п'ятеро дітей у Червонограді.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015, посмертно)[4].
  • Рішенням Червоноградської міської ради від 25.06.2015 № 835 присвоєне звання «Почесний громадянин міста Червонограда» (посмертно).
  • Рішенням Сокальської районної ради від 13.10.2016 присвоєне звання «Почесний громадянин Сокальського району» (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]