Гончарук Дмитро Дмитрович
| Гончарук Дмитро Дмитрович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
9 січня 1977.svg){kind=small} Луцьк, Волинська область | |
| Смерть |
20 березня 2015 (38 років) Сєвєродонецьк, Луганська область(підрив на вибуховому пристрої) | |
| Поховання | Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d | |
| Громадянство |
Україна | |
| Псевдо | «Дімедрол» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| командир відділення | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Дмитро́ Дми́трович Гончару́к (нар., 9 січня 1977, м. Луцьк, Волинська область, Українська РСР — пом. 20 березня 2015, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старшина Збройних сил України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1977 року в Луцьку. Закінчив Луцьку середню школу № 20. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі (нині — АТ «СКФ Україна») на посаді терміста; останнім часом — ковалем на приватному підприємстві. З 2006 мешкав у селі Зміїнець Луцького району.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го.
Старшина, командир відділення — заступник командира зенітного артилерійського взводу 4-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів.
Ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в районі населених пунктів «Бахмутської траси» на Луганщині.
20 березня 2015-го близько 17:00, під час перевірки території та обходу рубежів оборони взводного опорного пункту (ВОП, 29-й блокпост), — поблизу смт Новотошківське, військовослужбовці 24-ї бригади підірвались на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі шахти «Пролетарської»[1]. В результаті вибуху загинув молодший сержант Юрій Білик, старшина Дмитро Гончарук від отриманих поранень помер у лікарні Сєвєродонецька.
Похований 25 березня на кладовищі міста Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[2]. Залишилась мати, сестра та донька Ірина 2001 р.н.
На пам'ятнику на могилі бійця вказано: Калюжний (Гончарук) Дмитро Дмитрович[3].
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015, посмертно)[4].
- Почесний громадянин Луцького району[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Новотошківці на розтяжці підірвалися двоє українських військових, обидва загинули [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // сайт Геннадія Москаля, 22 березня 2015
- ↑ Луцьк — у жалобі: похорони Героя [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Волинські новини, 25 березня 2015
- ↑ Фото пам'ятника. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 19 листопада 2017.
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Почесні громадяни Луцького району [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Луцької районної ради
Джерела[ред. | ред. код]
- Гончарук (Калюжний) Дмитро Дмитрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Завтра у Луцьку прощатимуться з військовослужбовцем Дмитром Гончаруком // Сайт Луцької міської ради, 24 березня 2015.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старшини (Україна)
- Народились 9 січня
- Народились 1977
- Померли 20 березня
- Померли 2015
- Поховані на Луцькому головному міському кладовищі (Гаразджа)
- Військовики 24-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Луцька
- Померли в Сєвєродонецьку
- Почесні громадяни Луцького району