Білкун Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Васильович Білкун
Білкун Микола Васильович.jpg
Ім'я при народженні Комунар Васильович Білкун
Народився 21 грудня 1928(1928-12-21)
село Привороття Староушицького району
Помер 17 червня 1995(1995-06-17) (66 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк
Alma mater ВНМУ
Мова творів українська
Жанр фейлетон, оповідання, нарис, повість

Мико́ла Васи́льович Білку́н (21 грудня 1928, село Привороття, нині Подільське Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — 17 червня 1995, Київ)  — український прозаїк, письменник-фантаст. Член Спілки письменників України від 1959 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Васильович Білкун народився 21 грудня 1928 року в селі Привороття Староушицького району (нині село Подільське Кам'янець-Подільського району) в сім'ї вчителя. Правда, при народженні йому дали ім'я Комунар. Закінчив у селі Привороття початкову школу. Під час війни (до 1944 року) жив у селі Чердакли на Заволжі (нині селище міського типу, центр Чердаклинського району Ульяновської області Росії). Там навчався в школі й одночасно працював на торфорозробках. Батько Василь Євтихійович під час війни був замполітом 171-го винищувального авіаційного полку [1]. Загинув 1943 року.

1944 року Микола, якому ще не виповнилося 16 років, добровільно пішов до Радянської армії. Від серпня 1944 року — солдат-зброяр 420-го авіаполку III Білоруського фронту. Далі навчався у Київському військовому училищі самохідної артилерії. Після важкого поранення втратив ногу. Ще у шпиталі почав писати.

1950 року закінчив Вінницьку фельдшерську школу. Працював дільничним фельдшером на Поділлі — в селі Іванівці Барського району Вінницької області. Далі закінчив Вінницький медичний інститут (навчався у 1951—1957 роках).

Фейлетоніст (від 1957 року), заступник відповідального редактора журналу «Перець», заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник».

Друкувався від 1952 року. Першу гумореску «Дорогі гості» опубліковано в «Перці». Перша повість «Валерій Коваленко» (газета «Молодь України», 1955), друга — «Однієї весни» (журнал «Дніпро», 1957).

Перші книжки — збірки гуморесок «Старий друг» (у «Бібліотеці „Перця“») та збірка нарисів «Золоті руки» (обидві — 1955).

20 червня 1992 року відвідав рідне село [2].

Родина[ред. | ред. код]

  • Брат Володимир Васильович Білкун (народився 1938 року, помер в липні 2016 року).
  • Дружина Сіма Соломонівна Бланк (1929—2003).
  • Син Сергій Миколайович Білкун (народився 1949 року).
  • Син Олександр Миколайович Білкун (народився 1962 року).

Твори[ред. | ред. код]

Окремі видання[ред. | ред. код]

  • Сузір'я блакитного верблюда: Фантастичні гуморески — К.: Веселка, 1965.
  • Декамерон Самуїла Окса. — К.: Радянський письменник, 1966.
  • Годованці Сонця: Повість — К.: Веселка, 1968.
  • Багато, багато, багато золота: Фантастико-пригодницька повість-памфлет. — К.: Молодь, 1975.
  • Не та натура: Гумор і сатира — К.: Дніпро, 1976.

Публікації в періодиці та збірках[ред. | ред. код]

  • Машина «Чого бажаєте?»: Оповідання // Знання та праця, 1961, № 5 — с.
  • Спаніель містера Дарлінга: Оповідання // Наука і суспільство, 1967, № 5 — с.
  • Вічна молекула: Оповідання // Знання та праця, 1967, № 7 — с.
  • Бензиновий вітамін: Оповідання // Знання та праця, 1968, № 8 — с.
  • Дактилоскопічна балада: Оповідання // Знання та праця, 1971, № 8 — с.
  • Срібляста рибка для тестя: Оповідання // Знання та праця, 1978, № 9 — с.
  • Найперший прокатний пункт: Оповідання // Наука — Фантастика, 1991, № 10 — с.20-21

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Подолинний А. М. Білкун Микола Васильович // Білкун Микола Васильович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 799.
  • Вишня Остап. Доброї путі! // Літературна газета. — 1955. — 13 жовтня.
  • Зуб І. Книжка перчанина // Вітчизна. — 1964. — № 4.
  • Дзюба І. На півдорозі до соціальної сатири // Літературна Україна. — 1987. — 14 травня.

Посилання[ред. | ред. код]