Бієнтевіо червоноголовий
| Бієнтевіо червоноголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Червоноголовий бієнтевіо (підвид M. s. columbianus, Національний парк Дар'єн, Панама)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiozetetes similis (Spix, 1825) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Muscicapa similis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бієнте́віо червоноголовий[2] (Myiozetetes similis) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 16—18 см, вага 24—27 г. Голова чорнувато-сіра, над очима широкі білі «брови», на тімені малопомітна оранжева або яскраво-червона смуга. Верхня частина тіла оливково-коричнева, крила і хвіст коричневі з рудуватими краями. Горло біле, нижня частина тіла жовта. К молодих птахів обличчя світліше, смужка на голові менш виражена, крила і хвіст мають каштанові краї.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють сім підвидів:[3]
- M. s. primulus Van Rossem, 1930 — західна Мексика (від півдня Сонори до півночі Сіналоа);
- M. s. hesperis Phillips, AR, 1966 — захід Мексики (від півдня Сіналоа до півдня Сакатекаса, південного заходу Пуебли і Оахаки);
- M. s. texensis (Giraud Jr, 1841) — від східної Мексики (південь Тамауліпасу) до північної Коста-Рики;
- M. s. columbianus Cabanis & Heine, 1860 — від південно-західної Коста-Рики до північної Колумбії і північної Венесуели;
- M. s. similis (Spix, 1825) — від східної Колумбії до північної Болівії, південної Венесуели і Бразильської Амазонії;
- M. s. grandis Lawrence, 1871 — захід Еквадору (на південь від Есмеральдаса) і північний захід Перу (Тумбес);
- M. s. pallidiventris Pinto, 1935 — від східної Болівії до східного Парагвая і північно-східної Аргентини.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Червоноголові бієнтевіо мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Аргентині і Парагваї. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в рідколіссях, в чагарникових заростях, на плантаціях, в парках і садах, на висоті до 1700 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті, а також дрібними плодами і ягодами[4][5][6][7]. Інкубаційний період триває з лютого по червень. Гніздо відносно велике, закрите, розміщується на дереві або в чагарниках, часто поряд з осиним гніздом і водоймою. В кладці від 2 до 4 кремових або білих яєць, поцяткованих коричневими або ліловими плямками.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція рудокрилих бієнтевіо становить понад 50 мільйонів дорослих птахів. Це досить поширений вид птахів в межах свого ареалу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Myiozetetes similis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Machado, C.G. (1999). A composição dos bandos mistos de aves na Mata Atlântica da Serra de Paranapiacaba, no sudeste brasileiro [Mixed flocks of birds in Atlantic Rain Forest in Serra de Paranapiacaba, southeastern Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Biologia (порт.). Instituto Internacional de Ecologia. 59 (1): 75—85. doi:10.1590/S0034-71081999000100010.
- ↑ de A. Gabriel, Vagner; Pizo, Marco A. (2005). Foraging behavior of tyrant flycatchers (Aves, Tyrannidae) in Brazil (PDF). Revista Brasileira de Zoologia. Sociedade Brasileira de Zoologia. 22 (4): 1072—1077. doi:10.1590/S0101-81752005000400036.
- ↑ de Lyra-Neves, Rachel M.; Oliveira, Maria A.B.; Telino-Júnior, Wallace R.; dos Santos, Ednilza M. (2007). Comportamentos interespecíficos entre Callithrix jacchus (Linnaeus) (Primates, Callitrichidae) e algumas aves de Mata Atlântica, Pernambuco, Brasil [Interspecific behaviour between Callithrix jacchus (Linnaeus) (Callitrichidae, Primates) and some birds of the Atlantic forest, Pernanbuco State, Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Zoologia (порт.). Sociedade Brasileira de Zoologia. 24 (3): 709—716. doi:10.1590/S0101-81752007000300022.
- ↑ Foster, Mercedes S. (2007). The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International. BirdLife International. 17 (1): 45—61. doi:10.1017/S0959270906000554.
Посилання[ред. | ред. код]
- Skutch, Alexander F. (1960). Vermilion-crowned flycatcher (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 427—446.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |