Васильєв Володимир Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васильєв Володимир Вікторович
Владимир-Васильев.jpg
Народився 18 квітня 1940(1940-04-18)[1] (78 років)
Москва, РРФСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Flag of Lithuania.svg Литва
Діяльність актор, хореограф, балетмейстер, артист балету, театральний режисер, поет, ballet pedagogue
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Володіє мовами російська[2]
Заклад Російський університет театрального мистецтва
У шлюбі з Максимова Катерина Сергіївна
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Кавалер ордена «За заслуги»
Ленінська премія орден святого благовірного князя Даниїла Московського III ступеня
IMDb nm0890584
Сторінка в Інтернеті vasiliev.com

Володимир Вікторович Васильєв (рос. Влади́мир Ви́кторович Васи́льев; 18 квітня 1940, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський артист балету, хореограф, педагог, Народний артист СРСР (1973). Чоловік і постійний сценічний партнер Катерини Максимової.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1958 році закінчив Московське хореографічне училище за класом М. М. Габовича.

26 серпня 1958 став солістом балетної трупи Великого театру, де пропрацював більше тридцяти років.

Творчі здобутки[ред. | ред. код]

Дебютував у 1959 році в партії Данила («Кам'яна квітка» Прокоф'єва), рік по тому став першим виконавцем ролі Іванушки в балеті Родіона Щедріна «Коник-Горбоконик». Досконало оволодівши мистецтвом танцю, за роки кар'єри Васильєв станцював практично всі провідні партії класичних та сучасних балетів, серед яких — Базиль («Дон Кіхот» Мінкуса, 1961), Петрушка (однойменний балет Стравінського, 1964), Лускунчик (однойменний балет Чайковського, 1966), Спартак (однойменний балет Хачатуряна, 1968; Ленінська премія за 1970), Ромео («Ромео і Джульєтта» Прокоф'єва, 1973), принц Дезіре («Спляча красуня» Чайковського, 1973) та багато інших. Виступав також в балетах зарубіжних постановників — Ролана Петі, Моріса Бежара, Леоніда Мясіна. Васильєв створив яскраві, образи, що запам'ятовуються, найчастіше пропонуючи нове їх прочитання. Артист володіє високою технікою танцю, даром пластичного перевтілення і великою акторською майстерністю.

З 1971 Васильєв працював хореографом, поставив низку балетів на радянській та зарубіжній сцені, а також телебалети «Анюта» і «Дім при дорозі» на музику В. А. Гаврилина. Знімався у фільмах-балетах. У 1982 закінчив балетмейстерське відділення ГІТІСа, в 1982–1995 викладав там же хореографію.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Васильев Владимир Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]