Моріс Бежар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Моріс Бежар

Maurice Béjart

Maurice-Béjart--1984---w.jpg
Народився 1 січня 1927(1927-01-01)[1][2]
Марсель[1]
Помер 22 листопада 2007(2007-11-22)[3][1][2] (80 років)
Лозанна[1]
Громадянство/підданство Франція
Ім'я при народженні Maurice-Jean Berger
Діяльність танцюрист[d], хореограф, сценарист і балетмейстер
Студент у Lyubov Egorova[d]
Конфесія іслам
Батько Gaston Berger[d]
Нагороди
Сторінка в інтернеті bejart.ch

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Моріс Бежар (1988)

Морі́с Бежа́р (фр. Maurice Béjart, справжнє ім'я — Моріс-Жан Берже, фр. Maurice-Jean Berger; нар. 1 січня 1927, Марсель, Франція — пом. 22 листопада 2007 Лозанна) — французький хореограф та реформатор балету.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Моріс Бежар (справжнє прізвище — Берже) народився 1 січня 1927 року в Марселі. Він вивчав хореографію в Парижі та Лондоні. Псевдонім він запозичив у дружини драматурга Мольєра — Арманди Бежар.

«Майстер балету» Моріс Бежар виступав на сцені з 1948 року, а з початку 1950-х років ставив спектаклі, відомі по всьому світу. 1951 поставив свій перший балет (у Стокгольмі, в співавторстві з Біргит Куллберг). У 1954 заснував компанію Ballet de l'Etoile, в 1960 — Ballet du XXe Siècle у Брюсселі. Чуттєву стилістику Бежара у Франції 1950-х років не сприйняли, і він багато працював в інших європейських країнах. Його перший сценічний тріумф відбувся в Брюсселі 1959 року, коли він поставив там «Весну священну» на музику Ігоря Стравінського.

Бежар створив і поставив понад сто балетів, написав п'ять книг. З 1994 року Моріс Бежар був обраний до Французької академії. Останні два десятиліття життя Бежар був керівником «Лозаннського Балету Бежара» (Bejart Ballet Lausanne).

З 21 по 23 вересня 1999 року в Національному палаці «Україна» в Україні були представлені найкращі спектаклі трупи — «Жар-птиця», «Бароко Бельканто» (костюми Джанні Версаче), «Болеро», гала-концерт та світова прем'єра балету «Шинель» за мотивами повісті М. В. Гоголя.

З Бежаром мали за честь працювати всі світові зірки, зокрема Сільві Гійом, Михайло Баришніков, Рудольф Нурієв, Хорхе Донн. Довгі роки співпраці зв'язують Моріса Бежара з видатною балериною Майєю Плисецькою. Він поставив для неї балет «Айседора», а також декілька сольних концертних номерів для її виступів. Найвідоміші серед них «Видіння троянди» і «Аве, Майя». Музику для його вистав писали П'єр Бульоз і Ніно Рота. Джанні Версаче робив для танцівників Бежара костюми. Трупа Bejart Ballet об'їздила зі своїми спектаклями весь світ. Найбільші сучасні постановники переконані, що Моріс Бежар був найважливішою людиною в історії танцю в XX столітті.

Естетичних заборон для майстра не існувало, як і «небалетних» тем. У його версії «Лускунчика» діяли персонажі з дитинства Бежара аж до улюбленої каруселі й улюбленого кота. Він узагалі до останніх днів залишався великою дитиною, попри цілком дорослі особливості існування у професії та в особистому житті (Бежар у зрілому віці прийняв іслам шиїтського штибу і був, про що сам відверто пише у спогадах, гомосексуалом.

Постановки[ред.ред. код]

  • 1955 — Symphonie pour un homme seul (Париж)
  • 1957 — Sonate à trois (Ессен)
  • 1958 — Orphée (Льєж)
  • 1959 — Le Sacre du printemps (Брюссель)
  • 1961 — Boléro(Брюссель)
  • 1964 — IX Symphonie (Брюссель)
  • 1966 — Roméo et Juliette (Брюссель)
  • 1967 — Messe pour le temps présent (Авіньйон)
  • 1968 — Bhakti (Авіньйон)
  • 1972 — Nijinski, clown de Dieu (Брюссель)
  • 1975 — Pli selon pli (Брюссель)
  • 1975 — Notre Faust (Брюссель)
  • 1977 — Petrouchka (Брюссель)
  • 1980 — Eros Thanatos (Афіни)
  • 1982 — Wien, Wien, nur du allein (Брюссель)
  • 1983 — Messe pour le temps futur (Брюссель)
  • 1987 — Souvenir de Léningrad (Лозанна)
  • 1988 — Piaf (Токіо)
  • 1989 — 1789… et nous (Париж)
  • 1990 — Pyramide (Каїр)
  • 1991 — Tod in Wien (Відень)
  • 1992 — La Nuit (Лозанна)
  • 1993 — M (Токіо)
  • 1995 — À propos de Shéhérazade (Берлін)
  • 1997 — Le Presbytère… (Париж)
  • 1999 — La Route de la soie (Лозанна)
  • 2000 — Enfant-roi (Версаль)
  • 2001 — Tangos (Генуя)
  • 2001 — Manos (Лозанна)
  • 2002 — Mère Teresa et les enfants du monde
  • 2003 — Ciao Federico, на честь Фелліні
  • 2005 — L'Amour — La Danse
  • 2006 — Zarathoustra
  • 2007 — Le Tour du monde en 80 minutes
  • 2007 — grazie Gianni con amore, пам'яти Джанні Версаче

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Record #118508547 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. http://web.archive.org/web/20071130045524/http://www.telegraph.co.uk:80/news/main.jhtml?xml=/news/2007/11/23/db2301.xml

Посилання[ред.ред. код]