Щедрін Родіон Костянтинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щедрін.

Щедрін Родіон Костянтинович
Щедрин Родион Константинович
Зображення
З дружиною Майєю Плісецькою, 2009 рік
Основна інформація
Дата народження	16 грудня 1932(1932-12-16)[…]
Місце народження	Москва, РСФРР, СРСР
Дата смерті	29 серпня 2025(2025-08-29) (92 роки)
Місце смерті	Мюнхен, Баварія, Німеччина
Громадянство	СРСР,  Німеччина
Професія	композитор, піаніст, музичний педагог
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1955) і Центральна музична школа (2025)
Вчителі	Шапорін Юрій Олександрович і Флієр Яків Володимирович
Інструменти	фортепіано
Жанр	класична музика, опера, балет
Magnum opus	Q2030888?, Q2213633?, The Lady with the Dogd і Lolitad
Членство	Спілка композиторів СРСР, СК СРСР, Академія мистецтва НДРd, Берлінська академія мистецтв і Баварська академія витончених мистецтв
Співпраця	ДАБТ, Маріїнський театр
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
У шлюбі з	Плісецька Майя Михайлівна
http://www.shchedrin.de
Файли у Вікісховищі

Родіо́н Костянти́нович Щедрі́н (рос. Родио́н Константи́нович Щедри́н; 16 грудня 1932 — 29 серпня 2025) — радянський композитор, народний артист СРСР, лауреат Ленінської і Державної премії СРСР. Чоловік балерини Майї Плісецької.

Життєвий і творчий шлях

Народився в Москві у родині професійних музикантів. У 1941 році був прийнятий у Центральну музичну школу-десятилітку при Московській консерваторії, але з початком війни з родиною був евакуйований до Куйбишева. З поверненням вчиться у Московському хоровому училищі Свєшнікова. В 1947 році був відзначений на училищному конкурсі композиторських робіт, що вже на четвертому курсі дозволило йому стати членом Спілки композиторів.

У 1955 закінчив Московську консерваторію по класах композиції у Ю. Шапоріна і фортепіано у Я. Флієра (1955). У 1958 одружився з Майєю Плісецькою, для якої пізніше написав цілу низку балетів.

Серед ранніх творів, що принесли Щедріну популярність — балет «Горбоконик» (1960), опера «Не тільки любов», «Озорні частушки» для оркестру. В цих твори тональні, барвисто оркестровані і включають фольклорні мотиви.

У 1965–1969 викладав у консерваторії клас композиції. Серед творів цих років — «Кармен-сюїта», ораторія «Ленін у серці народному», фортепіанний цикл 24 прелюдії і фуги.

З 1973 по 1991 роки Щедрін очолював Спілку композиторів РРФСР. Творчість цих років характеризується суміщенням елементів народного мистецтва і «авангардних» технік, зокрема додекафонії і сонористики. Твердим-ударним, конструктивним і віртуозним стилем відзначені його численні фортепіанні твори: п'ять концертів для фортепіано з оркестром, цикл 24 прелюдії й фуги (1970) і інші.

У 1989 році Родіон Щедрін був обраний до Верховної ради СРСР, увійшов у Міжрегіональну групу народних депутатів «За перебудову». Брав участь у реабілітації на батьківщині висланих із країни М. Ростроповича й Г. Вишневської.

З розпадом Радянського Союзу, Щедрін жив переважно у Мюнхені, зберігаючи російське громадянство.

Смерть

Помер 29 серпня 2025 року на 92-му році життя.

Список творів

Балети

• «Горбоконик» («Конек-Горбунок» за казкою П. Єршова, 1960)
• «Кармен-сюїта» (в основі — опера Ж. Бізе, 1967)
• «Анна Кареніна» (за однойменним романом Л. Толстого, 1972)
• «Чайка» (за однойменним твором Чехова, 1980)
• «Дама з собачкою» (за однойменним твором Чехова, 1986)

Опери

• «Не тільки любов» (поставлена в Большому театрі, 1961)
• «Мертві душі» (за однойменним романом М. В. Гоголя, власне лібрето, 1977)
• «Лоліта» (за однойменним романом В. Набокова, 1993)
• «Бояриня Морозова» (в основі лібретто «Житие протопопа Аввакума» и «Житие Боярыни Морозовой»), 2006
• «Зачарований мандрівник» (за повістю М. Лєскова)

Ораторії

• «Поеторія» (1968)
• «Ленін у серці народному» 1969, (Державна премія СРСР в 1972)

Концерти

Для оркестру:

• «Пустотливі частівки» (ориг. — «Озорные частушки»), 1963
• «Дзвони», 1968

Для фортепіано з оркестром:

• № 1 1954
• № 2 1966
• № 3 «Варіації і тема», 1973
• № 4 «Дієзні тональності», 1991
• № 5 1999
• № 6 2003

Інші:

• Концерт для труби з оркестром
• Концерт для віолончелі з оркестром. Sotto voce concerto. У чотирьох частинах (1994)
• Parabola Concertante. Для віолончелі соло, струнного оркестру та литавр (2001)
• Концерт для скрипки та струнного оркестру. Concerto cantabile. У трьох частинах (1997)
• Концерт для альта та струнного оркестру з арфою. Concerto dolce (1997)]
• Концерт для скрипки, труби та струнного оркестру. Concerto parlando (2004)
• Концерт для гобоя з оркестром (2009)
• Подвійний концерт «Романтичне приношення» (Romantic offering). Для фортепіано, віолончелі та оркестру [2010]

Для фортепіано

• п'єси

1. «Поема» (1954)
2. «Токкатіна» (1954)
3. «Гумореска» (1957)
4. «В наслідування Альбеніса» (1959)
5. «Трійка» (1959)

• 2 поліфонічні п'єси: Basso ostinato і двоголосна інвенція (1961)
• 2 сонати (1962, 1996)
• 24 прелюдії і фуги (1964—1970)
• Поліфонічна зошит (25 прелюдій) (1972)
• зошит для юнацтва (1981)
• «Частушки». Концерт для фортепіано соло (2001)
• «Щоденник». 7 п'єс для фортепіано (2002)
• «Питання». 11 п'єс для фортепіано (2003)
• Sonatine Concertante для фортепіано (2005)
• Alla Pizzicato для фортепіано (2005)
• Hommage a Chopin. Для чотирьох фортепіано (2005)
• «Романтичні дуети». Сім п'єс для фортепіано в чотири руки (2007)
• «Прості сторінки». Сім експромтів для фортепіано (2009)
• «Концертний етюд» («Чайковський-етюд») для фортепіано (2010)

Інше

• пісні, в тому числі «Весёлый марш монтажников-высотников»,
• кантата «Бюрократіада»
• «Стихира на тисячоліття хрещення Русі» (1987)
• «Запечатленный ангел» (для мішаного хора за мотивами однойменної повісті Лєскова)
• мюзикл «Ніна і 12 місяців» (поставлений у Японії, 1988)

Музика до кінофільмів

• «Півник — Золотий гребінець» (мультфільм), режисери: П. Носов, Д. Анпилов (1955)
• «Колобок» (мультфільм), режисер Р. Давидов (1956)
• «Висота». Режисер Олександр Зархі (1957)
• «Комуніст». Режисер Ю. Райзман (1958)
• «Люди на мосту». Режисер Олександр Зархі (1959)
• «Нормандія — Неман». Режисер Ж. Древіль (1960)
• «А якщо це кохання?». Режисер Ю. Райзман (1961)
• «Баня» (мультфільм), Режисер С. Юткевіч (1962)
• «Анна Кареніна». Режисер Олександр Зархі (1967)
• «Сюжет для невеликого оповідання». Режисер С. Юткевич (1969)

Книги Р. Щедрина

• Монологи разных лет, сост. Я. Платек — М.: «Композитор», 2002. — 192 с., ил.
• Автобиографические записи. — М.: АСТ, 2008. — 288 с., ил., ISBN 978-5-17-050466-4, 978-5-9713-9494-5

Бібліографія

• Комиссинский В. О драматургических принципах творчества Р. Щедрина. — М.: «Советский композитор», 1978. — 192 с.
• Тараканов М. Е. Творчество Родиона Щедрина. — М.: «Советский Композитор», 1980. — 328 с.
• Паисов Ю. Хор в творчестве Родиона Щедрина: Исследование. — М.: «Сов. Композитор», 1992. — 240 с., ил.
• Холопова В. Н. Путь по центру. Композитор Родион Щедрин. — М.: «Композитор», 2000. — 310 с., ил.
• Прохорова И. Родион Щедрин. Начало пути. — М., 1989.
• Родион Щедрин Материалы к творческой биографии Ред.-сост. Е. С. Власова М.:Композитор, 2007, 488 с.
• Родион Константинович Щедрин. Жизнь и творчество. Альбом фортепианных переложений с комментариями и иллюстрациями. Составитель Е. С. Власова. MPI. Челябинск, 2006, 140 с.
• Синельникова О. В. Принцип монтажа в инструментальной музыке Родиона Щедрина. — Кемерово: Кемеровский гос.ун-т культуры и искусств, 2007. — 291 с., ил.
• Лихачева И. Музыкальный театр Родиона Щедрина. М.,1977.
• Gerlach H. Zum Schaffen von Rodion Schtschedrin. Berlin, 1982.
• Михайлова Е. Н. Многослойность художественного пространства балетного театра Р. Щедрина. Дис. на соискание ученой степени кандидата искусствоведения. Саратов, 2009.
• Аверьянова О. И. Русская музыка второй половины ХХ века: Родион Щедрин, Эдисон Денисов, Альфред Шнитке. Биографии. М., 2004.

Посилання

• Отримував подарунки від Путіна, але був проти нього: помер відомий композитор// Телеграф, 29.8.2025
• Міжнародний фонд ім. Майї Плісецької та Родіона Щедріна