Веллс (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веллс
Wells Cathedral West Front.jpg
Основні дані
51°12′34″ пн. ш. 2°38′42″ зх. д. / 51.20944444447221855° пн. ш. 2.645000000028° зх. д. / 51.20944444447221855; -2.645000000028Координати: 51°12′34″ пн. ш. 2°38′42″ зх. д. / 51.20944444447221855° пн. ш. 2.645000000028° зх. д. / 51.20944444447221855; -2.645000000028
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Адмінодиниця Mendipd
Населення 10 536 осіб (2011)
Міста-побратими Бад-Берка, Паре-ле-Моньяль, Бад-Дюркгайм, Фонтанеллато
Телефонний код (+44) 01749
Часовий пояс UTC+0 (Велика Британія)
GeoNames 2634569, 7296047
OSM r2922198  ·R
Поштові індекси BA5
Міська влада
Вебсайт wells.gov.uk
Мапа


CMNS: Веллс у Вікісховищі

Веллс (англ. Wells) — єпархіальне місто і громада, адміністративний центр округу Мендіп в англійському графстві Сомерсет, південніше Бата, знамените своїм готичним собором[1].

Статус міста Веллс має з 1974 року (незважаючи на те, що на той момент у місті було 1205 жителів), за указом королеви Єлизавети II від 1 квітня 1974[2][3]. Це другий після Сіті найменший населений пункт зі статусом міста в Англії, але в Уельсі є ще менше місто — Сент-Дейвідс, це найменше місто у Великій Британії[4][5].

Назва міста означає англійською «джерела» і вказує на численні мінеральні ключі, якими він славився в минулому[6].

Історія[ред. | ред. код]

Місто було засноване римськими поселенцями, але важливим центром воно стало при саксах, коли король Вессексу Інє заснував кафедральний собор у 704 році[7].

Через двісті років місто стає резиденцією місцевого єпископа, але в 1088 році резиденція була переведена в Бат[8]. Це викликало серйозні суперечки між священниками Веллса та ченцями Бата. Суперечки тривали, доки єпархія не була перейменована на єпархію Бата і Веллса.

До 1160 року, перш ніж єпископ Роберт не уклав перший статут міста, Веллс був селом. У цьому ж 1160 році було дозволено торгувати та проводити ярмарки у місті.

Веллс був включений до Книги Страшного суду в 1086 як Велле, від старо-англійського слова wiells[9], і був вказаний не як місто, а поселення з чотирма садибами та населенням 132 людини, коли насправді в той час населення становило 500—600 осіб[10].

Веллський кафедральний собор

Під час англійської громадянської війни війська парламенту використовували собор як стайню для своїх коней і своїми пострілами зруйнували значну частину величних скульптур[11]. Вільям Пенн, який перебував у Веллсі незадовго до свого від'їзду в Америку, провів ніч на заїжджому дворі «The Crown Inn». Тут же його схопили за рішенням великого натовпу на ринку, але потім відпустили завдяки втручанню єпископа Бата і Веллса[12].

Під час повстання у Монмутширі повстанська армія напала на собор і зруйнувала його західну частину. Дах був використаний як вогнева точка, вікна розбиті, орган зламаний, а в притворі солдати тримали коней[13].

За 5 км від Веллса на річці Екс розташовувався порт Бледней, куди постачалися товари. У середні віки закордонна торгівля здійснювалася через порт Реклі. У XIV столітті французький корабель проплив річкою, й у 1388 року Томас Таннер з Веллса через порт Реклі почав експорт тканин і кукурудзи до Португалії, а отримував залізо і сіль. Веллс був центром виробництва тканин, але в XVI і XVII століттях обсяг торгівлі тканинами зменшився, проте місто зберегло свою важливу роль на ринку[14].

Під час Другої світової війни в парку Стовберрі (англ. Stowberry) в Веллсі розташовувався табір військовополонених, де в основному були італійські полонені, захоплені під час Західної пустельної кампанії. Згодом там утримувалися і полонені німці, захоплені під час боїв у Нормандії. Табір Пенлі (англ. Penleigh на Вукі-Голл-Роуд (англ. Wookey Hole Road) був німецьким робочим табором[15].

Транспортне сполучення[ред. | ред. код]

У Веллсі були відкриті три залізничні станції. Перша станція — Прайорі Роад (англ. Priory Road) — відкрилася в 1859 році і відносилась до Центральної залізниці Сомерсета (пізніше залізниця Сомерсета та Дорсета (англ. Somerset and Dorset Joint Railway)) і була розв'язкою на короткі відгалуження від Ґластонбері. Друга залізнична станція — Східний Сомерсет (англ. East Somerset) — була побудована на схід від Прайорі Роад в 1870, на відкритій ще в 1862 гілці від Вітема. У 1870 році на гілці Чеддер Веллі залізниці Брістоля та Ексетера (англ. Somerset and Dorset Joint Railway) від Яттона до Веллса була побудована третя станція. Цю станцію назвали згодом Такер-стріт (англ. Tucker Street)[16].

Але до 1963 року всі станції у Веллсі для пасажирів були закриті. А в наступному, 1964 році у Веллсі припинилися і вантажні перевезення.

Веллс у культурі[ред. | ред. код]

У місті провів дитинство відомий британський режисер Едгар Райт, який зняв фільм «A Fistful of Fingers», в якому дія відбувається у місті Веллсі. Також Райт зняв у Веллсі «Круті фараони» і свій перший фільм «Dead Right».

Примітка[ред. | ред. код]

  1. Wells в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». 2014-03-01 (англ.)
  2. London Gazette, issue no. 46255, April 4, 1974
  3. Lornie Leete-Hodge. Curiosities of Somerset. — Bodmin : Bossiney Books, 1985. — С. 29. — ISBN 0906456983.
  4. Else, David (2009). Great Britain (Lonely Planet Country Guides). amazon.co.uk. с. 339. ISBN 978-1-74104-491-1. Процитовано 14 жовтня 2011. 
  5. Wells City Council. wells.gov.uk. 2011. Архів оригіналу за 23 жовтня 2011. Процитовано 14 жовтня 2011. «Wells is England's smallest city» 
  6. Wells name (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. 
  7. Wells Cathedral (англ.). Архів оригіналу за 4 липня 2013. 
  8. Archeologic Excavations of Wells (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2012. 
  9. Stephen Robinson. Somerset Place Names. Wimbourne: The Dovecote Press Ltd., 1992. ISBN 978-1-874336-03-7
  10. Michael Havinden. The Somerset Landscape. The making of the English landscape. London: Hodder and Stoughton, 1982. pp. 210. ISBN 0-340-20116-9
  11. History of the Cathedral of Wells. (англ.). Архів оригіналу за 11 березня 2009. 
  12. Memoirs of the Private and Public Life of William Penn [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. Monmouthshire Rebellion (англ.). 
  14. Somerset Historic Environment Record (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2013. 
  15. Prisoner of War Camps (1939—1948). Архів оригіналу за 29 вересня 2009. Процитовано 28 січня 2022. 
  16. Somerset and Dorset Joint Railway (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2009.