Верба туполиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Верба туполиста
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид:
Верба туполиста (S. retusa)
Біноміальна назва
Salix retusa
L., 1759

Верба́ туполи́ста (Salix retusa)[1] — багаторічна рослина родини вербових. Вид занесений до Червоної книги України. Протиерозійна культура.

Опис[ред. | ред. код]

Чоловічі суцвіття
Жіночі суцвіття
Плоди

Листопадний сланкий кущ заввишки 10–30 см, хамефіт. Гілки розгалужені, відносно товсті, інколи підіймаються над поверхнею землі. Колір кори міниться від оливково-бурого на молодих гілках до коричневого з сіруватим відтінком на старих. Бруньки опуклі, вкриті нечисленними, тупими лусками. Черешки завдовжки 2–3 мм. Листки обернено-яйцеподібні або ланцетні, цілокраї, голі, зелені, злегка лискучі, зі слабо чи сильно вираженим жилкуванням, 5–35 мм завдовжки і 5–11 мм завширшки. Кінчики листків або заокруглені, або дещо увігнуті. Восени листя жовтіє і починає видавати запах валеріани.

Рослина дводомна. Приквіткові луски жовто-зелені, інколи волосисті. Суцвіття являють собою кінцеві коротко-циліндричні сережки завдовжки 1–4 см, що містять, як правило, до 10 квіток. Чоловічі і жіночі квітки мають по два нектарники. Тичинок 2, їх пиляки жовті. Зав'язь гола, на ніжці, стовпчик у 6–8 разів коротший за неї. Приймочки дволопатеві, блідо-жовті. Плід — гола, конічна коробочка блідо-жовтого кольору, яка часто набуває червонуватого відтінку.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Рослина світлолюбна, холодостійка, полюбляє ґрунти середнього ступеня родючості й зволоженості, особливо вапнякові. Зростає поміж голих скель та на кам'янистих схилах у субальпійському та альпійському поясах на висотах 1750–2900 м над рівнем моря. Верба туполиста належить до едифікаторів високогірних ценозів, де разом із вербою сітчастою формує рослинну асоціацію Salicetum retusoreticulatae.

Квітне в червні-липні. Плодоносить у вересні. Поновлюється насінням, а також вегетативно. В природі верба туполиста здатна запилюватися іншими видами цього ж роду. Зокрема, відомі її гібриди з вербою трав'яною, альпійською, сітчастою, Salix bicolor.

Верба туполиста належить до альпійських рослин, ареал яких охоплює гірські системи значної висоти. Місця зростання цього виду значно віддалені одне від одного, але усі лежать у межах Європи: у Піренейських, Балканських, Карпатських горах, серед скель Апеннінського півострова та в Альпах.

Українські популяції розташовані в гірських масивах Чорногора (на вершинах Туркул, Ребра, Шпиці, Бребенескул, Говерла, Петрос, Гутин Томнатик, Піп Іван) і Свидовець (на горі Близниця). Усі вони ізольовані одна від одної та мають дуже невелику площу (від 10 до 500 м²).

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Верба туполиста приносить користь, запобігаючи ерозії гірських ґрунтів, оскільки її потужне коріння скріплює дрібні камінці, затримує часточки землі між більшим камінням, а гілки і листя запобігають його видуванню вітрами. Проте, зростаючи на слабопотужних ґрунтах і голих скелях, ця рослина залишається уразливою перед такими чинниками, як витоптування та поїдання худобою.

Охороною українських популяцій займаються Карпатський біосферний заповідник та Карпатський національний природний парк. Ця рослина також визнана рідкісною у Польщі.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Oisodix serpyllifolia Raf.
  • Salix alpigena A.Kern.
  • Salix bichetii Gand., 1875
  • Salix cottetii Lagger ex Andersson
  • Salix elongatula Gand., 1881
  • Salix fenzliana A.Kern.
  • Salix grahamii Borrer ex Baker
  • Salix iserensis Gand., 1875
  • Salix odontophylla Gand., 1881
  • Salix retusoides Jos.Kern.
  • Salix thomasiana Rchb.
  • Vimen retusa Raf., 1817[1]


Крім того, підвид верби туполистої Salix retusa var. kitaibeliana (Willd.) Rchb., 1849 іноді описують як самостійний вид верба китайбелева (Salix kitaibeliana Willd.). Зокрема, такої думки додержуються українські ботаніки, в той час як західноєвропейські вчені розглядають цю назву лише як синонім номінальної.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б The Plant List [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.].(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Верба туполиста [Архівовано 2 січня 2015 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 10 травня 2015 р.