Вилорогові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вилорогові
Період існування: ранній міоценнаш час
Дві самиці вилороги
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Надродина: Giraffoidea
Родина: Вилорогові (Antilocapridae)
Gray, 1866
Роди

Antilocapra
Capromeryx
Stockoceros
Tetrameryx
та інші (див. текст)

Вікісховище: Antilocapridae

Вилорогові (Antilocapridae) — родина ссавців з ряду Оленеподібні (Cerviformes, seu Artiodactyla), сестринська група до оленевих (Cervidae), бикових (Bovidae) і жирафових (Giraffidae), разом з якими формує підряд «жуйних» (Pecora). Найбличими родичами вилорогових є жирафові, разом з якими вони формують надродину Giraffoidea. Вилорогові є ендеміками Північної Америки, за її межі вони ніколи не виходили.

Характеристика[ред. | ред. код]

Сучасний вилоріг зустрічається в степах та пустелях Північної Америки. Тварини середніх розмірів, з довжиною та висотою тіла в межах 1–1,5 м і вагою до 60 кг. У них приземкувате тіло з довгими та тонкими ногами. Їхня шерсть є блідо-коричнева на спині та білувата на черевній частині з характерними білими та чорними плями на голові та шиї. Щільне хутро чудово захищає тварин як від холоду, так і від надмірного тепла. Основною ознакою, яка вирізняє вилорогів серед інших копитних є їхні роги, які як і в порожнисторогих складаються з кератинових чохлів над кістяною основою, проте відрізняються тим, що кератинові чохли періодично скидаються (щорічно у самців, та нерегулярно у самиць). Роги прямі та складаються з двох відгалужень чи вил. Коротше відгалуження тягнеться вперед, і довше, що тягнеться в протилежний бік.

Вилороги найшвидші тварини серед бігунів на довгі дистанції, в деяких випадках досягають швидкості до 95 км/год, та підтримують швидкість понад 50 км/год на дистанціях в декілька кілометрів.

Ці парнокопитні переважно перебувають у невеликих стадах або групах влітку, а взимку збираються у більші скупчення. Їхні стада мають добре розвинуту соціальну ієрархію. Вилороги є полігамними тваринами, тобто самиці в період розмноження запліднюють декілька самиць. Вилороги володіють досконалим зором, завдяки розміщенню їх очей, високо на черепі, це пристосування дає можливість пильнувати хижаків коли вони пасуться.

Еволюція[ред. | ред. код]

Вилорогові виникли в Північній Америці, де вони займали екологічну нішу, аналогічну тій, яку займали бикові Старого Світу. В міоцені і пліоцені вони були ріноманітною і успішною групою, що включала багато видів. У деяких видів були чудернацькі роги химерної форми, або багато рогів (чотири або шість).

Види[ред. | ред. код]

Скелет Merycodus nectatus
Скелет Capromeryx minor
Череп Stockoceros conklingi
Череп Cosoryx furcatus
Osbornoceros osborni (реконструкція)
Скелет Ramoceros osborni
Ramoceros osborni (реконструкція)
Tetrameryx shuleri (реконструкція)
  • підродина Antilocaprinae
  • Підродина †Merycodontinae
    • Рід †Cosoryx
      • Cosoryx agilis
      • Cosoryx cerroensis
      • Cosoryx furcatus
      • Cosoryx ilfonensis
      • Cosoryx trilateralis
    • Рід †Meryceros[3]
      • Meryceros crucensis
      • Merycerus crucianus
      • Meryceros hookwayi
      • Meryceros joraki
      • Meryceros major
      • Meryceros nenzelensis
      • Meryceros warreni
    • Рід †Merycodus
      • Merycodus furcatus
      • Merycodus grandis
      • Merycodus necatus
      • Merycodus prodromus
      • Merycodus sabulonis
    • Рід †Paracosoryx[5]
      • Paracosoryx alticornis
      • Paracosoryx burgensis
      • Paracosoryx dawesensis
      • Paracosoryx furlongi
      • Paracosoryx loxoceros
      • Paracosoryx nevadensis
      • Paracosoryx wilsoni
    • Рід †Ramoceros
      • Ramoceros brevicornis
      • Ramoceros coronatus
      • Ramoceros marthae
      • Ramoceros merriami
      • Ramoceros osborni
      • Ramoceros palmatus
      • Ramoceros ramosus
    • Рід †Submeryceros[3]
      • Submeryceros crucianus
      • Submeryceros minimus
      • Submeryceros minor

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Richards, G.D.; McCrossin, M.L. (1991). A new species of Antilocapra from the late Quaternary of California. Geobios. 24 (5): 623—635. doi:10.1016/0016-6995(91)80027-W.
  2. а б Davis, E.B.; Calède, J.J. (January 2012). Extending the utility of artiodactyl postcrania for species-level identifications using multivariate morphometric analyses. Palaeontologia Electronica. 15 (1): 1A:22p. Процитовано 13 серпня 2020.
  3. а б в г д Semprebon, G.M.; Rivals, F. (September 2007). Was grass more prevalent in the pronghorn past? An assessment of the dietary adaptations of Miocene to Recent Antilocapridae (Mammalia: Artiodactyla). Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 253 (3–4): 332—347. doi:10.1016/j.palaeo.2007.06.006.
  4. Carranza-Castenada, O.; Aranda-Gomez, J.J. та ін. (April 2013). The Early-Late Hemphillian (HH2) faunal assemblage from Juchipila Basin, State of Zacatecas, Mexico, and its biochronologic correlation with other Hemphillian faunas in central Mexico (PDF). Contributions in Science. 521: 13—49. S2CID 53606726. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2019. Процитовано 13 серпня 2020.
  5. Beatty, B.L.; Martin, L.D. (June 2009). The earliest North American record of the Antilocapridae (Artiodactyla, Mammalia). PalaeoBios. 29 (1): 29—35. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 13 серпня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]