Слова Ісуса на Хресті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слова Ісуса на Хресті
Кількість 7
CMNS: Слова Ісуса на Хресті у Вікісховищі

Шаблон:Християнство

Розп'яття, вид з хреста Джеймса Тіссо, прибл. 1890 рік.

Слова Ісуса на Хресті (іноді їх називають Сімома останніми словами з хреста) — це повідомлень слів, які в Біблії приписуються під час Його розп'яття. Традиційно короткі повідомлення називають «словами».

Сім повідомлень зібрано з чотирьох канонічних Євангелій.[1][2] У Матвія та Марка Ісус волає до Бога. У Євангелії від Луки він прощає своїх убивць, заспокоює злодія, що кається, і вручає свій дух Отцеві. В Івана він розмовляє зі своєю матір'ю, каже, що спрагне, і проголошує кінець свого земного життя. Це приклад християнського підходу до побудови євангельської гармонії, у якій матеріал з різних євангелій поєднується, створюючи розповідь, яка виходить за межі кожного євангелія.[3][4]

З XVI століття ці вислови широко використовувалися в проповідях у Страсну п'ятницю, і були написані цілі книги, присвячені їх богословському аналізу.[3][5][6] Сім останніх слів із Хреста є невід'ємною частиною літургії в католицькій, протестантській та інших християнських традиціях.[7][8] Кілька композиторів поклали вислови на музику.

Огляд

[ред. | ред. код]

У наведеній нижче таблиці сім повідомлень розташовано відповідно до їхнього традиційного порядку.[9] Проте всі сім висловлювань не можна знайти в жодній розповіді про розп'яття Ісуса. Упорядкування — це гармонізація текстів кожного з чотирьох канонічних Євангелій. Три висловлювання зустрічаються лише в Луки, а три — лише в Івана. Ще один вислів зустрічається як у Євангелії від Матвія, так і в Євангелія від Марка, а інший («Звершилося») лише прямо цитується в Євангелії від Івана, але згадується в Євангеліях від Матвія та Марка.[3]

Цитати тут і в цій статті взяті з перекладу Івана Огієнка, якщо не вказано інше.

Висловлювання Ісуса на хресті Євангеліє від Псалом
Матвій Марко Лука Іван
Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони! 23:34
Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! 23:43
Оце, жоно, твій син! Оце мати твоя! 19:26–27
Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? (Елі, Елі, лама савахтані?) 27:46 15:34 22:2
Прагну! 19:28 22:16, 69:22, 42:1
Звершилось! 19:30 22:32
Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! 23:46 31:5

Теологічні тлумачення

[ред. | ред. код]

Традиційно ці сім повідомлень називають словами:

  1. прощення,
  2. спасіння,
  3. стосунки,
  4. залишення,
  5. лихо,
  6. тріумф і
  7. возз'єднання.[1]

Висловлювання є частиною Хресної дороги, християнського роздуму, який часто використовують під час Великого посту, Страсного тижня та Страсної п'ятниці.

Домініканський автор Тімоті Редкліфф вважає число сім важливим, як число досконалості в Біблії. Він пише, що оскільки Бог створив світ за сім днів, «ці сім слів належать до Божого завершення цього творіння».[10]

Історичність

[ред. | ред. код]

Джеймс Данн вважає, що сім висловів слабко вкорінені в традиції, і бачить їх як частину розробок у різноманітних переказах останніх годин Ісуса.[11] Однак він наводить аргументи на користь автентичності висловів Марка/Матвія, в яких Ісус ніби описує себе як покинутого Богом. Це було б збентеженням для ранньої Церкви, а отже, ймовірно, не було б винайдено.[11] Леслі Гоулден припускає, що Лука, можливо, навмисно виключив це висловлювання зі свого Євангелія, оскільки воно не відповідало моделі Ісуса, яку він представляв.[3][6]

Сім повідомлень

[ред. | ред. код]

1. Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони

[ред. | ред. код]

  Ці перші слова Ісуса на хресті традиційно називають «Словом прощення».[1] Теологічно це тлумачиться як молитва Ісуса про прощення для римських солдатів, які розпинали його, і всіх інших, хто був причетний до його розп'яття.[12][13][14][15]

Деякі ранні рукописи не містять цього речення в Луки 23:34.[16] Вчені-біблеїсти, такі як Барт Ерман, стверджували, що це було опущено деякими книжниками через антиіудейські настрої приблизно у другому столітті.[17]

2. Ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

[ред. | ред. код]

  Цей вислів традиційно називають «Слово спасіння».[1] За Євангелієм від Луки, Ісус був розіп'ятий між двома розбійниками (традиційно іменуваними Дісмасом і Гестасом), один з яких підтримує невинність Ісуса і просить його згадати про нього, коли він прийде в його царство. Ісус відповідає: «Істинно кажу тобі…» (дав.-гр. ἀμήν λέγω σοί, трансліт. amēn legō soi), супроводжується єдиною появою слова «Рай» в Євангеліях (дав.-гр. παραδείσω, трансліт. paradeisō, що походить від перської pairidaeza, «райський сад»).

Здавалося б, проста зміна пунктуації в цьому вислові стала предметом доктринальних розбіжностей між християнськими групами через відсутність пунктуації в оригінальних грецьких текстах.[18] Католики і більшість християн-протестантів зазвичай використовують версію, яка читає «сьогодні ти будеш зі мною в раю».[18] Це читання передбачає пряму подорож до Небес і не має наслідків чистилища.[18] З іншого боку, деякі протестанти, які вірять у сон душі, використовували читання, яке наголошує на «я кажу вам сьогодні», залишаючи відкритою можливість того, що заява була зроблена сьогодні, але прибуття на небеса може відбутися пізніше.[18]

3. Оце, жоно, твій син! Оце мати твоя!

[ред. | ред. код]
Розп'яття, зображене як Stabat Mater з Дівою Марією, Порту-Алегрі, Бразилія, ХІХ століття.

  Цей вислів традиційно називають «Словом про стосунки», і в ньому Ісус доручає Марію, Свою матір, опіці «учня, якого Ісус любив».[1]

Ісус також звертається до своєї матері як до «жони» в Івана 2:4.[19] Хоча це звучить зневажливо англійською, грецьке слово означає повагу або ніжність.[20][21] Католицькі коментатори на основі цих двох уривків часто пов'язують Марію з «жінкою» Буття 3:15 та «жінкою, зодягненою в сонце» в Об'явленні 12, і тому бачать цей титул «жона» як виправдання для вшанування Марії як другої Єви.[22]

4. Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

[ред. | ред. код]

Це єдиний вислів, який зустрічається більш ніж в одному Євангелії[1] і є цитатою з Псалма 22:1. В обох розповідях слова, сказані Ісусом, були транслітеровані з арамейської на грецьку, і між двома версіями є невеликі відмінності (Марк: Ἐλωΐ, Ἐλωΐ, λαμὰ σαβαχθανί ; Матвій: Ἠλί, Ἠλί, λεμὰ σαβαχθανί). Ці відмінності, швидше за все, зумовлені діалектом. На версію Матвія, здається, більше вплинув іврит, тоді як версія Марка, мабуть, більш розмовна. 

У віршах, що йдуть одразу після цього вислову в обох Євангеліях, глядачі, які чують крик Ісуса, помилково вважають, що він кличе на допомогу Іллю.

Деякі сприймають цей вислів як залишення Батьком Сина. Інше тлумачення стверджує, що в той момент, коли Ісус узяв на себе гріхи людства, Батько мав відвернутися від Сина, тому що Батько «очі чистіші, щоб бачити зло, і не може дивитися на зло».[23] Інші богослови розуміють крик як крик того, хто був справді людиною і почувався покинутим. Убитий своїми ворогами, здебільшого покинутий друзями, він, можливо, також почувався покинутим Богом.[24]

Інші бачать ці слова в контексті Псалма 22 і припускають, що Ісус процитував ці слова, можливо, навіть цілий псалом, «щоб Він міг показати, що Він є самою Істотою, до якої ці слова стосуються; щоб єврейські книжники та люди могли перевірити і побачити причину, чому він не хотів зійти з хреста, а саме тому, що саме цей псалом показав, що було призначено, щоб він мав це страждати».[25]

Хоча автори євангелій транслітерують слова Ісуса як лама савахтані, фраза, яка міститься в Псалмі 22, є lama azavtani (למה עזבתני). Azavtani перекладається як «залишений, покинутий, покинутий», але слово sabachthani не зустрічається в жодному ранньому єврейському тексті. Воно може походити від zavah, що означає «приносити в жертву, забивати», і в цьому випадку це слово, можливо, було вибрано, щоб підкреслити зв'язок між розп'яттям Ісуса та пасхальною жертвою.[26]

А. Т. Робертсон зауважив, що "так зване від Петра 1.5 зберігає цей вислів у докетичній (керинфській) формі: "Моя сила, моя сила, ти мене покинула![27]

5. Прагну!

[ред. | ред. код]

  Це твердження традиційно називається «Словом горя» і порівнюється та протиставляється зустрічі Ісуса з самарянкою біля колодязя в Івана 4.[1]

Лише Іван записав це слово, але всі чотири Євангелія розповідають, що Ісусу запропонували випити кислого вина (можливо, малася на увазі поска, напій римських солдатів). У Марка та Матвія губка була змочена вином і піднесена до Ісуса на очеретині; Іван говорить те саме, але стверджує, що губка була прикріплена до гілки ісопу. Це могло мати символічне значення, оскільки гілки ісопу часто згадуються в Старому Завіті в контексті використання жертовної крові для ритуального очищення.[28]

Це твердження Ісуса тлумачиться Іваном як виконання пророцтва, даного в Псалмі 69:21, «у моїй спразі напоїли мене оцтом»;[29] тому цитата з Євангелія від Іоанна містить коментар «щоб сповнилося Писання». В Єрусалимській Біблії є перехресне посилання на Псалом 22:15: «піднебіння моє сухіше за черепок, а язик мій прилип до щелепи моєї».[30]

6. Звершилось!

[ред. | ред. код]
Мікеланджело: Розп'яття Христа, 1540

Цей вислів традиційно називають «Словом тріумфу» і теологічно тлумачать як оголошення про кінець земного життя Ісуса в очікуванні Воскресіння.[1]

Грецьке слово, перекладене як «Звершилося», — tetelestai (τετέλεσται).[31] Вірш також перекладено як «Воно завершено».[32] У ділових документах або квитанціях він використовувався для позначення «Борг сплачено повністю».

Висловлювання після споживання напою та безпосередньо перед смертю згадується, але не цитується прямо в Марка 15:37 та Матвія 27:50 (в обох сказано, що Ісус «закричав гучним голосом і віддав духа»).

7. Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!

[ред. | ред. код]

  З Псалма 31:5 цей вислів, який є оголошенням, а не проханням, традиційно називається «Словом возз'єднання» і теологічно тлумачиться як проголошення Ісуса про приєднання до Бога Отця на Небесах.[1]

Слова Луки 23:46 або повніше Псалом 31:5 згодом стали вважати останніми словами відомих людей, особливо тих, хто вважався побожними християнами, наприклад мучеників або святих.[33][34][35] До них належать апостол Пилип (помер 80 р. н. е.),[36] Василій Великий (379 р. н. е.),[35][37] Карл Великий (помер 814 р.),[35][38] Ансґар (865 р.),[39] Томас Бекет (1170),[35][40] Ян Гус (1415),[34][35][41][42] Христофор Колумб (1506),[35][43] Людовіка Альбертоні (1533),[44] Мартін Лютер (1546),[45] Джордж Вішарт (1546),[46] леді Джейн Грей (1554),[34][47] її батько Генрі, герцог Саффолк (1555),[35] Томас Вілланова (1555),[48] Марія, королева Шотландії (1587),[34][35][49] Алоїзій Гонзага (1591),[50] Торквато Тассо (1595),[34] Турібій Могровехський (1606),[51] Джон Бруен (1625),[52] Джордж Герберт (1633),[35][53] Ковенантери, включаючи Г'ю Маккейла (1666) і Джеймса Ренвіка (1688),[35] і Крістіан Фрідріх Шварц (1798).[54]

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к Bromiley, Geoffrey W. (1988). International Standard Bible Encyclopedia, Vol. 4. Eerdmans Press. с. 426. ISBN 0-8028-3784-0.
  2. ↑ Kelly, Joseph F. (2006). An Introduction to the New Testament for Catholics. Liturgical Press. с. 153. ISBN 978-0-8146-5216-9.
  3. ↑ а б в г Holden, Leslie (2006). Jesus: The Complete Guide. Continuum International Publishing Group. с. 627. ISBN 0-8264-8011-X.
  4. ↑ Ehrman, Bart D. (2009). Jesus, Interrupted. HarperCollins. с. 69–70. ISBN 978-0-06-117393-6.
  5. ↑ McCrocklin, W. (2006). Jesus of Nazareth. Xulon Press. с. 134. ISBN 1-59781-863-1.
  6. ↑ а б Houlden, Leslie (2003). Jesus in History, Thought, and Culture: An Encyclopedia, Volume 1. ABC-CLIO. с. 645. ISBN 1-57607-856-6.
  7. ↑ Young, Richard (2005). Echoes from Calvary, Volume 1. Rowman & Littlefield. с. 190—191. ISBN 978-0742543843. Interestingly, the Methodist Book of Worship adopted by the General Conference of 1964 presented two services for Good Friday: a Three Hours' Service for the afternoon and a Good Friday evening service that includes the "Adoration at the Cross" (the Gospel, Deprecations, and Adoration of the Cross) but omits a communion service, which would be the Methodist equivalent of the Mass of the Presanctified.
  8. ↑ Good Friday. The Encyclopedia Americana, Volume 13. The Encyclopedia Americana Corporation. 1919. с. 51. The 'Three Hours' Devotion, borrowed from Roman usage, with meditation on the 'seven last words' from the Cross, and held from 12 till 3, when our Lord hung on the Cross, is a service of Good Friday that meets with increasing acceptance among the Anglicans.
  9. ↑ Majernik, Jan (2005). The Synoptics. Emmaus Road Press. с. 190. ISBN 1-931018-31-6.
  10. ↑ Radcliffe, Timothy (2005). Seven Last Words. Burns & Oates. с. 11. ISBN 0-86012-397-9.
  11. ↑ а б Dunn, James G. D. (2003). Jesus Remembered. Eerdmans. с. 779–81. ISBN 0802839312.
  12. ↑ Robbins, Vernon K. (1998). From Enthymeme to Theology in Luke 11:1–13. У Thompson, Richard P. (ред.). Literary Studies in Luke-Acts. с. 200–01. ISBN 0-86554-563-4.
  13. ↑ McWilliams, Warren (1998). Passion Narrative. У Mills (ред.). Mercer Dictionary of the Bible. Mercer University Press. с. 648. ISBN 0-86554-373-9.
  14. ↑ Kurz, William S. (1993). Reading Luke-Acts: Dynamics of Biblical Narrative. John Knox Press. с. 201. ISBN 0-664-25441-1.
  15. ↑ O'Toole, Robert F. (2004). Luke's Presentation of Jesus: A Christology. Pontifical Biblical Institute. с. 215. ISBN 88-7653-625-6.
  16. ↑ Cox, Steven L.; Easley, Kendell H. (2007). Harmony of the Gospels. Holman Bible Publishers. с. 234. ISBN 978-0-8054-9444-0.
  17. ↑ Ehrman, Bart (24 березня 2019). Did Jesus Pray "Father Forgive Them" from the Cross?. The Bart Ehrman Blog.
  18. ↑ а б в г Christman, A. R. (2010). The Early Church. У Buckley (ред.). The Blackwell Companion to Catholicism. Blackwell Publishing. с. 48. ISBN 978-1-4443-3732-7.
  19. ↑ John 2:4. Bible Hub. Процитовано 16 вересня 2021.
  20. ↑ Brownrigg, Ronald (2005). Who's Who in the New Testament. Taylor & Francis. с. 201. ISBN 9781134509508.
  21. ↑ Brown, Raymond E. (1966). The Gospel According to John (i–xii). The Anchor Bible. Doubleday & Company. с. 99. ISBN 0385015178.
  22. ↑ Brown, 1966
  23. ↑ Habakkuk 1:13. Bible Hub. Процитовано 12 вересня 2021.
  24. ↑ Conner, W. T. (1954). The Cross in the New Testament. Nashville, TN: Broadman Press. с. 34. OCLC 2882455.
  25. ↑ Pulpit Commentary – Mark 15:34. Bible Hub. Процитовано 12 вересня 2021.
  26. ↑ Ulmer, Rivka (2011). Psalm 22 in Pesiqta Rabbati: The Suffering of the Jewish Messiah and Jesus. У Garber, Zev (ред.). The Jewish Jesus. Purdue University Press. с. 79. ISBN 978-1-55753-579-5.
  27. ↑ Gospel of Peter. Early Christian Writings. Процитовано 12 вересня 2021.
  28. ↑ Hamilton, Adam (2009). 24 Hours That Changed the World. Abingdon Press. с. 111. ISBN 978-0-687-46555-2. І знову ми бачимо, що Іван використовує маленьку деталь, щоб вказати на щось більш глибоке. Бог наказав, щоб гілками гісопу кропили кров'ю пасхального ягняти двері ізраїльських домівок, коли вбивали первістків єгиптян (Вих. 12:22). Саме ісопом, загорнутим у пряжу, кропили кров'ю і водою прокажених (Левит 14) і ритуально нечистих (Числа 19), щоб вони знову стали чистими. Коли Давид підносив свою молитву сповіді в 51-му псалмі, він вигукнув до Бога: "Очисти мене ісопом, і я буду чистий" (вірш 7); а автор Послання до Євреїв зазначає, що після того, як Мойсей дав народові заповіді, "взяв кров телят і козлів з водою, і багряницею, і ісопом, і покропив сам сувій і весь народ, кажучи: "Це кров заповіту, що його призначив Бог для вас""."' (Євреям 9:19–20).
  29. ↑ Nicoll, W. R. Expositor's Greek Testement – John 19. Bible Hub. Процитовано 15 травня 2020.
  30. ↑ Jones, Alexander, ред. (1966). The Jerusalem Bible. Darton, Longman & Todd. John 19:28.
  31. ↑ What does the Greek word 'tetelestai' mean?. Bible.org. Процитовано 12 вересня 2021.
  32. ↑ Douay-Rheims Bible – John 19:30. Bible Hub. Процитовано 12 вересня 2021. Jesus therefore, when he had taken the vinegar, said: It is consummated. And bowing his head, he gave up the ghost.
  33. ↑ A Wonderful Prayer. The Christian Treasury (англ.). Edinburgh: Johnstone, Hunter. 35: 117. 1879.
  34. ↑ а б в г д Thompson, Augustus Charles (1869). Seeds and Sheaves: Or, Words of Scripture; Their History and Fruits (англ.). Gould and Lincoln. с. 282—284.
  35. ↑ а б в г д е ж и к л Lockyer, Herbert (1993). Psalm 31. Psalms: A Devotional Commentary (англ.). Kregel Publications. с. 118—124. ISBN 978-0-8254-9742-1.
  36. ↑ Lockyer 1975 p. 48
  37. ↑ Butler 1866, June 14
  38. ↑ Lockyer 1975 p. 83
  39. ↑ Lockyer 1975 p. 52
  40. ↑ Morris, John (1859). The Life and Martyrdom of St. Thomas Becket (англ.). London: Longman, Brown, Green, & Longmans. с. 331.
  41. ↑ Lockyer 1975 p. 147
  42. ↑ Wratislaw, Albert Henry (1882). John Hus: The Commencement of Resistance to Papal Authority on the Part of the Inferior Clergy (англ.). Society for Promoting Christian Knowledge. ISBN 978-0-7905-6158-5.
  43. ↑ Abbott, John Stevens Cabot (1875). The Life of Christopher Columbus (англ.). Dodd & Mead. ISBN 978-0-7222-8370-7.
  44. ↑ Perlove, Shelley Karen (1990). Bernini and the Idealization of Death: The Blessed Ludovica Albertoni and the Altieri Chapel (англ.). Pennsylvania State University Press. с. 39. ISBN 978-0-271-00684-0.
  45. ↑ Lockyer 1975 p. 73
  46. ↑ Lockyer 1975 p. 175
  47. ↑ Lockyer 1975 p. 85
  48. ↑ Butler 1866, September 18
  49. ↑ Carruthers, James (1831). The History of Scotland: During the Life of Queen Mary, and Until the Accession of Her Son James to the Crown of England (англ.). Edinburgh. с. 453.
  50. ↑ Butler 1866, June 21
  51. ↑ Butler 1866, March 23
  52. ↑ Lockyer 1975 p. 166
  53. ↑ Lockyer 1975 p. 107
  54. ↑ Germann, Wilhelm (1870). Missionar Christian Friedrich Schwartz: sein Leben und Wirken aus Briefen des Halleschen Missionsarchivs (нім.). Erlangen: Andreas Deichert. с. 381. In deine Hände befehle ich meinen Geist, du hast mich erlöset, du getreuer Gott!

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Подальше читання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Слова_Ісуса_на_Хресті