Пилип (апостол)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пилип
José de Ribera 054.jpg
Апостол,Євангеліст,Великомученик
Народився 5
Віфсаїда, Галілея, Ізраїль
Помер 80
Ієраполіс, Памуккале, Туреччина
Шанується усіма християнами
День пам'яті 3 травня (Католицизм)
27 листопада;30 червня (Православ'я)
Праці Євангеліє від Пилипа? (Неканонічне)
Подвижництво Апостольська Проповідь

Пилип (Филип) - один з 12 апостолів Ісуса Христа, уродженець міста Віфсаїди (Галілея).

Євангелія[ред.ред. код]

Пилип був обраний Христом одним з дванадцяти апостолів та згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях Апостолів. Євангелисти Матвій, Марко і Лука (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16, Дії 1:13) лише згадують ім'я Пилипа у списку серед імен інших апостолів.

Голова (мощі) святого апостола Пилипа в селі Омодос на Кіпрі (у срібній скрині з позолотою, напис грецькою та англійською), ліворуч у церкві Монастиря Святого Хреста

Іван Богослов на відміну від них, повідомляє нам про участь Филипа в декількох деталях подій євангельської історії:

  • Филип з Витсаїди Галилейської, з міста Андрієвого та Петрового (Ів. 1:44).
  • Филип привів Натанаїла до Ісуса Христа, Який проте бачив його раніше під смоківницею (Ів. 1:45-48).
  • Ісус випробовує Филипа у розмові на початку чуда помноження хлібів[1].
  • Апостол Филип, що має грецьке ім'я, виступає посередником для греків, які хочуть доступитися у Храмі до Ісуса Христа[2].
  • Останній раз Євангеліє від Івана передає запитальні слова Пилипа до Ісуса Христа у 14 главі під час Тайної вечері: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.». На що Ісус йому відповідає «Скільки часу я з вами, — каже Ісус до нього, — а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця….»[3].

Християнська традиція[ред.ред. код]

Після Вознесіння Христа Апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так він воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері. Пройшов Апостол Пилип Грецію, Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, всюди проповідуючи Євангеліє. Прибувши в місто Єраполіс (Фрігія), за наказом правителя Анфіпата був схоплений і розіп'ятий на хресті. 27 липня 2011 року в місцині Памуккале, де у давні часи було містечко Єраполіс (сучасне турецьке місто Денізлі), археологи на чолі з Франческо д'Андріа відшукали можливе поховання апостола. Його знайшли серед руїн старої церкви[4]. За іншими відомостями полем його місійної діяльності також була і Скіфія на території сучасної України[5].

Свято Апостола Пилипа: Пилипівка[ред.ред. код]

Свято Пилипа — це останній день напередодні посту, 27 листопада. В кожній оселі готували чимало смаковитих страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м'ясо, птицю. За давнім звичаєм, до батьків обов'язково мали прийти «на вечерю» дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувалися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан.

Слово по слову, і в гурті зав'язувалася цікава розмова про врожай, господарські статки, молоді літа. А тим часом вправні руки господині швидко сервірували стіл. Всі сідали за вечерю. Співали пісень. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли надходив час розходитися по домівках, молодиці зголошувалися про сходки — після Пилипа можна було починати прясти кужіль на полотно.

На Заговини збиралися також хлопці й дівчата. Тим, хто не встиг заслати сватів або не дочекався їх, доводилося продовжувати парубкування та дівування. В таких випадках казали: «Пилип не до всіх прилип». Якщо для жінок Різдвяний піст, що триває до Різдва, — найвідповідальніший для прядива, то чоловікам належало удосталь заготовити на зиму дров: як-не-як, з цього часу морози й заметілі. Тому й жартували: «Як хочеш лози, то в Пилипівку вози».

Отже, після Пилипа починав свій відлік Різдвяний піст.

Піст вводив обмеження не лише на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювалися правила поведінки. Так дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам — одягати сорочки з червоною вишивкою. І, можливо, через оті строгощі такими очікуваними й радісними були зимові святки. Під цю пору припадає найкоротше сонцестояння, а тому, як слушно мовить прислів'я: «У Пилипівку день — до обіду».

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Ієраполісі загинув один з 12 апостолів — святий Пилип, а на місці його смерті було споруджено церкву, що стала місцем паломництва християн всього світу[6].

Канонізація[ред.ред. код]

Канонізований ще першими християнами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ів. 6:5-7
  2. Ів. 12:20-21
  3. Ів. 14:8-9
  4. Mutmaßliches Grab von Apostel Philippus gefunden (Focus online, 27. Juli 2011)нім.
  5. Konrad Algermissen, Kirchengeschichte von den Anfängen bis zur Gegenwart (Celle 1955), ст. 10. (нім.)
  6. Подробный путеводитель по Мармарису: Античный город Иераполис (Памуккале), 14.04.2013 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.