Костянтин Корибут-Вишневецький
| Костянтин Вишневецький | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Корибут |
| Народився | дата невідома Вишнівець |
| Помер | 1574 |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Підданство | Велике князівство Литовське .svg){kind=small} |
| Діяльність | військовик, державний діяч |
| Відомий завдяки | очільник депутації руських магнатів на Люблінському з'їзді |
| Титул | князь |
| Посада | староста Житомирськийd[1] і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Військове звання | ротмістр королівськийd[1] |
| Конфесія | православний |
| Рід | Вишневецькі |
| Батько | Іван Вишневецький |
| Мати | Анастасія Семенівна Олізарович |
| Брати, сестри | Андрій Вишневецький, Сигізмунд Вишневецький і Дмитро Вишневецький |
| У шлюбі з | Ганна-Єлизавета Свірщ |
| Діти | Костянтин, Олександра, Ганна |
 | |
Костянтин Корибут-Вишневецький (? — 1574) — руський (український) магнат, князь гербу Корибут, староста житомирський у 1571—1574 роках.
Походив з магнатської родини князів Вишневецьких. Син Івана Вишневецького та Анастасії Олізарович. Брат князя Андрія Вишневецького.
Навчання отримав у маєтку батька. Замолоду брав участь у походах батька проти татар, згодом — у Лівонській війні. За власні кошти наймав 200 гусарів для походу проти Москви. Завдяки йому у 1564 році було відбито наступ московського воєводи Васілія Серебрянського й здобуто перемогу у битві під Чашниками.
У 1569 році очолював депутацію українських магнатів на Люблінському з'їзді. Виступав спочатку разом з князями Василем Костянтином Острозьким, Олександром Чорторийським, Андрієм Вишневецьким, Романом Санґушком, Андрієм Капустою противником Люблінської унії. Вимагав збереження старовинних прав української шляхти, збереження в офіційних документах використання староукраїнської мови та рівність віросповідання. Після виконання цих умов підписав угоду, проте не зміг домогтися зрівняння статусу Великого князівства Руського з Великим князівством Литовським та Королівством Польським. Потім, 24 травня 1569 року склав присягу Речі Посполитій.
У 1570 році Костянтина Вишневецького запрошено до почту короля Речі Посполитої з титулом королівський дворянин. У 1571 році король Сигізмунд II Август своїм універсалом призначає Костянтина Вишневецького старостою житомирським та підвоєводою київським.
Помер у 1574 році, був похований у Києво-Печерській лаврі.
Дружина — Анна Єлизавета з Вільхівця Свірщ (пом. 1582[2]), донька Яна Свірча-молодшого та Анни Лянцкоронської (доньки Ієроніма Лянцкоронського, скальського старости). По смерті чоловіка вийшла перед 1572 роком заміж за коронного підчашого Яна Остроруга. Діти:
- Костянтин (1564—1641);
- Анна (?—1591) — дружина каштеляна холмського, стражника коронного Яна Замойського (пом. 1619[3]).
- ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 103. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Książęta Wisniowieccy (01) [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Zamoyscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Український портрет XVI—XVIII століть, — К. : ТОВ Артанія Нова, 2004. — С. 190.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 549. (пол.)
- Konstanty ks. Wiśniowiecki h. Korybut (ID: dw.12380) [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |