Перейти до вмісту

Вовк тибетський

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
?Вовк тибетський

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Ссавці (Mammalia)
Ряд:Хижі (Carnivora)
Родина:Псові (Canidae)
Рід:Пес (Canis)
Вид:Вовк звичайний (Canis lupus)
Підвид:Вовк тибетський
Триноміальна назва
Canis lupus chanco
Джон Едвард Ґрей, 1863
Посилання
Вікісховище:Canis lupus chanco
Віківиди:Canis lupus chanco
EOL:1244055
МСОП:223987824
NCBI:554455

Вовк тибетський або вовк монгольський (Canis lupus chanco) — хижий ссавець з родини псові (Canidae), підвид «звичайного» вовка (Canis lupus). Тибетський вовк має середні розміри і довге ясно забарвлене хутро.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Canis chanco — наукова назва, запропонована Джоном Едвардом Греєм в 1863 році, який описав шкуру вовка, застреленого в «Китайській Татарії».[1] У 1880 році Ст. Джордж Джексон Міварт(інші мови) класифікував цей зразок як підвид вовка — Canis lupus chanco.[2] У 1923 році японський зоолог Йошіо Абе(інші мови) запропонував відокремити вовків Корейського півострова від C. chanco в окремий вид — C. coreanus, посилаючись на їх відносно вужчу морду.[3] Це розмежування поставив під сумнів Реджинальд Інес Покок, який вважав його локальною формою C. chanco.[4][5] У третьому виданні «Mammal Species of the World», опублікованому 2005 року, мамалознавец В. Крістофер Возенкрафт перелічив під назвою вовка C. lupus таксономічні синоніми підвиду C. l. chanco. Він також відніс C. coreanus (Abe, 1923) до числа його синонімів.[6]

Таксономічна плутанина триває щодо монгольського вовка. У 1941 році Поко́к позначив тибетського вовка як C. l. laniger і відніс його до синонімів C. l. chanco.[5] Однак Возенкрафт включив C. l. laniger як синонім C. l. filchneri (Matschie, 1907).[6] Деякі дослідники продовжують послуговуватися класифікацією Поко́ка та називають тибетського вовка C. l. chanco, що спричиняє подальшу плутанину. Національний центр біотехнологічної інформації (NCBI)/GenBank подає C. l. chanco як монгольського вовка,[7] а C. l. laniger як тибетського вовка,[8] і низка академічних праць також трактує C. l. chanco як монгольського вовка.[9][10][11][12]

Ще більша плутанина виникла після того, як у 2019 році на семінарі, організованому IUCN/SSC Canid Specialist Group, було зазначено, що ареал гімалайського вовка охоплює Гімалайський хребет і Тибетське плато. Група рекомендує називати цю лінію «гімалайським вовком» і класифікувати її як C. l. chanco до отримання генетичного аналізу голотипів. На сьогодні гімалайський вовк не має належного морфологічного опису.[13]

Фізичний опис

[ред. | ред. код]
Монгольський вовк у лісовому зоопарку Даляня, Ляонін, Китай

Грей описав типовий зразок із «Китайської Татарії» так:

Шерсть жовтувато-руда; на спині довша, жорстка, зі змішаними чорними та сірими волосинами; горло, груди, живіт та внутрішні частини ніг — чисто білі; голова світло-сіро-коричнева; чоло «припорошене» короткими чорними та сірими волосинами. Місцезнаходження. Китайська Татарія. Називається «чанко». Череп дуже подібний до європейського вовка (C. lupus), має такі ж зуби. Тварина дуже схожа на звичайного вовка, але має дещо коротші ноги; вуха, боки тіла та зовнішні частини кінцівок вкриті короткою, блідою жовтувато-рудою шерстю. Довжина голови й тіла — 42 дюйм (1 100 мм); хвоста — 15 дюйм (380 мм).[1]

Російський зоолог Володимир Георгійович Гептнер описав монгольських вовків із регіону Уссурі в Росії так:

Розміри невеликі — як у C. l. desertorum, або дещо більші, але помітно менші за сибірських лісових вовків. Забарвлення брудно-сіре, з легким домішком охристого кольору й без світло-жовтих або каштанових тонів. Шерсть груба і жорстка. Загальна довжина тіла самців — 93 см (37 дюйм) – 158 см (62 дюйм); довжина хвоста — 30 см (12 дюйм) – 40 см (16 дюйм); довжина задньої лапи — 16 см (6,3 дюйм) – 24 см (9,4 дюйм); висота вуха — 10 см (3,9 дюйм) – 14,5 см (5,7 дюйм); висота в плечах — 58 см (23 дюйм) – 89 см (35 дюйм); маса — 26 кг (57 фнт) – 37 кг (82 фнт). Загальна довжина тіла самиць — 90 см (35 дюйм) – 109 см (43 дюйм); довжина хвоста — 30 см (12 дюйм) – 40 см (16 дюйм); довжина задньої лапи — 16 см (6,3 дюйм) – 23 см (9,1 дюйм); висота вуха — 9,5 см (3,7 дюйм) – 13 см (5,1 дюйм); висота в плечах — 57 см (22 дюйм) – 75 см (30 дюйм); маса — 22 кг (49 фнт) – 30 кг (66 фнт).[12]

Раціон

[ред. | ред. код]

У гірській тайзі та гірсько-лісовостепових регіонах північної Монголії раціон вовків переважно складається з диких копитних. Аналіз вовчих екскрементів, зібраних на хребті Хентей, показав, що дикі копитні становили 89% спожитої біомаси, причому найважливішою здобиччю була сибірська косуля (Capreolus pygargus). Примітно, що в раціоні вовків у цьому майже природному екосередовищі не виявлено свійських копитних, що свідчить: різноманітна фауна диких тварин є важливою для зменшення нападів на худобу.[14]

Ареал

[ред. | ред. код]
У зоопарку Тенноґі, Осака, Японія

Ареал C. l. chanco охоплює Монголію,[2] північний і центральний Китай,[15][16] Північну Корею та уссурійський регіон Росії, куди вони нещодавно поширилися з північного Китаю через людську діяльність та зникненню їх основного конкурента — сибірського тигра.[12]

Їхній ареал на сході обмежений Алтаєм і горами Тянь-Шань — у межах поширення C. l. lupus,[15] на півдні — Тибетським плато разом із гімалайським вовком, а в південному Китаї — ще неописаним підвидом вовка.[15][16]

Автори таксономічних синонімів описували свої зразки з таких місцевостей: chanco Gray (1863) — «Китайська Татарія»; coreanus Абе (1923) — Корея; karanorensis Матші (1907) — Кара-Нор у Гобі; niger Слейтер (1874) — Ганле в індійській союзній території Ладакх; tschillensis Матші (1907) — узбережжя області Чжилі (тепер переважно територія провінції Хебей).[5]

Зоопарк міста Дарджилінг — єдине місце, де вдалося отримати потомство тибетського вовка в неволі.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Gray, J. E. (1863). Notice of the Chanco or Golden Wolf (Canis chanco) from Chinese Tartary. Proceedings of the Zoological Society of London: 94.
  2. ↑ а б Mivart, S. G. (1890). The Common Wolf. Dogs, jackals, wolves, and foxes: a monograph of the Canidæ. London: E. H. Porter and Dulau & Co. с. 8.
  3. ↑ Abe Yoshio, "Nukutei ni tsuite" (On Nuketei) Dobutsugaku zasshi (Zoological Magazine) 35 (1923): 320-86
  4. ↑ Walker, B. (2008). The Lost Wolves of Japan. University of Washington Press, Seattle. ISBN 978-0-295-98814-6.
  5. ↑ а б в Pocock, R. I. (1941). Canis lupus chanco. The Fauna of British India. Mammals. Т. 2. London: Taylor and Francis. с. 86—90.
  6. ↑ а б Wozencraft, C. W. (2005). Order Carnivora. У Wilson, D. E.; Reader, D. M. (ред.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference. Т. 1 (вид. 3). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0.
  7. ↑ Taxonomy Browser. Canis lupus chanco Gray, 1863. NCBI. Процитовано 21 квітня 2020. Genbank common name: Mongolian wolf
  8. ↑ Taxonomy Browser. Canis lupus laniger Hodgson, 1847. NCBI. Процитовано 21 квітня 2020. Genbank common name: Tibetan wolf
  9. ↑ L Chen, HH Zhang, JZ Ma, The mitochondrial genome of the Mongolian wolf Canis lupus chanco and a phylogenetic analysis of Canis. Acta Ecologica Sinica, 2010
  10. ↑ Zhang, Honghai; Chen, Lei (2010). The complete mitochondrial genome of dhole Cuon alpinus: Phylogenetic analysis and dating evolutionary divergence within canidae. Molecular Biology Reports. 38 (3): 1651—1660. doi:10.1007/s11033-010-0276-y. PMID 20859694. S2CID 7476436.
  11. ↑ M. Wrobel, ред. (2006). Elsevier's Dictionary of Mammals. Elsevier. с. 840—857. Qn1A9Y1OA2oC&pg=PA70&lpg=PA70.
  12. ↑ а б в Heptner, V.G. and Naumov, N.P. (1998). Mammals of the Soviet Union Vol.II Part 1a, SIRENIA AND CARNIVORA (Sea cows; Wolves and Bears), Science Publishers, Inc. USA., pp. 164-270, ISBN 1-886106-81-9
  13. ↑ Alvares, F.; Bogdanowicz, W.; Campbell, L.A.D.; Godinho, R.; Hatlauf, J.; Jhala, Y.V.; Kitchener, A. C.; Koepfli, K.-P.; Krofel, M.; Moehlman, P. D.; Senn, H.; Sillero-Zubiri, C.; Viranta, S.; Werhahn, G. (2019). Old World Canis spp. with taxonomic ambiguity: Workshop conclusions and recommendations, 28th–30th May 2019 (PDF) (Звіт). Vairão, Portugal: IUCN/SSC Canid Specialist Group, Centro de Investigação em Biodiversidade e Recursos Genéticos. Процитовано 6 березня 2020.
  14. ↑ Hovens, J.P.M.; Tungalaktuja, Khuukhenduu (1 липня 2005). Seasonal fluctuations of the wolf diet in the Hustai National Park (Mongolia). Mammalian Biology (англ.). 70 (4): 210—217. Bibcode:2005MamBi..70..210H. doi:10.1016/j.mambio.2004.12.003.
  15. ↑ а б в Smith, A. T.; Xie, Y.; Hoffmann, R. S.; Lunde, D.; MacKinnon, J.; Wilson, D. E.; Wozencraft, W. C., ред. (2008). A Guide to the Mammals of China. Princeton University press. с. 416—418. ISBN 978-0-691-09984-2.
  16. ↑ а б Wang, Y. (2003). A Complete Checklist of Mammal Species and Subspecies in China (A Taxonomic and Geographic Reference). China Forestry Publishing House, Beijing, China. ISBN 7-5038-3131-6.


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вовк_тибетський&oldid=46860102