Воловик лікарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воловик лікарський
Anchusa officinalis2.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Eudicots)
Порядок: Шорстколистоцвіті (Boraginales)
Родина: Шорстколисті (Boraginaceae)
Підродина: Boraginoideae
Триба: Boragineae
Рід: Воловик (Anchusa)
Вид: Воловик лікарський
Біноміальна назва
Anchusa officinalis
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anchusa officinalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anchusa officinalis
EOL logo.svg EOL: 580761
IPNI: 113312-1
ITIS logo.svg ITIS: 31718
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 89630

Воловик лікарський (Anchusa officinalis L.) — дворічна рослина родини шорстколистих. Місцеві назви — вологід, краснокорень, медуниця польова тощо.

Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Anchusa officinalis - harilik imikas Keila.jpg

Має 30-100 см заввишки. Стебло пряме, просте або розгалужене. Листки великі, чергові, ланцетні, гострі, цілокраї, часом по краях волосисті; верхні — сидячі, нижні — до основи звужені у черешок. Квітки правильні на помітних квітконіжках з яйцеподібно-ланцетними приквітками, зібрані у довгі завійки. Оцвітина подвійна. Чашечка зрослолиста, дзвоникувата, до середини п'ятироздільна, з ланцетними гострими частками, при плодах розростається. Віночок зросло пелюстковий, п'ятичленний, лійчасто-колесоподібний, з тупими оксамитними білими лусками в зіві, спочатку фіолетовий, потім блакитний. Тичинок п'ять, їхні нитки короткі, не висуваються з трубочки віночка. Маточка одна, з верхньою чотирилопатевою зав'яззю, нитчастим стовпчиком і головчастою приймочкою. Плід — розпадний горішок. Горішки косі, яйцеподібні, сітчасто-зморшкуваті, горбочкуваті.

Воловик лікарський — це бур'ян лісосік, лісових розсадників і культур. Рослина світлолюбива. Цвіте у травні — червні.

Поширений на Поліссі, в Лісостепу, рідко в Степу. Заготовляють його у районах поширення.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Медоносна, лікарська, отруйна, фарбувальна рослина.

Воловик лікарський вважається добрим весняно-літнім медоносом, що дає підтримуючий взяток. За виділенням нектару близький до синяка. Бджоли збирають з нього й пилок.

Рослина отруйна, містить алкалоїди циноглосин, холін, консолідин. Вони паралізуюче діють на нервову систему людини тварин. У коренях і стеблі міститься алантоїн, який застосовують у медицині при повільному загоюванні ран і виразок, септичних інфекціях, а у вигляді колоїдного розчину — при лікуванні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.

У народній медицині використовують корінь як засіб від кашлю, укусів скажених собак, при зубному болю. Коренем воловика можна фарбувати шовк у попелясто-сірий, сіруватий, сіро-зелений, зелений і сіро-блакитний кольори. Корою кореня фарбують вовну в червоний колір різних відтінків; квітками можна фарбувати зубні еліксири, лаки, олії тощо в зелений колір.

Трава воловика груба, малопоживна, після поїдання її корови дають синювате, неприємного кольору молоко.

В сіні це малопоживна, груба домішка.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]