Волян Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волян Василь
Народився 1827(1827)
місто Перемишль Королівство Галичини і Володимирії
Помер 1899(1899)
місто Відень
Поховання місто Чернівці Герцогство Буковина
Підданство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність медицина, політика
Відомий завдяки медик, громадський діяч, політик
Alma mater медичний факультет Віденського університету
Титул барон
Посада головний лікар Чернівецького крайового шпиталю, професор Чернівецького університету, посол до Буковинського сейму та Рейхсрату
Конфесія греко-католик
Родичі дядько Миколи фон Василька
Нагороди
Орден Франца Йосифа

Віденський медичний університет

Василь фон Волян (нім. Basil von Wolan) *1827-†2 листопада 1899 — видатний лікар, громадський та політичний діяч Буковини.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1827 році у Перемишлі. Закінчивши місцеву гімназію вступив на медичний факультет Віденського університету, де здобув медичну освіту і докторський ступінь. Навчався за кошти українських меценатів отців Івана Снігурського та Григорія Яхимовича.
У Чернівцях з 1866 року. Був одружений на рідній тітці Миколи фон Василька. На останнього Василь фон Волян мав чималий вплив, завдяки чому переконав долучитись до «українського табору» [1].

Медична діяльність[ред. | ред. код]

Надзвичайно успішно Василь Волян працював у галузі медицини. Самостійну лікарську практику розпочав 1857-го року у місті Бартфельд, де за 10 років роботи удостоївся звання почесного громадянина [3].
28 серпня 1866 року Доктора Воляна призначили лікарем у Чернівці. У складних умовах роботи він зарекомендував себе як найкраще. В середині 1880-их р.р. взяв активну участь у будівництві крайового шпиталю у Чернівцях. А з 1886 до 1899 був його головним лікарем.
З 1866 до 1886, не полишаючи лікувальної справи, Василь Волян працював судовим лікарем. З 1870 року — перебував у складі крайової санітарної ради, а з 1875-го — екстраординарний професор судової медицини в університеті Чернівців. Крім того, у 18801888 р.р. — президент Буковинської лікарської палати.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Поряд з медичною практикою 'Доктор Волян активно займався громадським життям міста і краю. Як відома і шанована особистість, входив до складу суду присяжних у Чернівцях.
Був членом Руської Ради, «спомагаючим членом» українського студентського товариства «Союз», що існувало з 1875 року (було закрито в 1922 році під час румунської окупації краю).
Вперше послом Буковинського крайового сейму Доктора Воляна було обрано (разом з Єротеєм Пігуляком та Іваном Тимінським) 1890-го від народовців. Проте, на думку дослідників Василь Волян народовцем насправді не був. З цього приводу дослідник національних рухів на Буковині Олександр Добржанський зазначає [1]:

« ...останній (В. Волян) за переконаннями народовцем не був ніколи. Йому йшов 63 рік, і він більшість свого життя політикою не займався. Народовці підтримали кандидатуру В. Воляна з тактичних міркувань, враховуючи, що він як відомий лікар, директор крайової лікарні мав чималий авторитет на Буковині... »

Доктор Волян був обраний до Крайового комітету (виділу), де став заступником крайового маршалка.
1890-го року Василя Воляна призначили послом у Відні. У 1891 році він вже переміг на виборах до Рейхсрату. Доктор Волян став першим буковинським українцем у нижній палаті австрійського парламенту з часів обрання Георгія Турецького (1861). Проте його подальша політична діяльність була суперечливою. Як і інші українські депутати від Буковини він ще не мав чітко визначеної політичної лінії поводження в парламенті. В. Волян увійшов до парламентського клубу автономістів Гогенварта, до якого належали і румуни. Цей клуб об'єднався з польсько-німецькою проурядовою коаліцією, яка не допускала впровадження виборчої реформи на демократичних засадах, розширення прав окремих націй [5]. У зв'язку з цим протистояння з народовцями стали неминучими. Незважаючи на це Доктор Волян 1892-го року ще зміг перемогти на виборах до Буковинського сейму по Чернівецькому сільському виборчому округу [1].
Остаточно визначитись з своїми політичними поглядами Василь Волян не зміг до кінця свого життя.
Після відходу від народовського табору Івана Тимінського, покинув його і Василь Волян, очоливши консервативный «Русский клуб», який співпрацював із румунськими політичними діячами. У 1893 році став учасником наради консервативних русинів, які створили на Буковині політичне товариство Народная Рада. У 1896 р. його формальним головою був В.Волян. Вибори до сейму 1897 р. виявилися останніми для Доктора Воляна, за станом здоров'я він відмовився від участі в них у 1898 році.
В останні роки життя Василь Волян працював над створенням політичної організації представників радикального москвофільства, однак справа не закінчилася успіхом. Хвороба не дозволила йому продовжити бурхливу діяльність. У грудні 1898 р., у місцевій українській газеті «Буковина» було надруковано [1]:

« ...доктор Волян, колишній посол сойму і посол до ради державної занедужав від кількох днів серіознійше... »

Помер Доктор Василь фон Волян у Відні 2 листопада 1899 року. Тіло його було перевезене до Чернівців, де, після панахиди у греко-католицькій церкві, поховане на «Центральному (Руському) цвинтарі».

Звістка про смерть Доктора Воляна дійшла навіть до Великої Британії (у тамтешньому медичному журналі було надруковано скорботне повідомлення), що свідчить про неабиякий авторитет і славу Василя Воляна у медичних колах того часу не лише в Австрії, а й далеко за її межами.
27 жовтня 1900 року у Чернівецькому крайовому шпиталі йому було встановлено бронзовий бюст. На жаль до наших днів він не зберігся.

Літературний доробок[ред. | ред. код]

  • Волян В. Начальное основание рослиннословія про нижшіи гімназіа а нижшіи реальніи школыв ц.к. Австрійской державі. — Відень, 1854.
  • Російсько-український геологічний словник / уклад.: Вовченко Р., Матковський О., Бохорська Л., Полубічко О. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011 (у цьому виданні також відображений доробок В.Воляна).

Нагороди[ред. | ред. код]

Крім цього був нагороджений «Великою золотою медаллю цісаря Франца Йосифа І „За мистецтво і науку“» [1][3].

Джерела[ред. | ред. код]

1. Охорона здоров'я і крайовий шпиталь у Чернівцях за часів Австро-Угорщини
2. До 125-річчя Чернівецької обласної клінічної лікарні
3. Історія кафедри
4. Весна Народів на Буковині
5. О.Добржанський. УКРАЇНСЬКІ ДЕПУТАТИ ВІД БУКОВИНИ У ВИЩИХ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНАХ ВЛАДИ АВСТРІЇ (АВСТРО-УГОРЩИНИ) В 1848—1918 РОКАХ