Пігуляк Єротей Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єротей Григорович Пігуляк
Пігуляк.jpg
Єротей Пігуляк
Народився 17 жовтня 1851(1851-10-17)
Австро-Угорщина, с. Новосілка (Нові Мамаївці), Герцогство Буковина, Австро-Угорська імперія, тепер Кіцманський район, Чернівецька область, Україна Україна
Помер 1924(1924)
Чехословаччина Чехословаччина
Підданство
Національність українець
Діяльність педагогіка, політика
Відомий завдяки педагог, громадський діяч, політик
Alma mater Віденський технічний університет
Посада посол Буковинського сейму, посол Рейхсрату, голова Руської Ради, Руського народного дому
Партія УНДП
Конфесія православ'я
Рід Пігуляки
Батько Григорій Пігуляк
Родичі брат Юстин Пігуляк
У шлюбі з Адольфіна Пігуляк
Діти Наталія

Єротей Пігуляк (нім. Hierotheus Pihuliak) *17 жовтня 1851 — †9 жовтня 1924 — педагог, публіцист, поет, прозаїк, громадський та політичний діяч Буковини.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 жовтня 1851 року в селі Мамаївці в родині сільського дяка. Початкову освіту здобув у дяківській школі під наглядом свого батька. З 1860 року навчався у православній народній школі в Чернівцях. З 1865 року був учнем греко-східної вищої реальної школи (реальної гімназії) [2].
Опанувавши в шкільні роки німецьку мову, 1871-го року Єротей Пігуляк вступив до Віденського технічного університету (нім. Technische Universität Wien, скор. TU Wien), де вивчав хімію та природознавство.
1875-го року Єротей Пігуляк повернувся до Чернівців, де на нього чекала посада вчителя Державної реальної школи (нім. K. k. Realschule in Czernowitz) — нині Чернівецька ЗОШ № 2 [2].
Пізніше Єротей став професором Чернівецької вищої реальної школи [8]. Наприкінці 1890-х Є.Пігуляк починає важко хворіти, у зв'язку з чим змушений багато часу проводити у Карпатах, де ліками для нього були свіже смерекове повітря і козяче молоко. В горах Єротей описав не тільки своє життя, а написав і про людей, що живуть там, як важко їм працюється, описав полонини і вівчарів та труднощі їхнього життя. Це все він змалював так тонко, проникливо, що йому немає рівних. Для нащадків залишилися два томики — «Верховинські згадки», присвячені доньці Наталі. Перший томик виданий у Чернівцях в 1900 році, другий — в 1909. В книжці згадуються зустріч зі своїм приятелем, діти та хвора дружина, їх труднощі. Дружина Єротея Пігуляка Адольфіна померла 9 січня 1890 року і похована в Чернівцях на руському цвинтарі. Перебуваючи в горах, Єротей знаходив час для продовження громадської діяльності та політичної боротьби [2].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

До активної громадської діяльності Єротей Пігуляк почав долучатися в студентські роки. Ще у Відні Єротей став активним учасником академічного товариства «Січ» [4]. Відразу після повернення на Буковину, Є.Пігуляк долучається до місцевих народовців. Стає активістом та лідером «Руської Бесіди» (1884), «Руської Ради» (1885), «Руського Народного Дому» (1884) у Чернівцях. Був членом українського «Товариства православних священиків Буковини» (обстоювало права православних української Буковини, протистояло насильницькій румунізації церкви у краї). Особливу увагу Єротей Пігуляк присвячував молодіжному руху. У зв'язку з цим він постійно проголошував:

« ...Яка молодь, така буде доля народу... »

Пам'ятаючи, як у студентські роки був «січовиком», Єротей Пігуляк активно розвивав «січовий рух» на Буковині.
Зі своєю просвітницькою місією він «йшов у народ», намагався не оминути увагою жодного українського населеного пункту Буковини. Допомагав відкривати навчальні заклади та читальні. Був одним із фундаторів першого українського селянського кредитного об'єднання «Руська Каса».
У зв'язку з цим Єротей Пігуляк був досить популярною особою серед місцевого населення.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Поряд з громадською діяльністю, Єротей Пігуляк активно займався політикою. 1890-го року Єротей Пігуляк обирається послом до Буковинського крайового сейму. Він був послом крайового сейму протягом 28 років (18901918). Обирався від «Кіцманьського округу». У сеймі активно працював у комісіях, був членом Крайового виділу (виконавчого органу сейму), Крайової шкільної ради. Завдяки його зусиллям 1896-го року у Чернівцях було відкрито «Цісарсько-королівську нижчу гімназію» з паралельними українськими класами. Це була друга державна гімназія в Чернівцях, і перший український навчальний заклад такого рівня [8].
Єротей Пігуляк був одним з ідеологів створення у парламенті Буковини потужної міжнаціональної депутатської групи Вільнодумний союз, яка зламала багаторічну «румунську монополію» «Великих землевласників». Добилася реформування виборчого законодавства за яким формувався Буковинський крайовий сейм.
1898-го року Єротея Пігуляка обирають послом до Австрійського парламенту. У тогочасному парламенті буковинських українців представляли Єротей Пігуляк разом з Миколою фон Васильком. Проте, через позиціонування останнім себе як «старорусина», «народовець» Пігуляк мало співпрацював з ним. Зокрема, категорично відмовився вступати до утвореного «Руського клубу», й об'єднався з «групою О.Барвінського». Після переходу М.Василька до табору «народовців», вони вже працювали плідно пліч-о-пліч. Разом з Васильком вони подали декілька десятків різного роду інтерпеляцій, звернень, запитів до різних установ, в яких порушували болючі питання українства. Серед них особливо варто відзначити запити «Про призначення прокурорських чиновників у Чернівцях, які не володіють українською мовою» від 3 травня 1901 р., «Про неприйняття українських студентів у Чернівецькому університеті» від 26 лютого 1902 р., «Про ставлення до українських учнів у Другій гімназії м. Чернівців» від 21 березня 1902 р. та багато інших. Характерно, що вони торкалися як соціально-економічних, так і політичних та національних проблем краю. Чимало з цих звернень дали позитивний результат [9].
Єротей Пігуляк був послом парламенту імперії протягом 20 років (18981918).
1899-го року Є.Пігуляк став одним із засновників УНДП [4].
В 1906 році парламентар Єротей Пігуляк у складі делегації від Буковини зустрівся з Цісарем. Під час зустрічі обговорювались проблемні питання «русинів Буковини», недосконалість виборчого законодавства, необхідність реалізації закладеного в конституції принципу «рівності всіх народів Австро-Угорщини» в реальному житті [6][7].
Під час боротьби за українську державність на Буковині (1918), Єротей Пігуляк активно обстоював право буковинських українців на самовизначення. Був одним із фундаторів Українського крайового комітету Буковини та організаторів Буковинського віче [4].
Після того, як королівська Румунія окупувала всю територію Буковини, Єротея Пігуляка (незважаючи на вік і хворобу) було заарештовано (1919). Решту життя він провів в еміграції у Чехословацькій Республіці. Де й відійшов у вічність 9 жовтня 1924 року в санаторії Плеш на Закарпатській Україні [3].

Праці[ред. | ред. код]

  • Pihulak, lerotei [Hierotheus]. Das Landtagswahlreformgesetz in der Bukowina // Ukrainische Rundschau 10-11 (1909) 362—365.
  • Pihuliak, lerotei [Hierotheus]. Die Kirchenfrage in der Bukowina. Chemivtsi: Schally, 1914.
  • Pihuliak, lerotei [Hierotheus]. Die kirchliche Frage in der Bukowina // Ukrainische Rundschau 7, 12 (1909) 401—407.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]