Восьме Березня (Бахмацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Восьме Березня
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький район
Рада/громада Гайворонська сільська рада
Код КОАТУУ 7420382002
Основні дані
Засноване 1700
Населення 3 (2019)
Площа 0,45 км²
Густота населення 108,89 осіб/км²
Поштовий індекс 16563
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 50°59′34″ пн. ш. 32°59′27″ сх. д. / 50.99278° пн. ш. 32.99083° сх. д. / 50.99278; 32.99083Координати: 50°59′34″ пн. ш. 32°59′27″ сх. д. / 50.99278° пн. ш. 32.99083° сх. д. / 50.99278; 32.99083
Середня висота
над рівнем моря
130 м
Місцева влада
Адреса ради 16563, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Гаворон, вул. Хітєєва, 4, тел. 46-3-36
Карта
Восьме Березня. Карта розташування: Україна
Восьме Березня
Восьме Березня
Восьме Березня. Карта розташування: Чернігівська область
Восьме Березня
Восьме Березня
Мапа

Во́сьме Бе́резня — село в Україні, в Чернігівській області, Бахмацькому районі. Входить до складу Гайворонської сільської ради з центром у селі Гайворон. До 1951 року — Городок. Населення — українці.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване у двох кілометрах на південь від асфальтованої траси Гайворон-Голінка. Вулиці села проходять по схилу великого яру, за яким старовинний лісовий масив Чумальово — один із центрів мисливського бізнесу в Бахмацькому районі. Проект створення нових мисливських баз в районі села прислужився несподіваному будівництву якісного асфальтового покриття до Восьмого Березня (2010).

На північ та північний захід від села розташовані дві скіфські могили-роблениці; активно розорюються. Неподалік від села розташований гідрологічний заказник — «Левищина».

Історія[ред. | ред. код]

Село Городок з’явилося на мапі України приблизно в 1930 році в результаті об’єднання кількох хуторів. На мапі Шуберта 1868 року на місці села позначено чотири безіменні хутори [1]. В «Списках населених місць…» 1924 року вказані хутори: Капшука (1 двір, 5 жителів); Курила (13 дворів, 65 жителів); Охріменка (3 двори, 15 жителів); Шестопалов (10 дворів, 50 жителів). Всього 27 дворів, 135 жителів. Хутори входили до складу сільської ради села Гайворон, яке відносилося до Дмитрівського району Конотопської округи[2]. Вказується відстань від хуторів до сільради – 4 км, до районного центру – 10 км, що відповідає сучасній мапі Бахмацького району [3].

В «Списках населених місць…» 1901 року є Охріменків хутір, 10 осіб (5 осіб чоловічої статі та 5 — жіночої) і Шестопалов хутір, 118 осіб (59 осіб чоловічої статі та 59 — жіночої). Хутори входили до складу Голінської волості Конотопського повіту[4].

Шестопаловський хутір (власницький) є в «Списках населених місць…» 1859 року: 153 особи (85 осіб чоловічої статі та 68 — жіночої) [5], тож заснування села можна віднести до першої половини ХІХ століття, або ж до кінця ХVIII століття.

Село Городок на схід від Гайворона позначене на мапі Вермахту, складеній в 1929-1940 роках[6]. З мапи видно, що в селі була одна вулиця, яка простягалася вздовж шляху з південного заходу на північний схід.

Про походження назви Городок єдиної думки немає. За однією з версій в 1929-1930 роках сюди переселилося кілька жителів німецького села Городок, рятуючись від примусової колективізації, розкуркулювання та висилки. Від цих переселенців і походить назва села[7].

Село засноване козацькими родами Гайворона та Голінки, проте храмування на день Покрови Пресвятої Богородиці свідчить, що християни Городка переважно походили з Гайворона. Але є дані про вшанування Казанської ікони Божої Матері ще в Городку, що вказує на наявність серед засновників козаків села Піски[8].

З 1917 — у складі УНР. З 1921 — стабільний більшовицький режим. Селяни чинили опір колгоспному кріпацтву, відтак село постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933. Голодом убито молоду матір Оксеню Ярмоленко (у дівоцтві Устименко), яка померла від голодного шоку на одній із сільських нив. Нащадки убитої живуть у Києві.

В 1930 році комуністи назвали окремий городоцький колгосп «Імені 8-го березня», проіснував він до 1950 року, а потім ввійшов до складу колгоспу «Перемога» села Гайворон[9], а село Городок перейменували у Восьме Березня за назвою колгоспу.

На 1972 у селі залишалося близько 60 жилих хат, до 250 осіб населення. На цей час працювала 4-класна початкова школа зі штатом двох вчителів (Катерина Іванівна Кушніренко та Лідія Миколаївна Британ — обоє з Нечаєвого хутора). Школу закрили 1985, усі діти почали ходити до Гайворонської середньої школи. Збереглися свідчення про виснажливі підліткові марафони на навчання до Гайворона — п'ять-шість кілометрів в один бік до школи по роз'юшених дорогах або глибокому снігу. Це стимулювало городоцькі родини до виїзду з села — переважно до Дмитрівки, Гайворона та Голінки.

До початку 1990-их у селі працювали клуб і магазин.

Із села мобілізований до совєцької армії Володимир Висовненко, направлений для служби в окупаційній групі військ у Афганістані (загинув 1984). У селі створено культ «воїна-афганця», іменем якого названо вулицю.

Корінні роди[ред. | ред. код]

Кобець, Павлик, Пархоменко, Охріменко, Курдиба.

Сучасність[ред. | ред. код]

2010 до села прокладено якісний асфальтований шлях.

8 березня 2011 загальноукраїнський телеканал СТБ показав інформаційний сюжет, присвячений селу.

Примітки[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]