Басейна вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Басейна вулиця
Київ
частина вулиці до завороту
частина вулиці до завороту
частина вулиці до завороту
МісцевістьБессарабка
РайонПечерський район
Загальні відомості
Протяжність425 м
Координати початку50°26′30″ пн. ш. 30°31′20″ сх. д. / 50.4418750° пн. ш. 30.5222917° сх. д. / 50.4418750; 30.5222917Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°31′20″ сх. д. / 50.4418750° пн. ш. 30.5222917° сх. д. / 50.4418750; 30.5222917
Координати кінця50°26′19″ пн. ш. 30°31′31″ сх. д. / 50.4386806° пн. ш. 30.52528° сх. д. / 50.4386806; 30.52528
поштові індекси01001, 01004
Транспорт
Найближчі станції метро «Палац спорту»
АвтобусиА 55, 118, 137Н
ТролейбусиТр 14, 15
Маршрутні таксіМт 450
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10062
У проєкті OpenStreetMapr422263
Мапа
Мапа
CMNS: Басейна вулиця у Вікісховищі

Басе́йна ву́лиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Бессарабка. Пролягає від Бессарабської площі до вулиць Шовковичної та Госпітальної.

Прилучаються вулиці Крутий узвіз, Бессарабський проїзд, Шота Руставелі та Еспланадна.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у 30-ті роки XIX століття. Щодо походження назви вулиці існує кілька версій. За першою з них, назва походить від басейну питної води, який живився природними джерелами. За іншою версією — від невеликого басейну-фонтану, спорудженого у 40-х роках XIX століття поблизу Бессарабської площі. За третьою версію, назва вулиці походить від так званої «басейної канави» — водозбірного рову посередині вулиці, куди у XIX столітті було спрямовано стічні води з Хрещатика. Обабіч канави пунктирно стояли невеличкі типові будівлі. Наприкінці сторіччя канаву засипали, натомість сюди було поширено Бессарабський базар. Вздовж вулиці зводилися капітальні кам'яниці за проектами відомих архітекторів, більшість споруд межі XIXXX століття збереглася донині.

Парний бік вулиці колись належав до Либідської поліцейської частини і за міським розкладом був віднесений до 4-го розряду, непарний належав до Двірцевої частини і відносився до 3-го розряду; 1914 року всю вулицю було віднесено до 1-го розряду. У повоєнні роки на осі проїжджої частини закладено пішохідний бульвар, який ліквідували у 2001 році.

На багатьох вуличних вказівниках фігурує назва: вулиця Басєйна.

Персоналії

[ред. | ред. код]

У будинку № 6 (не зберігся) у 18761894, 19131914 та 19161920 роках жив композитор Рейнгольд Глієр. У будинку № 5-А до 1903 року проживала Голда Меїр, на честь якої на будинку встановлено меморіальну дошку.

Пам'ятки архітектури

[ред. | ред. код]

Меморіальні дошки

[ред. | ред. код]
  • буд. № 3 — меморіальна дошка на честь підпільного Залізничного райкому ЛКСМУ м. Києва, який провадив роботу у цьому будинку в період німецько-фашистської окупації (19411943 роки). Виготовлена з граніту, відкрита у 1975 році.
  • буд. № 5-А — меморіальна дошка на честь державного діяча Ізраїлю Голди Меїр (18981978), яка мешкала у цьому будинку до 1903 року. Виготовлена у вигляді бронзового барельєфу (скульптор В. Медвєдєв), відкрита 23 листопада 1998 року.
  • буд. № 12 — меморіальна дошка на честь засновника Дитячої художньої студії Наума Осташинського, який жив у цьому будинку в 19822004 роках. Виготовлена у вигляді барельєфу з бронзи та граніту (скульптор Анатолій Кущ), відкрита 14 травня 2011 року.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Кальницкий М. Б. Бассейная — без рассеянных[недоступне посилання з серпня 2019] // Газета по-киевски. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]