Вулиця Караїмська (Луцьк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Караїмська
Україна
Луцьк, Будинок пастора (мур.), вул. Караїмська 16.jpg
Населений пункт Луцьк
Район Старе місто
Історичні відомості
Колишні назви Михайла Калініна
Загальні відомості
Протяжність 0,54 км
Координати початку 50°44′20″ пн. ш. 25°18′59″ сх. д. / 50.7389° пн. ш. 25.3163° сх. д. / 50.7389; 25.3163
Координати 50°44′15″ пн. ш. 25°18′59″ сх. д. / 50.7376° пн. ш. 25.3163° сх. д. / 50.7376; 25.3163
Координати кінця 50°44′10″ пн. ш. 25°19′06″ сх. д. / 50.736° пн. ш. 25.3183° сх. д. / 50.736; 25.3183
Транспорт
Покриття асфальт, бруківка (біля кірхи)
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap 1951964 ·R (Луцьк)
Мапа
CMNS: Вулиця Караїмська у Вікісховищі

Вулиця Караїмська — вулиця Луцька, розташована в історико-культурному заповіднику, що простягається з півночі на південь від вулиці Йова Кондзелевича, паралельно до вулиці Данила Галицького, та перетинається з нею біля великої хоральної синагоги.

За назвою та історично пов'язана з місцем проживання караїмів у Луцьку. На ній розташовувалась Луцька кенаса — найдавніша з відомих в Україні.

Історія[ред. | ред. код]

Старовинний будинок на вулиці Караїмській

Нинішня Караїмська вулиця утворена із власне Караїмської на півдні та Боніфратської на півночі. На першій історично проживали євреї та караїми, на другій — православні і католики (ордену Боніфратрів).

Караїмська вулиця стала так називатися через місце поселення караїмів, відоме з XV століття. Вона входила до луцького штетлу, відомого як Жидівщина. Боніфратська ж вулиця отримала свою назву від розташованої там в середині XVII століття першої луцької резиденції Боніфратрів — втраченого дотепер костелу Святого Якуба. Після пожежі 1845 року цей костел занепав і згодом був розібраний. У XIX—XX століттях цвинтар храму був забудований житловими будинками на нинішній вулиці Руській.

На перетині Боніфратської з Вірменською (нині Галшки Гулевичівни) і Караїмської з Кафедральною розташовувалися дві ринкові площі — Житня (Хлібна) та Кінна. Там торгували відповідно зерном і худобою. Торгівля кіньми на площі тривала до 1940-х років, для цього ще на початку XX століття був облаштований артезіанський колодязь. Після того, як на перетині Караїмської і Кафедральної вулиць на руїнах кармелітського монастиря в 1906 році побудували лютеранську кірху, площа перетворилася зі спеціально облаштованого місця на звичайне широке перехрестя.

У 1920 році Боніфратську та Караїмську було об'єднано в єдину вулицю, що успадкувала назву Караїмська. В 1944 році вулицю перейменували на честь радянського партійного діяча, «всесоюзного старости» Михайла Калініна.

У 1991 році вулиці повернули колишню назву — Караїмська.[1]

Караїми в Луцьку[ред. | ред. код]

Луцька кенаса в 1930-і

Поява караїмів у Луцьку достеменно не з'ясована. Згідно з караїмським переказом, в 1392 році литовський князь Вітовт розбив кримських татар і забрав у полон 383 караїмські сім'ї. Він поселив їх у кількох містах Великого князівства Литовського, зокрема і в Луцьку. Однак вважається, що караїмські громади в Луцьку виникли дещо пізніше. Так, перша згадка про караїмів у Луцьку відноситься приблизно до 1450 року. Отже, громада виникла за кілька десятиліть до цього.[2]

Гміна луцьких караїмів мала свою кенасу, відому з 1506 року завдяки тому, що король Сигізмунд звільнив караїмів від податків на неї.[3] В 1633 її замінила нова кенаса, а починаючи з XVIII століття над Стиром в районі будинку 24 по Караїмській вулиці знаходилась уже третя.[4] В 1804 вона згоріла, нова була збудована там же в 1809 і простояла до другої половини XX століття.[3] Вона являла собою прямокутну в плані будівлю з арочними вікнами і ґанком, критим чотирискатним дахом із заломом. Караїми мали своє кладовище в районі сучасних вулиць Шевченка та Гайдамацької. В другій половині XIX століття вони отримали нове місце під кладовище за селом Вулька, де тепер пролягає проспект Волі.[4]

На початку XX століття життя караїмів у Луцьку було вельми активним. У 1914 році в Луцьку вийшов єдиний номер караїмського громадського, історико-літературного і наукового журналу «Сабах» (російською мовою), редакція якого знаходилася на вулиці Караїмській в будинку Алекс. Фірковіча. Під час Першої світової війни кенасу пограбували австрійці, вона була пошкоджена. Та в 1920-і її було відремонтовано. У 1931—1938 роках караїмська громада в Луцьку налічувала 80 осіб. Двічі на рік вони видавали літопис караїмською мовою (латиницею) «Karaj Awazy» («Карай аваз» — «Голос караїма»). В 1935 в Луцьку було видано караїмський словник з луцько-галицьким діалектом. Всередині 1930-х років виникла необхідність звести будинок для потреб гміни біля кенаси. Близько 1939 року будинок завершили. Там знаходилось помешкання хазана, бюро метрик, зала для школи та зібрань.[4]

З луцьких караїмів походив проповідник, богослов, вчений-історик, письменник і педагог Мордехай бен Йосеф Султанський, письменник і археолог Авраам Фиркович, письменник, поет, видавець журналу «Karaj Awazy» Олександр Мардкович, письменник і громадський діяч Сергій Рудковський, єврейський ревізіоніст Йосеф бен Шломо Луцький та інші.[1]

До середини 1940-х років караїмська громада в Луцьку майже зникла. Після закінчення Другої світової війни караїми Луцька, як колишні польські громадяни, скористалися своїм правом на репатріацію, виїхавши до Польщі. Кенаса стояла пустою, в 1972 році в результаті пожежі вона згоріла та не була відновлена.[4]

У радянські часи караїми асимілювалися з місцевим населенням. Останній луцький караїм С. Ішвовіч помер на початку 1990-х років, доживши до глибокої старості. До початку XXI століття в Луцьку не залишилося жодного караїма. Проте, представники караїмів з інших країн регулярно відвідують ці історичні місця.[5]

Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

Караїмський будинок 1939 року

На вулиці Караїмській розташовані декілька будинків старої забудови, будівля церковно-парафіяльної школи початку XX століття та будинок пастора 1906—1907 років[1]. Поряд, на вулиці Лютеранській, стоїть кірха, фасад якої виходить на Караїмську. Навпроти кінця вулиці, на Данила Галицького, — синагога.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Пясецький, В. Е.; Мандзюк, Ф. Г. (2005). Вулиці і майдани Луцька: іст.-краєзн. довід. Луцьк: Волин. обл. друк. с. 41–41. 
  2. Karaites in Derazhne. berkovich-zametki.com. Процитовано 2019-11-05. 
  3. а б Караїмські шляхи. monitor-press.com (uk-UA). Процитовано 2019-11-05. 
  4. а б в г Хто такі караїми і що вони робили в Луцьку 2! | луцьк неформатний. Процитовано 2019-11-05. 
  5. Достопримечательности. www.volyntravel.com.ua. Процитовано 2019-11-05. 

Література[ред. | ред. код]

  • Пясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і майдани Луцька: іст.-краєзн. довід. — Луцьк: Волин. обл. друк, 2005. — 400 с. — 3000 прим. — ISBN 966-361-050-6.

Посилання[ред. | ред. код]