Віллем де Кунінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віллем де Кунінг
нід. Willem de Kooning

При народженні нід. Willem de Kooning
Народження 24 квітня 1904(1904-04-24)[1][2][…]
Роттердам, Південна Голландія, Нідерланди[4][2][…]
Смерть 19 березня 1997(1997-03-19)[1][3][…] (92 роки)
  Іст-Гамптон, Саффолк, Нью-Йорк, США[7][8]
(хвороба Альцгеймера)
Країна  США[9]
 Нідерланди
Жанр пейзаж
Навчання Willem de Kooning Academyd (1922)[10] і Grand Central School of Artd
Діяльність художник, скульптор, викладач університету, дизайнер, рисувальник, художник-гравер
Напрямок живопис
Роки творчості 1916[11]1997[11]1997[11]
Відомі учні Роберт Раушенберг і Tom Wesselmannd
Працівник Black Mountain Colleged
Член Королівська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, American Abstract Artistsd[12] і Американська академія мистецтв та літератури
Твори Жінка III, Woman Id і Seated Woman on a Benchd
У шлюбі з Elaine de Kooningd
Нагороди
Президентська медаль Свободи Національна медаль мистецтв

Goslarer Kaiserringd (1984)

Logan Medal of the Artsd (1951)

Max Beckmann prized (1984)

Talensprijsd (1968)

Praemium Imperiale (1989)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Автограф

CMNS: Віллем де Кунінг у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Віллем де Кунінг (нід. Willem de Kooning; нідерландська вимова де Конінг, 24 квітня 1904, Роттердам — 19 березня 1997, Лонг-Айленд) — провідний художник і скульптор другої половини XX століття, один з лідерів абстрактного експресіонізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Уродженець Роттердаму, в 1926 нелегально виїхав до США, протягом наступних 70 років жив і працював у Нью-Йорку. Товаришував з Аршилем Горкі, який суттєво вплинув на його творчість.

Індивідуальна манера де Кунінга склалася на рубежі 1930-х і 1940-х рр. під впливом Пікассо і Міро. У 1943 р. він одружився з відомою художницею Елен Фрід. У 1950-ті рр. де Кунінг йде шляхом спрощення, розробляє так звані «фігуративні абстракції». Самотня жіноча постать під дією несамовитих, пастозних «мазків-ударів» на полотнах де Кунінга перетворюється в якийсь мальовничий тотем, відкритий для радикальних фрейдистських прочитань.

З часом полотна де Кунінга наповнюються пейзажними мотивами, стають все менш предметними. Тяжіння до навмисної декоративності переважає в роботах його пізнього періоду, ускладненого алкоголізмом і хворобою Альцгеймера. Незважаючи на неоднозначний характер творчості де Кунінга, він став першим художником, удостоєним Імператорської премії.

Успіх[ред. | ред. код]

Ретроспектива Віллема де Кунінга в MoMA стала найбільш відвідуваною нью-йоркською виставкою 2012 року та тринадцятою за відвідуваністю виставкою в світі[14].

Література[ред. | ред. код]

  • Руди Фукс. Виллем де Кунинг // Эрмитаж. 2006. № 4. С.26-27.
  • Edvard Lieber: Willem de Kooning: Reflections in the Studio, Harry N. Abrams, Inc., New York 2000, — 137 с. — ISBN 0-8109-4560-6
  • Sally Yard, Willem De Kooning Rizzoli, 1997—128 с.
  • Lee Hall: Elaine and Bill: Portrait of a Marriage: The Lives of Willem and Elaine De Kooning: Portrait of a Marriage. HarperCollins, 1995, ISBN 0060183055

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Swan A., Stevens M. de Kooning: An American MasterNYC: Alfred A. Knopf, 2004. — P. 4. — 731 p. — ISBN 978-1-4000-4175-6
  3. а б Willem de Kooning
  4. Cotter H. Unfurling a Life of Creative Exuberance // The New York Times / J. KahnManhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2011. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  5. https://www.dekooning.org/the-artist/biography
  6. Willem de KooningOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  7. https://data.bnf.fr/en/11898895/willem_de_kooning/
  8. Encyclopædia Britannica
  9. Museum of Modern Art online collection
  10. Swan A., Stevens M. de Kooning: An American MasterNYC: Alfred A. Knopf, 2004. — P. 25–45. — 731 p. — ISBN 978-1-4000-4175-6
  11. а б в RKDartists
  12. https://www.tate.org.uk/art/art-terms/a/american-abstract-artists-aaa
  13. The New York Times. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 29 грудня 2016. 
  14. Рейтинг посещаемости музеев и выставок // The Art Newspaper Russia № 4 (13). — 2013.

Посилання[ред. | ред. код]