Віллі Джонстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віллі Джонстон
Віллі Джонстон
Віллі Джонстон у 1969 році
Особисті дані
Повне ім'я Вільям Макклур Джонстон
Народження 19 грудня 1946(1946-12-19) (73 роки)
  Глазго, Шотландія
Громадянство Flag of Scotland.svg Шотландія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964–1973 Шотландія «Рейнджерс» 211 (89)
1973–1979 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон» 207 (18)
1979–1980 Канада «Ванкувер Вайткепс» 41 (4)
1980   Англія «Бірмінгем Сіті» 15 (0)
1980–1982 Шотландія «Рейнджерс» 35 (2)
1982 Канада «Ванкувер Вайткепс» 18 (0)
1982–1985 Шотландія «Гарт оф Мідлотіан» 58 (9)
1983   Гонконг «Саут Чайна»  ? (?)
1985 Шотландія «Іст Файф» 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1965–1978 Шотландія Шотландія 22 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віллі Джонстон (англ. Willie Johnston, нар. 19 грудня 1946, Глазго) — шотландський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуби «Рейнджерс» та «Вест-Бромвіч Альбіон», а також національну збірну Шотландії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1978 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Рейнджерс». 29 серпня 1964 року дебютував за основну команду в матчі Кубка шотландської ліги проти «Сент-Джонстона»[1]. Через два місяці, після травми основного лівого півзахисника клубу Дейві Вілсона[en], Джонстон вийшов на поле в фінальному матчі цього змагання та здобув свій перший трофей після перемоги 2:1 в дербі «Олд Фірм» над «Селтіком»[2]. Тоді ж Віллі потоваришував з ключовим півзахисником клубу Джимом Бакстером, з яким в подальшому створив результативну взаємодію у центрі поля.

У наступному сезоні «Рейнджерс» і «Селтік» обмінялись перемогами у фіналах кубків — «Селтік» здобув реванш у Кубку ліги[3], а «Рейнджерс» виграв Кубок Шотландії, при цьому Джонстон зіграв в обох матчах дербі, а перемога в національному кубку дозволила команді зіграти у Кубку володарів кубків, де шотландці дійшли до фіналу, в якому зіграв і Джонстон, але перемогу здобула в додатковий час західнонімецька «Баварія»[4][5].

За наступні три сезони особистий результат Джонстона мав вражаючі 65 м'ячі у 137 іграх, втім результати клубу були незначними, команда виграла лише незначний Кубок Глазго, оскільки їх головні суперники «Селтік» почали період домінування в той час[6], зокрема розгромивши «Рейнджерс» (4:0) в фіналі Кубка Шотландії 1969 року[7]. Також невдалими були результати і у стрімко втрачаючому популярність Кубку ярмарків, де шотландці двічі вилітали від майбутніх тріумфаторів турніру — від «Лідс Юнайтед» в 1968 році[8] і «Ньюкасл Юнайтед» в 1969 році[9].

Домінування «Селтіка» тривало і в 1970-х, через що Джонстон так і не виграв з клубом чемпіонат Шотландії. У жовтні 1970 року клубу все ж вдалося обіграти «Селтік» у фіналі Кубка шотландської ліги[10], але вже на початку січня наступного року внаслідок трагедії на «Айброкс» загинуло 66 вболівальників клубу на стадіоні[11]. Останнім трофеєм для Віллі з клубом став Кубок володарів кубків 1972 року, у фіналі якого Джонстон, що грав другого форварда у парі з Коліном Стейном[12], зробив дубль у ворота московського «Динамо» (3:2), який і приніс трофей шотландцям[13].

У грудні 1972 року Джонстон за рекордну суму в 138 000 фунтів стерлінгів[14] перейшов у англійський «Вест-Бромвіч Альбіон»[15] і того ж місяця дебютував за клуб у матчі проти «Ліверпуля»[16]. Втім вже за підсумками сезону 1972/73 клуб вилетів з Першого дивізіону і повернувся туди лише 1976 року[17]. Після цього Джонстон відіграв за клуб з Вест-Бромвіча ще три сезони своєї ігрової кар'єри у вищому англійському дивізіоні. Граючи в Англії, Джонстон зарекомендував себе як дуже агресивного гравця, який за кар'єру вилучався понад 20 разів. Втім у 2004 році Джонстон був названий одним із 16 найкращих гравців «Вест Бромвіч Альбіону» в опитуванні, організованому в рамках святкування 125-річчя клубу[18].

1979 року шотландець перейшов у канадський «Ванкувер Вайткепс», де став одним з лідерів команди у чемпіонському сезоні NASL 1979 року[19], коли ванкуверці разом з чемпіоном світу англійцем Аланом Боллом перемогли «Нью-Йорк Космос» у півфіналі, а потім «Тампа-Бей Роудіс» (2:1) в матч за Соккер Боул. Також недовго в період перерви NASL грав за англійський «Бірмінгем Сіті».

1980 року Джонстон повернувся в «Рейнджерс», втім найбільш відомим став через скандальний інцидент, коли 3 вересня 1980 року в матчі проти «Абердіна» завдав серйозної травми гравцю суперника Джону Макмастеру, якому довелось робити штучне дихання[20]. Цей епізод спричинив появу дербі між «Абердіном» і «Рейнджерсом»[21][22]. В 1981 році Джонстон став з командою володарем Кубка Шотландії, хоча він лише зіграв у одному матчі на турнірі[23]. Цей трофей став останнім досягненням Віллі на професійному рівні[24]. Загалом Джонстон провів 404 матчі у всіх змаганнях за «Рейнджерс», забивши 131 гол.

З 1982 року, після нетривалих виступів за «Ванкувер Вайткепс», перейшов у «Гарт оф Мідлотіан», з якого здавався в оренду в гонконзький «Саут Чайна», а закінчив кар'єру 1985 року у клубі «Іст Файф».

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

13 жовтня 1965 року, у віці всього 18 років, дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії у відбірковому матчі на чемпіонат світу 1966 року проти Польщі (1:2)[25][26]. В подальшому стабільно залучався др матчів збірної до 1970 року, але команда не виходила на великі турніри.

1977 року, після тривалої перерви, Джонстон знову зіграв за збірну і наступного року поїхав на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині. 3 червня 1978 року зіграв у першому матчі групового етапу проти Перу, після якого не пройшов тест на допінг та достроково був відправлений додому[27][28] і в подальшому до збірної не залучався. Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни 22 матчі.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Рейнджерс»: 1965-66, 1980-81
«Ванкувер Вайткепс»: 1979
«Рейнджерс»: 1971–72

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rangers player profile. Fitbastats. Процитовано 20 January 2018. 
  2. 1964 Scottish League Cup Final match reports. The Celtic Wiki. 24 October 1964. Процитовано 20 January 2018. 
  3. 1965 Scottish League Cup Final match reports. The Celtic Wiki. 23 October 1965. Процитовано 20 January 2018. 
  4. When Euro glory evaded Rangers. BBC Sport. 30 May 2007. Процитовано 20 January 2018. 
  5. Drama and controversy on road to 1967 European Cup-Winners' Cup Final. Evening Times. 9 June 2015. Процитовано 20 January 2018. 
  6. League Cup triumph of 1970 remains special for McCloy. The Scotsman. 12 March 2008. Процитовано 20 January 2018. 
  7. 1969 Scottish Cup Final match reports. The Celtic Wiki. 26 April 1969. Процитовано 20 January 2018. 
  8. European Nights: Leeds United 2 Rangers 0 (report and contemporary newspaper scans). Leeds United F.C. History. 9 April 1968. Процитовано 20 January 2018. 
  9. Newcastle United v Glasgow Rangers: The battle of St James' Park in 1969. ChronicleLive. 7 February 2015. Процитовано 20 January 2018. 
  10. 1971 Scottish Cup Final Replay match reports. The Celtic Wiki. 12 May 1971. Процитовано 20 January 2018. 
  11. Harris, Daniel (4 September 2014). The forgotten story of … Rangers’ 1972 European Cup Winners’ Cup win. The Guardian. Процитовано 20 January 2018. 
  12. A sporting nation: Rangers triumph in Europe 1972. BBC Sport. BBC. Процитовано 20 January 2018. 
  13. Rangers great Sandy Jardine remembers happier times. BBC Sport. BBC. 26 May 2012. Процитовано 20 January 2018. 
  14. Matthews, Tony; Mackenzie, Colin (1987). Albion! A Complete Record of West Bromwich Albion 1879–1987. Breedon Books. с. 294. ISBN 0-907969-23-2. 
  15. Player Archive profile: Willie Johnston. Albion Till We Die. Процитовано 20 January 2018. 
  16. Matthews, Tony (2005). The Who's Who of West Bromwich Albion. Breedon Books. с. 126. ISBN 1-85983-474-4. 
  17. West Bromwich Albion statistical history. Football Club History Database. Процитовано 20 January 2018. 
  18. The wraps come off 125th anniversary mural. West Bromwich Albion F.C. 4 August 2004. Архів оригіналу за 2 February 2008. Процитовано 2008-05-10. 
  19. Sapienza, Joseph (8 September 2012). This day in Whitecaps FC history. WhitecapsFC.com. Процитовано 2 October 2012. 
  20. Irvine, Neil (20 January 2002). No more late hate shows. Daily Telegraph. Процитовано 4 November 2018. 
  21. When two tribes go to war. The Herald. 2 February 2001. Процитовано 20 January 2018. 
  22. Aberdeen v Rangers – their rivalry explained. Glasgow Live. 24 September 2016. Процитовано 20 January 2018. 
  23. Reynolds, Jim (11 May 1981). McAlpine spoils a fairytale ending. The Herald. Процитовано 20 January 2018. 
  24. Six of the best Scottish Cup finals: Rangers 4 Dundee United 1 (1981, replay). The Herald. 24 May 2017. Процитовано 20 January 2018. 
  25. William Johnston Scotland profile. Fitbastats. Процитовано 20 January 2018. 
  26. From the archive: Poland stun Scotland at Hampden. The Scotsman. 11 October 2014. Процитовано 20 January 2018. 
  27. Spiers, Graham (29 March 2003). A bitter pill to swallow Willie Johnston reflects on a career ultimately blighted by that bizarre incident in Argentina. The Herald (Glasgow). Процитовано 2 October 2012. 
  28. Schofield, Kevin (30 December 2008). Revealed: Argentinians wanted to jail shamed Scotland star Willie Johnston. Daily Record (Glasgow). Процитовано 2 October 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]