Віллі Джонстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джонстон.
Ф
Віллі Джонстон
Віллі Джонстон
Віллі Джонстон
Віллі Джонстон у 1969 році
Особисті дані
Повне ім'я Вільям Макклур Джонстон
Народження 19 грудня 1946(1946-12-19) (77 років)
  Глазго, Шотландія
Громадянство  Шотландія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1964–1973 Шотландія «Рейнджерс» 211 (89)
1973–1979 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон» 207 (18)
1979–1980 Канада «Ванкувер Вайткепс» 41 (4)
1980 →  Англія «Бірмінгем Сіті» 15 (0)
1980–1982 Шотландія «Рейнджерс» 35 (2)
1982 Канада «Ванкувер Вайткепс» 18 (0)
1982–1985 Шотландія «Гарт оф Мідлотіан» 58 (9)
1983 →  Гонконг «Саут Чайна»  ? (?)
1985 Шотландія «Іст Файф» 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1965–1978 Шотландія Шотландія 22 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віллі Джонстон (англ. Willie Johnston; нар. 19 грудня 1946, Глазго) — шотландський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуби «Рейнджерс» та «Вест-Бромвіч Альбіон», а також національну збірну Шотландії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1978 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Рейнджерс». 29 серпня 1964 року дебютував за основну команду в матчі Кубка шотландської ліги проти «Сент-Джонстона»[1]. Через два місяці, після травми основного лівого півзахисника клубу Дейві Вілсона[en], Джонстон вийшов на поле в фінальному матчі цього змагання[en] та здобув свій перший трофей після перемоги 2:1 в дербі «Олд Фірм» над «Селтіком»[2]. Тоді ж Віллі потоваришував з ключовим півзахисником клубу Джимом Бакстером, з яким в подальшому створив результативну взаємодію у центрі поля.

У наступному сезоні «Рейнджерс» і «Селтік» обмінялись перемогами у фіналах кубків — «Селтік» здобув реванш у Кубку ліги[3], а «Рейнджерс» виграв Кубок Шотландії, при цьому Джонстон зіграв в обох матчах дербі, а перемога в національному кубку дозволила команді зіграти у Кубку володарів кубків, де шотландці дійшли до фіналу, в якому зіграв і Джонстон, але перемогу здобула в додатковий час західнонімецька «Баварія»[4][5].

За наступні три сезони особистий результат Джонстона мав вражаючі 65 м'ячі у 137 іграх, втім результати клубу були незначними, команда виграла лише незначний Кубок Глазго, оскільки їх головні суперники «Селтік» почали період домінування в той час[6], зокрема розгромивши «Рейнджерс» (4:0) в фіналі Кубка Шотландії 1969 року[7]. Також невдалими були результати і у стрімко втрачаючому популярність Кубку ярмарків, де шотландці двічі вилітали від майбутніх тріумфаторів турніру — від «Лідс Юнайтед» в 1968 році[8] і «Ньюкасл Юнайтед» в 1969 році[9].

Домінування «Селтіка» тривало і в 1970-х, через що Джонстон так і не виграв з клубом чемпіонат Шотландії. У жовтні 1970 року клубу все ж вдалося обіграти «Селтік» у фіналі Кубка шотландської ліги[10], але вже на початку січня наступного року внаслідок трагедії на «Айброкс» загинуло 66 вболівальників клубу на стадіоні[11]. Останнім трофеєм для Віллі з клубом став Кубок володарів кубків 1972 року, у фіналі якого Джонстон, що грав другого форварда у парі з Коліном Стейном[12], зробив дубль у ворота московського «Динамо» (3:2), який і приніс трофей шотландцям[13].

У грудні 1972 року Джонстон за рекордну суму в 138 000 фунтів стерлінгів[14] перейшов у англійський «Вест-Бромвіч Альбіон»[15] і того ж місяця дебютував за клуб у матчі проти «Ліверпуля»[16]. Втім вже за підсумками сезону 1972/73 клуб вилетів з Першого дивізіону і повернувся туди лише 1976 року[17]. Після цього Джонстон відіграв за клуб з Вест-Бромвіча ще три сезони своєї ігрової кар'єри у вищому англійському дивізіоні. Граючи в Англії, Джонстон зарекомендував себе як дуже агресивного гравця, який за кар'єру вилучався понад 20 разів. Втім у 2004 році Джонстон був названий одним із 16 найкращих гравців «Вест Бромвіч Альбіону» в опитуванні, організованому в рамках святкування 125-річчя клубу[18].

1979 року шотландець перейшов у канадський «Ванкувер Вайткепс», де став одним з лідерів команди у чемпіонському сезоні NASL 1979 року[19], коли ванкуверці разом з чемпіоном світу англійцем Аланом Боллом перемогли «Нью-Йорк Космос» у півфіналі, а потім «Тампа-Бей Роудіс» (2:1) в матч за Соккер Боул. Також недовго в період перерви NASL грав за англійський «Бірмінгем Сіті».

1980 року Джонстон повернувся в «Рейнджерс», втім найбільш відомим став через скандальний інцидент, коли 3 вересня 1980 року в матчі проти «Абердіна» завдав серйозної травми гравцю суперника Джону Макмастеру[en], якому довелось робити штучне дихання[20]. Цей епізод спричинив появу дербі між «Абердіном» і «Рейнджерсом»[en][21][22]. В 1981 році Джонстон став з командою володарем Кубка Шотландії, хоча він лише зіграв у одному матчі на турнірі[23]. Цей трофей став останнім досягненням Віллі на професійному рівні[24]. Загалом Джонстон провів 404 матчі у всіх змаганнях за «Рейнджерс», забивши 131 гол.

З 1982 року, після нетривалих виступів за «Ванкувер Вайткепс», перейшов у «Гарт оф Мідлотіан», з якого здавався в оренду в гонконзький «Саут Чайна», а закінчив кар'єру 1985 року у клубі «Іст Файф».

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

13 жовтня 1965 року, у віці всього 18 років, дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії у відбірковому матчі на чемпіонат світу 1966 року проти Польщі (1:2)[25][26]. В подальшому стабільно залучався др матчів збірної до 1970 року, але команда не виходила на великі турніри.

1977 року, після тривалої перерви, Джонстон знову зіграв за збірну і наступного року поїхав на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині. 3 червня 1978 року зіграв у першому матчі групового етапу проти Перу, після якого не пройшов тест на допінг та достроково був відправлений додому[27][28] і в подальшому до збірної не залучався. Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни 22 матчі.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Рейнджерс»: 1965-66, 1980-81
«Ванкувер Вайткепс»: 1979
«Рейнджерс»: 1971–72

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Rangers player profile. Fitbastats. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  2. ↑ 1964 Scottish League Cup Final match reports. The Celtic Wiki. 24 жовтня 1964. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  3. ↑ 1965 Scottish League Cup Final match reports. The Celtic Wiki. 23 жовтня 1965. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 20 січня 2018.
  4. ↑ When Euro glory evaded Rangers. BBC Sport. 30 травня 2007. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 20 січня 2018.
  5. ↑ Drama and controversy on road to 1967 European Cup-Winners' Cup Final. Evening Times. 9 червня 2015. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 20 січня 2018.
  6. ↑ League Cup triumph of 1970 remains special for McCloy. The Scotsman. 12 березня 2008. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  7. ↑ 1969 Scottish Cup Final match reports. The Celtic Wiki. 26 квітня 1969. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 20 січня 2018.
  8. ↑ European Nights: Leeds United 2 Rangers 0 (report and contemporary newspaper scans). Leeds United F.C. History. 9 квітня 1968. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  9. ↑ Newcastle United v Glasgow Rangers: The battle of St James' Park in 1969. ChronicleLive. 7 лютого 2015. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  10. ↑ 1971 Scottish Cup Final Replay match reports. The Celtic Wiki. 12 травня 1971. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 20 січня 2018.
  11. ↑ Harris, Daniel (4 вересня 2014). The forgotten story of … Rangers’ 1972 European Cup Winners’ Cup win. The Guardian. Архів оригіналу за 16 грудня 2015. Процитовано 20 січня 2018.
  12. ↑ A sporting nation: Rangers triumph in Europe 1972. BBC Sport. BBC. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 20 січня 2018.
  13. ↑ Rangers great Sandy Jardine remembers happier times. BBC Sport. BBC. 26 травня 2012. Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 20 січня 2018.
  14. ↑ Matthews, Tony; Mackenzie, Colin (1987). Albion! A Complete Record of West Bromwich Albion 1879–1987. Breedon Books. с. 294. ISBN 0-907969-23-2.
  15. ↑ Player Archive profile: Willie Johnston. Albion Till We Die. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  16. ↑ Matthews, Tony (2005). The Who's Who of West Bromwich Albion. Breedon Books. с. 126. ISBN 1-85983-474-4.
  17. ↑ West Bromwich Albion statistical history. Football Club History Database. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  18. ↑ The wraps come off 125th anniversary mural. West Bromwich Albion F.C. 4 серпня 2004. Архів оригіналу за 2 February 2008. Процитовано 10 травня 2008.
  19. ↑ Sapienza, Joseph (8 вересня 2012). This day in Whitecaps FC history. WhitecapsFC.com. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  20. ↑ Irvine, Neil (20 січня 2002). No more late hate shows. Daily Telegraph. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
  21. ↑ When two tribes go to war. The Herald. 2 лютого 2001. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 20 січня 2018.
  22. ↑ Aberdeen v Rangers – their rivalry explained. Glasgow Live. 24 вересня 2016. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  23. ↑ Reynolds, Jim (11 травня 1981). McAlpine spoils a fairytale ending. The Herald. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 20 січня 2018.
  24. ↑ Six of the best Scottish Cup finals: Rangers 4 Dundee United 1 (1981, replay). The Herald. 24 травня 2017. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  25. ↑ William Johnston Scotland profile. Fitbastats. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  26. ↑ From the archive: Poland stun Scotland at Hampden. The Scotsman. 11 жовтня 2014. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  27. ↑ Spiers, Graham (29 березня 2003). A bitter pill to swallow Willie Johnston reflects on a career ultimately blighted by that bizarre incident in Argentina. The Herald. Glasgow. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 2 жовтня 2012.
  28. ↑ Schofield, Kevin (30 грудня 2008). Revealed: Argentinians wanted to jail shamed Scotland star Willie Johnston. Daily Record. Glasgow. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 2 жовтня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

1 Раф (в) • 2 Джардін • 3 Донахі • 4 Бакен • 5 Макквін • 6 Ріох (к) • 7 Мессон • 8 Далгліш • 9 Джордан • 10 Гартфорд • 11 Джонстон • 12 Блайт (в) • 13 Кеннеді • 14 Форсайт • 15 Геммілл • 16 Макарі • 17 Джонстон • 18 Сунес • 19 Робертсон • 20 Кларк • 21 Гарпер • 22 Бернс • Тренер: Аллі Маклауд
Шотландія
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віллі_Джонстон&oldid=40376045