Вільховатий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вільховатий
Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах
Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Рахівський район
Рада/громада Костилівська сільська рада
Код КОАТУУ 2123684002
Основні дані
Засноване 1947
Населення 1365
Площа 0,790 км²
Густота населення 1410 осіб/км²
Поштовий індекс 90623
Телефонний код +380 3132
Географічні дані
Географічні координати 48°00′43″ пн. ш. 24°10′14″ сх. д. / 48.01194° пн. ш. 24.17056° сх. д. / 48.01194; 24.17056Координати: 48°00′43″ пн. ш. 24°10′14″ сх. д. / 48.01194° пн. ш. 24.17056° сх. д. / 48.01194; 24.17056
Середня висота
над рівнем моря
442 м[1]
Місцева влада
Адреса ради с. Костилівка, вул. Миру, 64
Карта
Вільховатий. Карта розташування: Україна
Вільховатий
Вільховатий
Вільховатий. Карта розташування: Закарпатська область
Вільховатий
Вільховатий
Мапа

Вільховатий у Вікісховищі?

Вільхова́тийсело в Україні, в Закарпатській області, Рахівському районі.

Населення становить близько 1200 осіб. Вздовж села тече річка Тиса. Головна вулиця «16 липня». Найвища точка над рівнем моря: г. Шоймул.

Легенда про Вільховатий

Колись давно на місці нашого села, жила колись сім’я, яка мала гарну та вродливу доньку, з блакитними очима і довгою-довгою русою косою. Найбільше на світі дівчина любила спілкуватися з природою. Із дерев брала силу, квіти дарували їй красу і вроду, птахи вливали в душу пісню.

Одного разу на село напали чужинці. Помітивши красуню, вони вирішили взяти її в полон. Та на захист своєї улюблениці стала природа. Дерева перешкоджали чужинцям гілками, птахи видзьобували їм очі. Та ось вп’ялася дівчині в ногу стріла. Красуня тихо зойкнула, підвела голову до неба і впала на землю. Тієї ж миті кинулися до неї бусурмани. Волею Божою руса коса розплелася і там, де лежала дівчина, виросла вільха. Від здивування загарбники остовпіли. Вони ніяк не могли зрозуміти, де поділася красуня, що з нею трапилось. Розлючені, вони спалили село, знищили жителів і подалися геть. Все запалало, але злі язики полум’я ніяк не могли підступити до вільхи. Якась божественна сила охороняла деревце. Одинока вільха так і залишилася самотньо рости серед знищеного села.

Через деякий час, подорожній зупинився біля деревця, відпочив і вже збирався йти далі, як щось ніби його притримувало біля цього місця. Так і вирішив він зупинитися тут надовго, збудував хатину і поселився біля одинокої вільхи. Згодом це село дістало назву Вільховатий.

Легенда про гору Шоймул

Над селом Вільховатий з одного боку річки Тиси височить гора Шоймул. Говорять, що давно-давно летів здалеку замучений, знесилений орел. Він був поранений і впав з розпростертими крилами, бо не зміг далі летіти. Так він і загинув. От ця гора і схожа на орла з розпростертими крилами. А «Шоймул» з румунської означає орел (ястріб).


У селі діє Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах.

У селі діє Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах — єдиний в Україні природничий музей Українських Карпат, який створено на базі Карпатського біосферного заповідника. Музей функціонує як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний центр Карпатського біосферного заповідника. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс, діяльність якого спрямована на вирішення екологічних проблем регіону.

Музейна експозиція складається з двох відділів:

Природа Карпат — історія Карпатських гір, їх геологія, геоморфологія, основні типи ландшафтів, рослинний і тваринний світ тощо

Природокористування в Українських Карпатах — від колонізації до наших днів; традиції і культура українських горян.

Створено дві діорами: карстова печера та буковий праліс в Угольці. Частина експозиції ознайомлює з історією, культурою і природокористуванням етнічних карпатських народностей: гуцулів, бойків, лемків.

У музеї діє інформаційний центр, який збирає та опрацьовує екологічну інформацію, займається екологічною освітою, організовує семінари та інші заходи на екологічні теми.

Неподалік від музею розташована гідрологічна пам'ятка природи — Джерело Б/н (урочище «Підділ»).

  • Церква Преображення Господнього. 1938 р. Православна церква Вознесіння збудована 1938 р. Церква дещо спрощеної конструкції, збудована в 1938 p., хоч і не належала до видатних пам’яток, однак була цікавою як тип дерев’яних православних церков і наближалася за стилем до “середньогуцульських” церков. У церкві зберігався своєрідний іконостас, вирізьблений Василем Ігнатюком у стилі гуцульської різьби. Царські двері поєднують кілька традиційних грон з плоскою різьбою. Весь орнамент різноколірно пофарбовано. Влітку 1991 р. за священика Дудли довкола дерев'яної церкви споруджено нову муровану, а дерев'яну розібрано.

Примітки[ред. | ред. код]

Інтернет-посилання[ред. | ред. код]